Постанова № 35491948, 25.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.11.2013 р. справа №905/5531/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Кододової О.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Келембет М.В. по дов.;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир», м. Торез Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2013р. (повний текст від 21.10.2013р.) у справі №905/5531/13 (суддя Сажнева М.В.)

за позовом Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир», м. Торез Донецької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Торез Донецької області

про стягнення 29 200,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Колективне підприємство «Крамниця №4 «Детский мир», м. Торез Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Торез Донецької області, про стягнення 82 325,00грн. в порядку ч.2 ст.390 ЦК України.

Заявою від 07.10.2013р. позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив суму позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму доходів в розмірі 29 200,00грн., які відповідач одержав або міг одержати від здавання в оренду спірного приміщення за період з 01.08.2010р. по 30.11.2010р.

Рішенням від 15.10.2013р. господарський суд Донецької області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі з посиланням на те, що нормами ч.2 ст.390 ЦК України передбачено право власника майна вимагати від добросовісного набувача усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати, в той час як станом на час звернення до суду з відповідним позовом позивач вже не був власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 892,6кв.м.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач, Колективне підприємство «Крамниця №4 «Детский мир», м. Торез Донецької області, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та заявлені позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції невірно розтлумачив приписи ст.390 ЦК України та дійшов помилкового висновку про те, що право на одержання доходів від майна може існувати у особи лише до тих пір, поки вона є власником такого майна, оскільки позовні вимоги заявлені саме за період, коли позивач був власником спірного приміщення, а той факт, що в подальшому КП «Крамниця №4 «Детский мир» передало право власності на своє приміщення іншим особам ніяким чином не впливає на те, кому належать доходи від приміщення, одержані в минулому.

Вищевикладене, на думку скаржника, свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а отже - є підставою для його скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №3311792 від 09.04.2004р., а також Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №34621320 від 25.06.2012р., Колективному підприємству «Крамниця №4 «Детский мир» на праві колективної власності належало нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок, загальною площею 892,6кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

За поясненнями позивача, зазначене майно внаслідок незаконних дій вибуло з володіння КП «Крамниця №4 «Детский мир» ще у 2005 році.

З матеріалів справи вбачається, що Торезьким міським судом Донецької області у 2008 році розглядалась справа №2-38/08 за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КП «Крамниця №4 «Детский мир», ОСОБА_7, ОСОБА_3, за участю третіх осіб - приватних нотаріусів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності, витребування приміщення.

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 25.01.2008р. у справі №2-38/08 було у повному обсязі відмовлено у задоволенні заявлених позовів. Проте рішенням апеляційного суду Донецької області від 23.04.2008р. зазначене рішення було скасоване, позовні вимоги частково задоволені, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.09.2007р. №2661, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, а також зобов'язано повернути нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок (з підвалом) загальною площею 891,9кв.м., розташоване у АДРЕСА_1, Колективному підприємству «Крамниця №4 «Детский мир».

Однак ухвалою Верховного суду України від 23.04.2009р. зазначене рішення апеляційного суду було скасовано та залишено без змін рішення Торезького міського суду Донецької області від 25.01.2008р.

В подальшому КП «Крамниця №4 «Детский мир» також зверталось до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_3, приватних нотаріусів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, БТІ м. Тереза про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов'язання повернути майно в натурі та зобов'язання анулювати відповідні реєстраційні записи. Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 22.10.2010р. у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011р. у справі №22ц-2448/2011р. зазначене рішення було скасовано, частково задоволено позов КП «Крамниця №4 «Детский мир», визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, вбудованого у житловий будинок, загальною площею 891,9кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між КП «Крамниця №4 «Детский мир», від імені якого діяв ОСОБА_10, та ОСОБА_7, посвідчений 13.10.2005р. приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстр. №2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, вбудованого у житловий будинок (з підвалом), основною площею 892,6кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений 20.09.2007р. приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстр. №2661, а також зобов'язано ОСОБА_3 повернути КП «Крамниця №4 «Детский мир» вищевказане приміщення.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2011р. зазначену постанову було частково скасовано (відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.09.2007р. №2661 з підстав того, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину), в решті рішення Апеляційного суду Донецької області від 07.04.2011р. залишено без змін. У зазначеній постанові Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку про те, що оскільки передбачені ч.2 ст.388 ЦК України підстави, які виключають витребування майна від добросовісного набувача, відсутні, апеляційний господарський суд обґрунтовано захистив порушені права позивача шляхом задоволення позовних вимог та зобов'язання ОСОБА_3 повернути КП «Крамниця №4 «Детский мир» приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в силу ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Отже, матеріалами справи підтверджений факт того, що відповідач - ФОП ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

В матеріалах справи наявні докази того, що під час судових розглядів справи про витребування спірного майна на користь позивача, ФОП ОСОБА_3 використовувала спірне приміщення в господарській діяльності.

Зокрема, в матеріалах справи наявний договір оренди №10/09-4/17 від 30.12.2008р., укладений між ФОП ОСОБА_3 (орендодавцем) та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (орендарем), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною корисною площею 146кв.м., яке розташоване за адресою: 86600, АДРЕСА_1, для розміщення відділення банку. Згідно листа №05-01-10/4980 від 20.09.2013р. Донецької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», при складанні тексту вказаного договору була допущена технічна помилка в адресі орендованого приміщення - пропущена назва бульвару, та повною адресою орендованого банком за вказаним договором приміщення є АДРЕСА_1.

За користування приміщенням орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі 50грн. за один кв.м. у місяць (п.4.1 договору). Орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом безготівкового перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця (п.4.3 договору).

Додатковою угодою від 30.12.2009р. сторони продовжили строк дії договору оренди з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Крім того, матеріали справи містять докази перерахування ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рахунок ОСОБА_3 орендної плати за вказаним договором в сумі 7 300,00грн. в місяць (меморіальні ордери №5 від 01.07.2010р., №5 від 03.08.2010р., №5 від 02.09.2010р., №5 від 01.10.2010р. та №5 від 01.11.2010р.).

Враховуючи викладене і посилаючись на те, що частина спірного приміщення здавалась ФОП ОСОБА_3 в оренду також ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_12, за що відповідач отримувала орендну плату, 16.06.2013р. КП «Крамниця №4 «Детский мир» зверталась до відповідача із вимогою про передання доходів від майна в сумі 82 325,00грн.

Не отримавши відповіді чи задоволення зазначеної претензії, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з відповідним позовом, обґрунтувавши свої вимоги приписами ч.2 ст.390 ЦК України. При цьому, з огляду на відсутність доказів існування орендних відносин між відповідачем та ПП ОСОБА_4 і ПП ОСОБА_12, а також з огляду на отримання відповідачем позовної заяви про повернення спірного приміщення лише 30.07.2010р., позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги та заявою від 07.10.2013р. просив суд стягнути з відповідача 29200,00грн., які остання отримала або могла отримати від здавання приміщення в оренду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 01.08.2010р. по 30.11.2010р.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Донецької області відмовив позивачу у задоволенні уточненого позову в повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, апеляційний господарський суд не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 є добросовісним набувачем приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке отримала за договором купівлі-продажу від 20.09.2007р.

Під час володіння зазначеним майном нею було укладено договір оренди з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відносно 146кв.м. вказаного приміщення (чинний з 30.12.2008р., продовжений додатковою угодою від 30.12.2009р. по 31.12.2010р., проте достроково розірваний за угодою від 30.11.2010р.), за яким відповідач отримувала орендну плату в розмірі 7 300,00грн. в місяць.

З матеріалів справи вбачається, що за період з липня 2010 року по листопад 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було сплачено на користь ФОП ОСОБА_3 36 500,00грн. (меморіальні ордери №5 від 01.07.2010р., №5 від 03.08.2010р., №5 від 02.09.2010р., №5 від 01.10.2010р. та №5 від 01.11.2010р.).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав №27758178 від 25.10.2010р. та Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №31717272 від 19.10.2011р., 25.10.2010р. право власності на нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок (з підвалом) за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Торезького міського суду Донецької області від 04.10.2010р. було оформлено за ОСОБА_2. Тобто, починаючи з 25.10.2010р. відповідач у справі вже не була власником спірного нерухомого майна.

Разом з цим, згідно з матеріалами справи, у листопаді 2010 року спірне приміщення ще використовувалось орендарем - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та сплачувалась за нього орендна плата саме ФОП ОСОБА_3 (меморіальний ордер №5 від 01.11.2010р. на суму 7 300,00грн.), оскільки відповідний акт прийому-передачі нежитлового приміщення, за яким спірне приміщення було повернуто Банком відповідачу, підписано між сторонами лише 30.11.2010р.

Частиною 2 статті 390 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

З матеріалів справи вбачається (повідомленні про вручення поштового відправлення №01380191), що 30.07.2010р. ОСОБА_3 особисто отримала копію ухвали Торезького міського суду Донецької області про відкриття провадження у справі №2-5329/10, а 16.08.2010р. - повістку про з'явлення до суду на 30.08.2010р.

Тобто, за висновком судової колегії, матеріалами справи підтверджений момент вручення ФОП ОСОБА_3 повістки до суду у справі за позовом власника про витребування майна - 30.07.2010р. Крім того, оскільки у заявлений позивачем період - з 01.08.2010р. по 30.11.2010р., КП «Крамниця №4 «Детский мир» було власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке неправомірно вибуло з його володіння за договором купівлі-продажу від 12.10.2005р., а в подальшому - перейшло у власність ОСОБА_3 за договором від 20.09.2007р. (факти, встановлені рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 20.07.2011р., та які в силу ст.35 ГПК України не потребують доказування), апеляційний господарський суд вважає, що позивачем правомірно заявлені уточнені позовні вимоги саме до відповідача у справі з посиланням на ч.2 ст.390 ЦК України. При цьому, апеляційний господарський суд не приймає до уваги факту того, що з 25.10.2010р. ОСОБА_3 вже не була власником спірного приміщення (витяг про державну реєстрацію прав №27758178 від 25.10.2010р. та Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно №31717272 від 19.10.2011р., 25.10.2010р.), оскільки фактично у жовтні-листопаді 2010 року спірне приміщення надавалось в оренду банку саме ФОП ОСОБА_3 та отримувалась за нього орендна плата, що належним чином підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (меморіальні ордери №№5,5 від 01.10.2010р. та від 01.11.2010р. на суми 7 300,00грн. із призначенням платежу «за оренду приміщення згідно договору №10/09-4/17 від 30.12.2008р.», акт прийому-передачі приміщення від 30.11.2010р.).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав того, що на час звернення до суду з позовом КП «Крамниця №4 «Детский мир» вже не було власником спірного майна (за договором купівлі-продажу від 25.06.2013р. позивач продав ОСОБА_13 та ТОВ «Маркетинг-Микс» нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок (з підвалом), розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, загальною площею 892,6кв.м.), оскільки уточнені позовні вимоги стосуються саме періоду, в якому позивач був визнаний власником спірного майна, та права якого було порушено незаконним відчуженням цього майна на користь ОСОБА_7, а в подальшому - на користь ОСОБА_3

При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, ч.2 ст. 390 ЦК України не містить імперативного припису про те, що право вимагати від добросовісного набувача передання доходів від майна має лише чинний власник такого майна. Позовні вимоги в даному випадку мають характер захисту порушеного права позивача, яке сталось в минулому, та на які поширюються загальні правила позовної давності, визначені ст.ст.256-261 ЦК України, а отже позовні вимоги в даному випадку мають бути розглянуті по суті виходячи з прав особи, яка була власником спірного майна саме у заявленому періоді. Відчуження позивачем в подальшому спірного приміщення іншим особам ніяким чином не впливає на те, кому належать доходи від приміщення, одержані в минулому.

Апеляційний господарський суд також вважає необґрунтованими заяви відповідача про залишення позову без розгляду, припинення провадження у справі та залучення до участі у справі іншого відповідача, оскільки по-перше, вказані заяви належним чином не обґрунтовані, по-друге, матеріалами справи підтверджено факт реєстрації ОСОБА_3 в якості фізичної особи-підприємця ще з 22.07.1999 року, а також факт укладення вищевказаних договорів оренди в якості приватного підприємця, та по-третє, позовні вимоги стосуються лише ФОП ОСОБА_3, тому залучення до участі у справі в якості другого відповідача ФОП ОСОБА_2 без пред'явлення до неї будь-яких вимог є безпідставним.

Таким чином, при винесенні рішення суд першої інстанції припустився порушення низки норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування в порядку ст. 104 ГПК України з прийняттям нового рішення про задоволення уточненого позову. З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир», м. Торез Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2013р. (повний текст від 21.10.2013р.) у справі №905/5531/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2013р. (повний текст від 21.10.2013р.) у справі №905/5531/13 - скасувати.

Уточнені позовні вимоги Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир», м. Торез Донецької області, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Торез Донецької області, про стягнення 29 200,00грн. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Торез Донецької області на користь Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир», м. Торез Донецької області 29 200,00грн. доходів, отриманих від здавання приміщення в оренду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Торез Донецької області на користь Колективного підприємства «Крамниця №4 «Детский мир», м. Торез Донецької області 1720,50грн. судового збору за подання позовної заяви та 860,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: О.В. Кододова

А.М. Мясищев

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС