Постанова № 35493446, 05.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12364/12/0170/2

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Кримського державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Яковлєв С.В. ) від 20.12.12 у справі № 2а-12364/12/0170/2

за позовом Кримського державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" (вул. Київська буд.77/4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Кримський державний проектно-вишукувальний інститут по меліоративному і водогосподарському будівництву «Кримдіпроводгосп» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.10.2012 р. № 0006542204 та №0006552204.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 року, позовні вимоги Кримського державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006542204 від 19.10.2012 року.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 року, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 05.11.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні з наступних підстав

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої 05.10.2012 р. був складений акт №6856/22-8/01037896.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1, ст.44, п.138.1, п.138.2., п.138.6., п.п.138.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 168232 грн.,

- п.п.3.1.1 п.3.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4., п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 144008 грн.

За результатами перевірки відповідачем 19.10.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0006552204, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 168232 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 8197 грн., та № 0006542204, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 144006 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36002 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012 року, позовні вимоги Кримського державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006542204 від 19.10.2012 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.13р. апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.12 у справі № 2а-12364/12/0170/2- залишена без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.12 - залишена без змін.

Предметом судового перегляду є податкове повідомлення - рішення №0006552204, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 168232 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 8197 грн.

Отже, оскільки судова колегія апеляційної інстанції розглянула апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в межах наданої податковим органом апеляційної скарги, а саме відносно податкового повідомлення - рішення від 19.10.12р. №0006542204, то розглянувши доводи апеляційної скарги Кримського державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" відносно податкового повідомлення - рішення від 19.10.12р. №0006552204, встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв а момент виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування , складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно з п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку

Відповідно до п. 138. 2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Так, прийняті позивачем роботи за субпідрядними договорами безпосередньо були пов'язані з виробництвом робіт по договорам генпідряду та були включені в склад витрат, що формують собівартість виконаних робіт та визнані витратами того звітного періоду, в якому визнані доходи від реалізації таких виконаних робіт.

Всі неприйняті відповідачем витрати, були включені інститутом в склад валових витрат по першій події - даті фактичного отримання результатів робіт, що підтверджується складеними та підписаними відповідним чином актами здачі-приймання виконаних робіт, а також фактом передачі результатів робіт, а саме проектно-кошторисної документації від цих субпідрядників. Оплата за виконаними роботами по договорам субпідряду була проведена у тому ж податковому періоді.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріалами справи встановлено, що 07.07.2011 р. з ПАТ «Крименерго» був укладений договір № 39-11, предметом якого була розробка проектно-кошторисної документації згідно з завданням на проектування проекту «Реконструкція електропостачання забудови с. Оленівка ВЛ-35 кВ Чорноморського району АРК».

22.09.2011р. з КРП «Протизсувне управління» укладений договір № 65-11, предметом якого була розробка робочого проекту «Реконструкція берегозахисних споруд смт. Приморське м. Феодосія».

28.10.2011р. з Управлінням житлово-комунального господарства АРК був укладений договір №251-11, предметом якого було здійснення проектно-винахідних робіт по виготовленню проекту зони водозберігання, її благоустрою та озеленення.

02.11.2011р. з Красногвардійським управлінням водного господарства був укладений договір №197, предметом якого було надання консультаційних послуг щодо встановлення меж та визначення площ земельних ділянок для розміщення об'єктів водного господарства на території Джанкойського, Краногвардійського районів АРК загальною площею 295,3 га.

13.10.2011р. з Раздольненьким міжрайонним управлінням водного господарства був укладений договір № 76-10, предметом якого була розробка технічного звіту по топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок під об'єктами водного господарства Раздольненського МУВГ на території Славянського, Кукушкінського, Чернишевського Ковильненського районів.

18.08.2010 р. з Республіканським комітетом АРК по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству був укладений договір № 76-10, предметом якого було виконання робіт по реконструкції гирлової частини відвідного каналу з оз. Сасик-Сіваш.

31.11.2010 р. з Міністерством комунального господарства АРК був укладений договір № 98442, предметом якого було обстеження та розробка схеми протизсувних х заходів за захисту берегів рік та водосховищ АРК, технічне обстеження та розробка схеми захисту від затоплення.

31.10.201р. з Міністерством комунального господарства АРК був укладений договір №98016, предметом якого було технічне обстеження та розробка схеми захисту від затоплення, регулювання та виправлення гирл, берегоукріпних споруд АРК, та договір № 92-11, предметом якого було обстеження та розробка схем розміщення об'єктів зниження рівня ґрунтових вод в містах та селищах АРК .

Позивачем до матеріалів справа надані докази того, що наведені вище договори були ним виконані, роботи та документація прийняти замовниками.

З акту перевірки №6856/22-8/01037896 від 05.10.2012 р. вбачається, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу, що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Бренд Строй» під час проведення розрахунків за послуги, надані ними на виконання укладених сторонами договорів. Відповідач наполягав на тому, що діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період з ЧП «Сіті буд» були укладені: договір № 465 від 29.10.2011р., предметом якого була розробка проектно-кошторисної документації згідно з завданням на проектування проекту «Реконструкція електропостачання забудови с. Оленівка ВЛ-35 кВ Чорноморського району АРК», договір № 640 від 14.12.2011р., предметом якого була розробка робочого проекту реконструкції берегозахисних споруд смт. Приморське м.Феодосія, договір № 724 від 01.10.2011р., предметом якого було виготовлення проекту зони водозберігання, благоустрою та озеленення Каховського водосховища в м.Нікополь для бази відпочинку «Комунальник», договір № 725 від 18.11.2011р., предметом якого було проведення проектно-винахідних робіт щодо розробки схеми для будівництва інженерного захисту території АРК, договір №726 від 01.11.2011р., предметом якого було геодезична зйомка земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти водного господарства Раздольненського МУВГ на території Джанкойського, Краногвардійського районів АРК, договір №727 від 01.11.2011р., предметом якого було геодезична зйомка об'єктів водного господарства Раздольненського МУВГ на території Славянського, Кукушкінського, Чернишевського, Ковильненського районів.

До матеріалів справи додані копії укладених з ТОВ «Бренд строй» договору №389/76/10 від 20.08.2010р., предметом якого були роботи щодо розробки розділів робочого проекту «Реконструкції гирлової частини відвідного каналу з оз. Сасик-Сіваш, договору № 883/88/10 від 11.11.2010 р., предметом якого було роботи по збору відомостей «Схема сельових ділянок на ріках Південного берегу Криму», «Схема зсувних ділянок на водосховищах та ріках Південного берегу Криму», договору № 884/92/10 від 16.11.2010 р., предметом якого було виконання робіт по складанню звіту «Гідрогеологічно-меліоративна обстановка в сільських населених пунктах АРК».

Отже, укладені в перевіряємий період з контрагентами договори, перелічені вище, були виконані контрагентами платника податків, роботи прийняти останнім та ним оплачена їх вартість, в наслідок чого у платника податків були правові підстави для віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання послуг у контрагентів ПП "Сіті Буд", TOB "Бренд - Строй", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, податковим органом спростовані не були.

Основним з доводів податкового органу є встановлена ним нікчемність угод укладених між позивачем та його контрагентами ПП "Сіті Буд", TOB "Бренд - Строй".

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй»правочинів.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Більш того, згідно з п.п.36.1, п.п.36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на валові витрати та податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

При цьому, відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Матеріали справи, крім акту перевірки позивача, інших доказів в спростування реальності здійснення позивачем господарських операцій не містять.

Відповідно до статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та матеріали справи дають підставу колегії судів для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанову суду першої інстанції судова колегія вважає за необхідне змінити.

Керуючись статтями ст.ст. 195, 196, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 201, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кримського державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Яковлєв С.В. ) від 20.12.12 у справі № 2а-12364/12/0170/2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (судді Яковлєв С.В.) від 20.12.12 у справі № 2а-12364/12/0170/2- змінити та викласти резолютивну частину у нової редакції.

Позовні вимоги Кримського державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006542204 від 19.10.2012 року та №0006552204 від19.10.2012 р.

Стягнути з Кримського державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" витрати зі сплати судового збору у сумі 882,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян