Рішення № 35488620, 18.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20092/13 18.11.13Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 19 107,87 грн.

Представники сторін:

від позивача: Денисенко О.В. - представник за довіреністю № 155/1/23-5744 від 21.12.2012 року;

від відповідача: Щербина М.В. - представник за довіреністю № 061-5/10 від 15.01.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 19 107,87 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.05.2002 року між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено договір № 385 про надання послуг на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів, відшкодування сплати за опалення нежилих приміщень (з подальшою пролонгацією) в будинку №1/2 літ. А по вул.. Басейна в м. Києві.

Згідно із договором, споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) Дирекції по експлуатації нежилих будинків (філії КП "Київжитлоспецексплуатація") вартість спожитої теплової енергії та послуг по технічному обслуговуванню теплосистеми.

Загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між споживачами цього будинку (нежилого приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу. Згідно з цими розрахунками кожному споживачу направляються щомісячно платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування. За теплову енергію, яка фактично була надана в приміщення, яке займає департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оплата не надійшла.

Станом на 08.10.2013 року у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року в розмірі 17 589,54 грн. вартості теплової енергії.

Оскільки, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 17 589,54 грн. - основного боргу, 1 205,11 грн. - пені, та 313,22 грн. - трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.11.2013 року.

01.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2013 року.

В судове засідання 04.11.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 21.10.2013 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 26212360, але 04.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року розгляд справи відкладено на 18.11.2013 року.

У судовому засіданні 18.11.2013 року представник відповідача подав заяву про зменшення штрафних санкцій, відповідно до яких просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Представник позивача виніс дану заяву на розсуд суду.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву та документи, на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2013 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.05.2002 року між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Головним управлінням охорони здоров'я КМДА укладено договір № 385 про надання послуг на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №2126 від 29.11.2012 року «про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 25 серпня 2010 року №647, відповідно до статті 10-1 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ», статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на виконання рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року №198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 березня 2012 року № 500 «Про здійснення організаційно-правових заходів щодо ліквідації, реорганізації та перейменування структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»:у заголовку та пункту 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 серпня 2010 року №647 «Про затвердження Положення про Головне управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» слова «Головне управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» замінити «Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

У відповідності до положень п.1.1 договору, предметом даного договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Басейна, 1/2.

Згідно з п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

У зв'язку з тим, що КП "Київжитлоспецексплуатація" є балансоутримувачем будинку №1/2 літ. А по вул. Басейна м. Києві, а Дирекція по експлуатації нежилих будинків (структурний підрозділ "Київжитлоспецексплуатація") займається технічним обслуговуванням систем теплопостачання у згаданому будинку, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-8042-9 від 01.09.1999 року між АК "Київенерго" та позивачем про те, що позивач сплачує за постачання теплової енергії повністю за будинок, а сам ці кошти збирає з орендарів та власників, з якими, в свою чергу, він має договір про надання послуг по теплопостачанню.

Відповідно до п. 2.3.6. договору, споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції № 2600500010883 в ВАТ КБ «Хрещатик» вартість спожитої теплової енергії.

Порядок здійснення розрахунків за теплову енергію сторони встановили відповідно до положень додатку № 2 до договору, а саме розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно у грошовій формі. Споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у Дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Чапаєва, 9Б, розрахункова група, тел. 235-97-88, 235-97-90, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «абонент» повертає в Дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою «абонента») та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, «абонент» виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання та технічного обслуговування системи центрального опалення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього в період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 17 589,54 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками нарахувань та актами прийому наданих послуг.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 385 про надання послуг на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів від 01.05.2002 року в розмірі 17 589,54 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 205,11 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.3.4 додатку №2 до договору, у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (п.3 цього договору) Дирекція по експлуатації нежилих будинків нараховує «абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 1 205,11 грн.

В судовому засіданні 18.11.2013 року відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порядку п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України. Відповідач просив врахувати те, що департамент є бюджетною неприбутковою установою та добросовісно виконує зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" від 29 квітня 1994 №02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 1,00 грн.

Крім того, позивач просить суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 313,22 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 313,22 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до абз.4 п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33,ст.ст. 34, 44, 49, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01034, м. Київ, вул. Прорізна, будинок 19, ідентифікаційний код 02012906) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість за отримані послуги в розмірі 17 589 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 54 коп., три проценти річних в розмірі 313 (триста тринадцять) грн. 22 коп., пеню в розмірі 1 (одна) грн. 00 коп. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.11.2013 року

Суддя С.М.Мудрий