Рішення № 35492134, 26.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру,20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

" 26 " листопада 2013 року Справа №927/1331/13

За ПОЗОВОМ: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122

адреса для листування: 02095, м. Київ, проспект П. Григоренка, 24, кв.92

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"

14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4

Про стягнення 11688,63 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: не з'явився.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" заявлено позов до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11688,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані правом зворотної вимоги (регресу) Позивача до Відповідача в межах суми страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику в результаті пошкодження застрахованого Позивачем транспортного засобу іншим транспортним засобом, застрахованим Відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/4560862.

Позивач явки уповноваженого представника в судові засідання 29.10.2013, 12.11.2013 та 26.11.2013 не забезпечив.

До початку судового засідання 29.10.2013 від представника Позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання. Ухвалою суду від 29.10.2013 розгляд справи було відкладено та призначено на 12.11.2013.

До початку судових засідань 12.11.2013 та 26.11.2013 від представника Позивача надійшли клопотання про розгляд справи без його участі.

Одночасно, у даних клопотаннях зазначено, що Позивач повністю підтримує позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника в судові засідання 29.10.2013, 12.11.2013 та 26.11.2013 не забезпечив.

Ухвали про порушення провадження у справі від 17.10.2013, відкладення розгляду справи від 29.10.2013 та від 12.11.2013, направлені Відповідачу за адресою: 14037, м.Чернігів, вул. Інструментальна, 4, повернулися до суду без вручення адресату з поштовими відмітками "адресат не розшуканий", "через незнаходження адресата", "за зазначеною адресою не розшуканий" відповідно.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий на вимогу суду Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції, станом на 18.11.2013 місцезнаходження юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" - 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі від 17.10.2013, відкладення розгляду справи від 29.10.2013 та від 12.11.2013 були направлені Відповідачу по справі за вказаною у витязі адресою, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2012 року між Христюком Олександром Славовичем (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (Страховик) був укладений договір страхування наземного транспорту 06/0635887/0310/12 (далі - Договір), згідно п.5.1. якого предметом цього Договору (об'єктом страхування) є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та додатковим обладнанням, встановленим на ньому, що зазначені в Додатку 1 "Перелік застрахованих транспортних засобів та додаткового обладнання" до цього Договору та належать Страхувальникові на праві приватної власності.

Відповідно до п.3.1. Договору Страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбаченими цим Договором, а Страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови Договору.

Вигодонабувачем за умовами п.4.1. Договору є Христюк О.С.

Згідно п.5.2.1. Договору до керування транспортними засобами допускається будь-яка особа на законних підставах у віці 25 років і старше та з стажем керування більше 2х років.

Відповідно до п.9.1. Договору строк його дії з 27 січня 2012 року по 26 січня 2013 року.

Як вбачається з Додатку 1 "Перелік застрахованих транспортних засобів та додаткового обладнання" до договору страхування наземного транспорту 06/0635887/0310/12 від 26.01.2012, згідно даного Договору були застраховані транспортні засоби: марки DAF XF 95 430, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер АС1249ВС, марки DAF 95 XF 480, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер АС8467АТ, марки DAF TE 47XS, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер АС5318ВА, що належать Христюку Олександру Славовичу.

14 березня 2012 року о 16 год. 50 хв.в м. Ковель по вул. Брестській водій Тетерук Віталій Володимирович, керуючи автомобілем Фіат Дукато д.н. АС 5806АР, що належить Козачук Олександру Вікторовичу, виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надав переваги в русі транспортному засобу ДАФ д.н. АС 5318 ВА з причіпом АС 0818 ХТТ, що належить Христюку Олександру Славовичу, під керуванням гр. Юхимчук Олександра Володимировича, внаслідок автомобіль Фіат відкинуло в сторону, де відбувся наїзд на будинок №37.

Згідно довідки Відділення ДАІ Ковельського МВ УМВС України у Волинській області дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок порушення водієм Тетерук В.В. Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Як вбачається з даної довідки, на водія Тетерука В.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення, який направлено до Ковельського суду.

Постановою Ковельського міськрайонного суду від 23 березня 2012 року у справі №0306/1893/2012 Тетерука В.В. за скоєну дорожньо-транспортну пригоду визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Як вбачається з трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 01.04.2011р., зареєстрованого 07.04.2011 у Ковельському МРЦЗ, копія якого міститься в матеріалах справи, Юхимчук Олександр Володимирович працював водієм у Христюка Олександра Славовича.

15.03.2012 Христюк О.С. звернувся до Позивача із заявою про факт настання події та виплату страхового відшкодування.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №44/04/12 (дата оцінки 21.03.2012), складеного 09.04.2012, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу DAF TE 47XS, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер АС5318ВА складає 11688,63 грн.

Відповідно до розрахунку суми матеріального збитку по справі 0301/06/1604 від 17.04.2012 сума збитку становить 11688,63 грн.

23.04.2012 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" складено страховий акт №0301/06/1604/77222, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 11688,63 грн.

Позивач, на виконання умов договору страхування відповідно до вищевказаних документів виплатив страхове відшкодування у розмірі 11688,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0020440 від 24.04.2012.

Згідно Полісу №АА/4560862 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність особи, що керує забезпеченим транспортним засобом - автомобілем Фіат Дукато д.н. АС 5806АР, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс". Строк дії даного Полісу з 15.10.2011 по 14.10.2012 включно.

Позивачем була направлена претензія вих. №42/26 від 18.07.2013 на адресу Відповідача з вимогою відшкодувати суму 11688,63 грн.

Відповідачем вищевказана сума відшкодована не була.

З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 11688,63 грн.

Згідно зі ст.979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як визначено ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України:

„1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини."

Згідно ч.ч.1.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України:

„1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку."

Згідно ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України:

"Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення."

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України:

"Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом."

Згідно ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України:

"1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі."

Згідно ст.1192 Цивільного кодексу України:

„З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі."

Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України:

"Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом."

Як встановлено ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Разом з тим, суд відмічає наступне.

Позивач вважає, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати йому в порядку регресу повну суму здійсненого Позивачем страхового відшкодування, що складає 11688,63 грн., оскільки до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Разом з тим, згідно ч.12.1. ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів":

"Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту."

Крім того, відповідно до ч.36.6. ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не страховиком, а саме страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Як вбачається з Полісу №АА/4560862 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сума франшизи (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) складає 1000,00 грн.

Таким чином, розмір виплаченого Позивачем страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Відповідача, має бути зменшений на вищевказану суму франшизи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів, які б спростовували викладені обставини, покладені в обґрунтування позову, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 10688,63 грн. страхового відшкодування без урахування суми франшизи 1000,00 грн.

Таким чином, в решті позову на суму 1000,00 грн. має бути відмовлено.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в повному обсязі на Відповідача.

Також суд відмічає таке.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України:

"До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі."

Згідно п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Крім того, згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 за №01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору":

"1. Чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету господарський суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття скарги (заяви) до провадження.

2. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору."

Представлений Позивачем оригінал платіжного доручення №049103 від 23 вересня 2013 року не містить відомостей яка саме позовна заява, тобто, до кого пред'явлена та який її предмет, оплачена судовим збором.

Враховуючи вищевикладене, а також, що відповідно до ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а його кошти спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів тощо, з метою підтвердження дійсного надходження судового збору до спецфонду Державного бюджету ухвалою суду від 17.10.2013 від Позивача, зокрема, витребовувалися:

- довідка органів Державної казначейської служби про зарахування судового збору у сумі 1720,50 грн., сплаченого платіжним дорученням №049103 від 23 вересня 2013 року, до державного бюджету та документи, що підтверджують факт сплати судового збору саме за позов Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", як це вимагається п.3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України та п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України";

а також

- наказ про призначення керівника Позивача;

- оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні.

Згідно п.4 ст.65 Господарського процесуального Кодексу України:

«З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду:

· зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4-5 Господарського процесуального Кодексу України:

«Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України."

Крім того, обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.115 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, до початку судового засідання 12.11.2013 від Позивача надійшов супровідний лист №3 від 08.11.13р., у якому зазначено, що п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 та п.3 ст.57 Господарського процесуального кодексу України не передбачений обов'язок Позивача надавати довідку органів Державної казначейської служби про зарахування судового збору, а також будь-які інші документи, що можуть підтверджувати сплату судового збору, окрім оригіналу платіжного доручення (або квитанції). Оскільки до позовної заяви доданий оригінал платіжного доручення №049103 від 23 вересня 2013 року, Позивач вважає, що ним виконані всі встановлені законодавством вимоги щодо порядку підтвердження оплати судового збору за подання ним позовної заяви.

З приводу причин ненадання наказу про призначення керівника Позивача та оригіналів доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні ніяких пояснень від Позивача взагалі не надійшло.

З урахування викладеного, ухвалою суду від 12.11.2013 повторно від Позивача витребовувалися:

- довідка органів Державної казначейської служби про зарахування судового збору у сумі 1720,50 грн., сплаченого платіжним дорученням №049103 від 23 вересня 2013 року, до державного бюджету та документи, що підтверджують факт сплати судового збору саме за позов Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", як це вимагається п.3 ст.57 Господарського процесуального кодексу України та п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України";

- наказ про призначення керівника Позивача;

- оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні.

До початку судового засідання 26.11.2013 від Позивача надійшли такі документи:

1. Письмове пояснення щодо надання довідки органів Державної казначейської служби про зарахування судового збору, за текстом повністю аналогічне вищенаведеному супровідному листу №3 від 08.11.13р.

2. Клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача за наявними матеріалами у зв'язку з віддаленістю суду, обмеженим фінансуванням, а також неможливістю явки в судове засідання представника Позивача у зв'язку із участю в і інших судових засіданнях.

При цьому, жодних обґрунтувань чи пояснення причин невиконання вимог суду саме щодо представлення оригіналів доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні Позивачем не наведено.

Аналогічно до клопотання не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують викладені в клопотанні причини неможливості явки представника Позивача з представленням зазначених оригіналів документів.

3. Письмове пояснення представника Позивача, що замість наказу про призначення керівника Позивача ним надається завірена копія довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, в якій зазначено, що керівником Позивача є Пахомов Євгеній Іванович.

З приводу даної довідки суд відмічає таке.

По-перше, дана довідка видана не державним реєстратором з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст.18 якого передбачає законодавчу визнану достовірність цих відомостей, а органами держаної служби статистики.

По-друге, дана довідка видана 05.04.13р., тобто більш ніж 7 місяців назад.

По-третє, дана копія довідки не завірена належним чином, а саме печаткою товариства, як це вимагається ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55, та п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

З вищевикладеного вбачається, що Позивач фактично відмовився виконувати вищевказані вимоги суду, поставивши їх виконання в залежність не від чітко визначеного вищевказаними нормами чинного законодавства обов'язку, а від власних розсуду та бажання.

На підставі викладеного, суд вважає, що Позивачем незаконно та безпідставно не виконані покладені на нього господарським судом дії, а тому суд на підставі п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України доходить висновку про необхідність стягнення з Позивача штрафу в доход Державного бюджету в розмірі 1300 грн.

Керуючись ст.ст.22,33,49,75,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4, ідентифікаційний код 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122, адреса для листування: 02095, м. Київ, проспект П. Григоренка, 24, кв.92, ідентифікаційний код 23510137, п/р 265003941501 в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" м. Київ, МФО 300120) в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 10688 грн. 63 коп. та 1720 грн. 50 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122, ідентифікаційний код 23510137) в доход Державного бюджету України (рахунок 31118106700002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/21081100, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 21081100, призначення платежу: "адміністративні штрафи та інші санкції") 1300 грн. штрафу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір