Ухвала суду № 35489507, 08.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7282/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/5904/13 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 26 08.11.2013

У Х В А Л А

іменем України

7 листопада 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Іванової І.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права спільної власності на житловий будинок та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що з метою придбання житлового будинку по АДРЕСА_1 він попросив свого знайомого відповідача ОСОБА_2 отримати на своє ім'я кредит в банку, поскільки останній маючи статус фізичної особи-підприємця мав змогу отримати кредит в більшому розмірі ніж він сам. Вказував, що 25 вересня 2007 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в розмірі 77500 доларів США, а 25 вересня 2007 року на своє ім'я придбав за договором купівлі-продажу у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 будинок по АДРЕСА_1. В цей же день будинок був переданий в іпотеку Приватбанку згідно посвідченого нотаріально договору іпотеки. Зазначає, що хоча будинок і купувався за отримані відповідачем кредитні кошти, фактичним покупцем був саме він. Так він оплатив оформлення банківських документів, страховий внесок банку, нотаріальні та брокерські послуги, інші накладні витрати, а також частину коштів за будинок на загальну суму 40725 доларів США. Саме він погасив кредит на суму 229000 грн.

Вказував, що між ним і відповідачем була досягнута усна домовленість про те, що після реконструкції будинку, він він зі своєю сім'єю буде проживати в будинку, а в рахунок орендної плати сплачувати комунальні платежі. Посилався, що на ремонтні роботи він витратив 1204395 грн. та 15000 на виготовлення технічної документації. 18 серпня 2009 року ОСОБА_5 видав довіреність на право розпоряджатися будинком, а дружина відповідача оформила заяву про згоду на продаж будинку, проте пізніше дана довіреність була відізвана. Вважає, що між ним і відповідачем було укладено договір найму (оренди) будинку по АДРЕСА_1, який він поліпшив і ці поліпшення не можуть бути відокремлені від будинку. За таких обставин згідно ст.778 ЦК України у нього як наймача і відповідача як наймодавця виник правовий режим спільної часткової власності на об'єкт найму у вигляді будинку.

У зв'язку з наведеним просив визнати за ним право спільної часткової власності разом з ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на частки у будинку, а саме: коридор, три житлові кімнати, два санвузли, хол, передпокій, гардеробну, гараж, літню кухню, сарай, вимощення, металеві ворота, огорожу з бетонних плит, стягнути із ОСОБА_2 на його користь вартість витрат на оформлення нової технічної докуметації на будинок в розмірі 15000 грн., вартість витрат на погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 перед Приватбанком в розмірі 229000 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позов задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, позивач ОСОБА_1 до суду не з'явився, його представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали клопотання про відкладення розгляду справи, докази про причини їх неявки не є поважними, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не надав передбачех законом доказів виникнення між ним і відповідачем ОСОБА_2 цивільних прав і обов'язків з підстав, передбачених ст.11 ЦК України. У зв'язку з чим відсутні підстави для виникнення у прозивача права спільної часткової власності на спірний будинок та стягнення із відповідача коштів.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес позивача з боку відповідача, і саме це є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналогічні роз'яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків встановлені ст.11 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 21 вересня 2007 року між КБ «Приватбанк» і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав в банку для купівлі домоволодіння кредит готівкою в розмірі 97000 доларів США терміном на 20 років зі сплатою щомісячно відсотків в розмірі (а.с.12-15).

25 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1. Вказаний договір нотаріально посвідчений (а.с.21-22). В цей же день 25 вересня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку належний йому будинок по АДРЕСА_1 (а.с.16-20).

Також судом встановлено, що між сторонами не було укладено та належно оформлено договір найму жилого приміщення в будинку по АДРЕСА_1, не надано як належним чином оформленої згоди відповідача ОСОБА_2 на поліпшення жилого будинку, так і належним чином оформленої згоди Приватбанку як іпотекодержателя на поліпшення предмета іпотеки.

Крім того, позивачем не надано доказів відносно наявності між сторонами договірних відносин щодо оформлення ОСОБА_1 технічної документації на будинок та щодо погашення ним кредитних зобов'язань ОСОБА_2 перед банком, а також про умови таких домовленостей.

За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову з огляду на його недоведеність.

Колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами був укладений усний договір найму.

При цьому посилання позивача на обгрунтування своїх вимог на статті 759, 760, 778 ЦК України безпідставні. З огляду на те, що як стверджує позивач він уклав договір оренди (найму) жилого приміщення, спірні відносини регулюються главою 59 ЦК України найм (оренда) житла та Житловим кодексом України.

Відповідно до ст.811 ЦК України договір найму укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.158 ЖК України договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

З огляду на вимоги закону, а також заперечення відповідача з цього приводу, посилання позивача на виникнення правовідносин, які витікають із договору найму безпідставні.

Доводи апелянта про те, що всі обгрунтування його вимог описані у поданій ним позовній заяві безпідставні та суперечать вимогам ст.60 ЦК України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень, тобто сторона має надати докази, а не описати їх у позовній заяві.

Посилання апелянта щодо порушення норм процесуального права, що виразилося у відмові суду надати час представнику позивача для підготовки виступу в судових дебатах безпідставні, поскільки процесуальний закон не передбачає оголошення перерви для підготовки виступу в дебатах.

Крім того, із журналу судового засіданні вбачається, що представник позивача ОСОБА_7 виступила в судових дебатах (а.с.105).

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді :