Постанова № 35488755, 26.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа№ 927/1016/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Каташинський О. М. - представник за довіреністю від 18.11.2013

від відповідача: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013

у справі № 927/1016/13 (суддя Цимбал-Нарожна М. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропул»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»

про стягнення 375 200 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 375 200 грн. за поставлений за видатковими накладними № РН-0000032 та № РН-0000033 від 13.07.2012, але неоплачений товар.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013, повний текст якого підписаний 03.10.2013, у справі № 927/1016/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за спірними накладними товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013 по справі № 927/1016/13 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» зазначило про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Як на підставу для скасування оспорюваного рішення відповідач постався на ті ж самі обставини, що й у відзиві на позовну заяву (а.с. 63-64), фактично скопіювавши його текст, а саме на те, що позивачем не було вчинено дій, які передбачені актами цивільного законодавства, тому, відповідно, прострочення відповідача не настало, що позивачем на даний час не було надано доказів якості поставленого товару як того вимагає ч. 2 ст. 662 ЦК України, що відповідно до положень Закону України «Про пестициди і агрохімікати» пестициди і агрохімікати вітчизняного та іноземного виробництва повинні відповідати певним вимогам, в той час як термін реєстрації міндобрива «Оракул», який був предметом поставки за спірними видатковими накладними, закінчився 31.12.2012, в наслідок чого його подальше використання можливе тільки після отримання відповідного дозволу, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару відповідач має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (ч. 2 ст. 678 ЦК України);

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Як слідує з матеріалів, справи позивач за видатковими накладними № РН-0000032 від 13.07.2012 та № РН-0000033 від 13.07.2012 поставив відповідачу товар (мінеральні добрива) на загальну суму 469 000 грн.(а.с. 11-12)

Факт отримання зазначеного товару відповідачем не заперечується та підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 184 та 185 від 13.07.2012 (а.с. 13-14).

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаних видаткових накладних та довіреностей у спрощений спосіб укладено договір поставки, за яким позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його та оплатити.

В рахунок оплати спірного товару відповідач 13.07.2012 перерахував позивачеві 93 800 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 15).

Отже, неоплаченим залишився товар на загальну суму 375 200 грн. (469 000-93 800) грн.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії акту звірки за період з 01.0.12-21.12.12 (а.с. 16), відповідач проти наявності спірної заборгованості не заперечив.

З огляду на те, що спірний товар відповідач повністю не оплатив, позивач звернувся до відповідача з листом № 85 від 12.07.2013 (а.с. 17), в якому просив провести оплату спірного товару на загальну суму 375 200 грн. не пізніше 7 днів з моменту отримання вимоги. На доказ направлення зазначеної вимоги до матеріалів справи залучено належним чином засвідчену копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №9105510150413 з відміткою відповідача про отримання кореспонденції 16.07.2013 (а.с. 18).

Відповідач на вказану претензію не відповів, спірну заборгованість не погасив, що й стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За своєю правовою природою, правочин, вчинений позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладені вище обставини та положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість спірного товару в момент прийняття товару або підписання товаророзпорядчих документів на нього, а саме 13.07.2012.

Даної правова позиція викладена й в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», яким, зокрема, встановлено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10 та від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011.

Вказаним вище спростовуються послання позивача на те, що у спірному випадку строк виконання обв'язку по оплаті спірного товару слід обраховувати виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обв'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Обов'язок відповідача оплатити товар саме 13.07.2012 обумовлений вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання (в даному випадку актом цивільного законодавства - примітка суду), то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого за накладними № РН-0000032 від 13.07.2012 та № РН-0000033 від 13.07.2012 товару на суму 375 200 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 375 200 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який не взяв до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не було передано разом з товаром усіх необхідних документів щодо його якості, оскільки факт отримання відповідачем товару з всіма документами підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача на спірних видаткових накладних, в той час як матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про непередачу останнім будь-яких документів та відповідною вимогою вчинити вказані дії.

Слід зазначити і про те, що відповідач продовжував користуватися переданих товаром та не повернув його позивачу, що є додатковим доказом відсутності претензій щодо передачі позивачем відповідачу всіх необхідних документів.

Щодо посилань відповідача на закінчення терміну реєстрації міндобрива «Оракул» 31.12.2012 суд першої інстанції цілком вірно зазначив про те, що такі посилання не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки спірний товар відповідачем було отримано в липні 2012, тобто майже за півроку до закінчення терміну реєстрації міндобрива «Оракул».

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013 у справі № 927/1016/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013 у справі № 927/1016/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013 у справі № 927/1016/13 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1016/13.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна