Постанова № 35486524, 21.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р. Справа №805/15180/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:21

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області до Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04 жовтня 2013 року ВП №40145553, зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист від 10 вересня 2013 по справі №805/12771/13-а про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

за участю представника позивача Сітдікова Ю.М., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04 жовтня 2013 року ВП №40145553, зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист від 10 вересня 2013 по справі №805/12771/13-а про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 жовтня 2013 року позивачем було отримано постанову Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 04 жовтня 2013 року ВП №40145553, посилаючись на п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист від 10 вересня по справі №805/12771/13-а про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення ведення робіт до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Північна» не суперечить статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», подано за місцем знаходження боржника, резолютивна частина виконавчого листа містить у собі дії зобов'язуючого характеру щодо боржника, а тому вважає вчинені дії відповідача такими, що не відповідають вимогам законодавства. Тому, просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Судом встановлено, що позивачем до Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції на примусове виконання був наданий виконавчий лист від 10 вересня 2013 року по справі 805/12771/13-а про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Північна», який розташовано за адресою: 86143, м.Макіївка, пос.Ханженкове-Северний, дільниця ВТБ, шляхом повного зупинення ведення робіт у виробках, що відповідають позиціям Плану ліквідації аварій: №5, №15, №16, №17, крім робіт щодо усунення причин, через які неможливо виконання ПЛА (а.с.9).

Постановою ВП №40145553 від 04 жовтня 2013 року було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №805/12771/13-а, мотивуючи тим, що виконання даної категорії рішень не належить до компетенції державної виконавчої служби у межах Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.11).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).

Так, у відповідності до Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.18 Закону, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчий лист від 10 вересня 2013 року по справі 805/12771/13-а відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Таким чином, суд не приймає підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження як наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме: виконання даної категорії рішень не належить до компетенції державної виконавчої служби, оскільки це твердження спростовується вищевикладеними нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання виконавчого листа №805/12771/13-а від 10 вересня 2013 року про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Північна», який розташовано за адресою: 86143, м.Макіївка, пос.Ханженкове-Северний, дільниця ВТБ, шляхом повного зупинення ведення робіт у виробках, що відповідають позиціям Плану ліквідації аварій: №5, №15, №16, №17, крім робіт щодо усунення причин, через які неможливо виконання ПЛА, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист від 10 вересня 2013 року по справі 805/12771/13-а, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області до Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 04 жовтня 2013 року ВП №40145553, зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист від 10 вересня 2013 по справі №805/12771/13-а про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - задовольнити частково.

Скасувати постанову Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання виконавчого листа №805/12771/13-а від 10 вересня 2013 року про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Північна», який розташовано за адресою: 86143, м.Макіївка, пос.Ханженкове-Северний, дільниця ВТБ, шляхом повного зупинення ведення робіт у виробках, що відповідають позиціям Плану ліквідації аварій: №5, №15, №16, №17, крім робіт щодо усунення причин, через які неможливо виконання ПЛА від 04 жовтня 2013 року ВП №40145553.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції витрати по сплаті судового збору у розмірі 68,82 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 21 листопада 2013 року в присутності представника позивача.

Постанову у повному обсязі складено 26 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.