Рішення № 35488599, 21.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20308/13 21.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор»

До Аграрного фонду

Про стягнення 15 823,88 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Минець В.І. - по дов. № 15-1/10 від 15.10.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» про стягнення з Аграрного фонду 15 823,88 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договорів складського зберігання зерна 215/10 від 30.07.2010 та № 40/11 від 08.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 порушено провадження у справі № 910/20308/13 та призначено її до розгляду на 12.11.2013.

Відповідач в судове засідання 12.11.2013 не з'явився.

Однак, відповідачем до відділу діловодства суду 11.11.2013 подано клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано тим, що відповідач не має можливості забезпечити явку повноважного представника, у зв'язку з тим, що на 12.11.2013 призначені судові засідання у господарському суді Запорізької області та Вищому господарському суді України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20308/13 від 12.11.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 22.10.2013, розгляд справи був відкладений на 21.11.2013.

Позивач в судовому засіданні 21.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 21.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 22.10.2013 та ухвали від 12.11.2013 не виконав.

Відповідачем до відділу діловодства суду 21.11.2013 подано клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано тим, що відповідач не має можливості забезпечити явку повноважного представника, у зв'язку з тим, що на 21.11.2013 призначене судове засідання у господарському суді Дніпропетровської області.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на наведене, а також враховуючи ненадання належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 21.11.2013, судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.

В судовому засіданні 21.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 215/10 (далі - договір № 215/10).

Відповідно до п. 1.1. договору № 215/10 відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи, ячменю (об'єкт державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно з п. 7.1. договору № 215/10 строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

08.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 40/11 (далі - договір № 40/11).

Відповідно до п. 1.1. договору № 40/11 відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, кукурудзи (об'єкт державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно з п. 7.1. договору № 40/11 строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів № 215/10 та № 40/11 не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 15 823,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договорів № 215/10 та № 40/11 зерновий склад зобов'язаний : прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Згідно з п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення, після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008, переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Відповідно до складської квитанції на зерно № 763 від 12.11.2010 серія АУ № 226659 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 215/10 від 30.07.2010 зерно кукурудзи 3 класу вагою 95531 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Відповідно до складської квитанції на зерно № 897 від 15.06.2011 серія АУ № 226781 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 40/11 від 08.04.2011 зерно пшениці 2 класу групи А вагою 4770 кг.

Відповідно до складської квитанції на зерно № 1531 від 30.11.2011 серія АФ № 105048 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 40/11 від 08.04.2011 зерно гречки 3 класу вагою 79293 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Відповідно до складської квитанції на зерно № 1649 від 20.12.2011 серія АФ № 172866 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 40/11 від 08.04.2011 зерно пшениці 2 класу групи А вагою 1865128 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору № 215/10 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та кріплення печатками і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.1. договору № 40/11 сторонами строк дії договору встановлено до 31.12.2011. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли з 01.03.2011.

Згідно з п. 3.3.2. договору № 215/10 відповідач зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також надані додаткові послуги в порядку визначеному п.п. 3.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 3.3.2. договору № 40/11 відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договорів № 215/10 та № 40/11 розрахунки за надані послуги та відшкодування витрат по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору № 215/10 визначено розмір плати за надання послуг зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 12,50 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою від 10.09.2010 до договору № 215/10 внесено зміни та визначено розмір плати за надання послуг зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.3. договору № 40/11 визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 4.4. договорів № 215/10 та № 40/11 поклажодавець сплачує вартість послуг та відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

В матеріалах справи містяться акт наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання зерна за договорами № 215/10 та № 40/11 гречки 3 класу за 30.11.2011 в сумі 46,25 грн. та кукурудзи 3 класу, пшениці 3 класу, гречки 3 класу, пшениці 2 класу за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 в сумі 15 777,63 грн., загалом на суму 15 823,88 грн.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договорів № 215/10 та № 40/11, строк виконання зобов'язань сторонами не визначено.

Позивачем 19.09.2013 надіслано відповідачу вимогу №19/1 від 19.09.2013 разом з вищезазначеними актами наданих послуг та розрахунками про підписання та сплату послуг за договорами.

Дана вимога разом з документами була надіслана Аграрному фонду 19.09.2013 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 5049 та описом вкладення у цінний лист від 19.09.2013.

Однак, відповідачем не було здійснено оплату за зберігання зерна.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за послуги зберігання в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 15 823,88 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 823,88 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутянський елеватор» (м. Полтава, площа Павленківська, 24, код ЄДРПОУ 31834605) 15 823 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 88 коп. основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 26.11.2013.

СуддяВ.В. Сівакова