Рішення № 35485723, 06.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013 р. Справа № 914/2341/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меридіан Плюс», м.Кременчук Полтавської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Львів

за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Енерджі», м.Київ

за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Совт», м.Львів

про стягнення 19 943,29 грн.

За зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меридіан Плюс», м.Кременчук Полтавської області

за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Енерджі», м.Київ

за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Совт», м.Львів

про стягнення 57 263,20 грн. матеріальної шкоди та штрафних санкцій.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Осадчий А.В., Маслова О.С. - представники (довіреність № 15 від 01.07.2013р.);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_7 - представник (довіреність № 2171 від 11.09.2013р.);

від третьої особи-1 (ТзОВ «Аква Енерджі») - не з»явився;

від третьої особи-2 (ТзОВ «Атлант-Совт») - не з»явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меридіан Плюс» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 18318,54 грн., з яких 18000,00 грн основного боргу, 206,10 грн. пені та 112,44 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.062013р. було прийнято матеріали до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.07.2013р.

Ухвалою суду від 09.07.2013р. матеріали справи №914/2341/13 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Меридіан Плюс" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 18 000,00 грн. боргу, 318,54 грн. пені надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.08.2013р. справу №914/2341/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меридіан Плюс» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 18 318,54 грн., з яких 18 000, 00 грн. боргу, 318,54 грн. пені, передано за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 22.08.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.09.2013р.

Ухвалою суду від 04.09.2013р. розгляд справи відкладено на 17.09.2013р., з підстав наведених у даній ухвалі.

Ухвалою від 17.09.2013р. розгляд справи відкладено на 11.10.2013р., з підстав викладених у даній ухвалі.

Ухвалою від 20.09.2013р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 914/2341/13 зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меридіан Плюс» про стягнення 57 263,20 грн. матеріальної шкоди та штрафних санкцій, судове засідання призначено на 11.10.2013р.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2013р. до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (позивача за зустрічним позовом) залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Енерджі» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант-Совт», продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 29.10.2013р.

Ухвалою суду від 29.10.2013р. розгляд справи відкладено на 06.11.2013р. з підстав, викладених у даній ухвалі.

Представник позивача за первісним позовом подав клопотання від 06.11.2013р. про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку ціни позову станом на 06.11.2013р., згідно якого сума основного боргу становить 17 984,25 грн., пеня становить 1 613,15 грн., 3% річних становлять 345,89 грн., всього 19 943,29 грн. Крім сплаченого судового збору в сумі 1 720,50 грн., представник позивача просив стягнути з відповідача 5 046,80 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом позовні вимоги по первісному позову підтримали повністю та просили суд позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві, з врахуванням сум вказаних в уточненому розрахунку ціни позову. Разом з тим, проти зустрічного позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов, просили відмовити у його задоволенні повністю.

Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд відмовити у його задоволенні. Позовні вимоги по зустрічному позову підтримав повністю, просив його задоволити з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Представники третіх осіб в судове засідання не з"явились, причин неявки не повідомили, вимог ухвал суду не виконали. Факт надсилання третім особам ухвали суду про відкладення розгляду справи на 06.11.2013р. підтверджується реєстром суду № 1460 про відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 31.10.2013р. та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.п. 3.9.1 п.п. 3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 із змінами та доповненнями.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників третіх осіб за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

03.12.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (довіритель, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мердіан Плюс» (повірений, перевізник) укладено договір-доручення № 171/12/П про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні.

За умовами даного договору, зокрема п.п.1.1 та 1.2, довіритель доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбір перевізників для міжнародних перевезень, або використовувати свій власний транспорт, а повірений, діючи з доручення довірителя в межах даного договору надає послуги по пошуку і підбору перевізників та/або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим або своїм вантажним транспортом.

Згідно договору-заявки № 1778 від 04.12.2012р. відповідачем за первісним позовом було замовлено позивачу за первісним позовом перевезення вантажу - напоїв на палетах, вагою 21 т. із с.Натахтарі Михетського району Грузії до м.Києва. Термін доставки вантажу 11.12.2012р. до 10:00 год. Адреса розвантаження м.Київ згідно ПП, ставка фрахту 2 250 дол. США по курсу НБУ на день розвантаження автомобіля.

Розрахунок за вказане перевезення вантажу відповідач зобов"язаний був здійснити протягом 14-ти банківських днів після отримання оригіналів СМR, акта виконаних робіт, рахунку, договору, копій податкового свідоцтва і свідоцтва про державну реєстрацію.

Як зазначає позивач за первісним позовом, зобов"язання ним виконані в повному обсязі та у відповідності до умов договору.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом відмовився оплатити за надані послуги, незважаючи на виставлений рахунок та скеровану на його адресу претензію.

Відтак, позивач за первісним позовом просить суд стягнути на його користь згідно уточненого розрахунку ціни позову 17 984,25 грн. боргу за надані послуги.

Позивач за первісним позовом, керуючись умовами п.6.6 договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно уточненого розрахунку, поданого в судовому засіданні 06.11.2013р., становить 1613,15 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу за первісним позовом 3% річних, які згідно уточненого розрахунку, поданого в судовому засіданні 06.11.2013р., становлять 345,89 грн.

Також позивач за первісним позовом просить стягнути крім сплаченого судового збору в сумі 1 720,50 грн. витрати на правову допомогу, які згідно уточненого розрахунку поданого в судовому засіданні 06.11.2013р. становлять 5 046,80 грн.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом подав до господарського суду зустрічну позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення штрафу за прострочення виконання договору з тих підстав, що за умовами вказаного вище договору- заявки було передбачено зобов"язання відповідача за зустрічним позовом доставити вказаний товар в термін до 10 год. 00 хв. 11.12.2012 року за адресою м.Київ, вул.Віскозна, 32 вантажоотримувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Аква Енерджі».

07.12.2012р. автомобіль перевізника був завантажений, супроводжуючі документи надані водієві, 18.12.2012р. даний автомобіль пройшов прикордонний та митний контроль на Прикордонному пункті Новошахтинськ-Должанський та лише 17.01.2013р. відповідач за зустрічним позовом доставив товар до складу в м.Київ.

01.02.2013р. на адресу позивача за зустрічним позовом надійшла претензія вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Енерджі» від 01.02.2013р. про відшкодування вартості відсутнього товару. В даній претензії зазначалось про виявлення зіпсованого товару на загальну суму 44863,20 грн. та порушення строків його доставки. До даної претензії було додано акт про псування, бій, недовезення, випитий та надлишок товару від 17.01.2013р.

Відтак, на думку позивача за зустрічним позовом, послуги відповідачем за зустрічним позовом надані неналежним чином, із значним простроченням виконання договірних зобов"язань та завданими збитками. У зв"язку з чим він просить стягнути збитки в сумі 44 863,20 грн. та 12 400,00 грн. штрафу нарахованого на підставі п.6.2. договору-доручення за прострочення перевезення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.ч.1-4 ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Спір між позивачем та відповідачем виник з договору надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відтак, спірні правовідносини регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що підписана в м.Женеві 19 травня 1956р., до якої Україна приєдналася згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р. (далі по тексту- Конвенція), яка має пріоритет у застосуванні до даного виду правовідносин.

Згідно ст.1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що при застосуванні Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії і упущення, так і за дії і упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послугами яких він користувався в рамках покладених на них обов'язків.

Статтями 4, 5 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, в трьох примірниках, підписаних відправником і перевізником, при цьому ці підписи можуть бути надруковані типографським способом або замінені штампами відправника і перевізника, якщо таке допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Статтею 6 Конвенції передбачено реквізити, які повинна містити міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як вбачається із представленої позивачем міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) # 690362, в п.24 немає відмітки вантажоотримувача про доставку вантажу.

Згідно ч.1 ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно договору-заявки № 1778 від 04.12.2012р. позивач за первісним позовом зобов"язався доставити вантаж - напої на палетах вагою до 21т. із с.Натахтарі Михетського району в м.Грузії до м.Києва в термін до 10 год. 00 хв. 11.12.2012р. та передати його вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква Енерджі".

07.12.2012р. автомобіль перевізника був завантажений, відповідні супроводжуючі документи надані водієві. Даний факт підтверджується також листом АО "Ломісі" (постачальник) від 28.10.2013р. про те, що автомобіль НОМЕР_1, ЦМР 690362 від 07.12.2012р., інвойс 1035 від 06.12.2012р. був належним чином оформлений та покинув територію заводу 07.12.2012р.

У відповідності до умов договору-доручення № 171/12/П від 03.12.2012р., а саме п.3.1.5, перевізник зобов"язувався негайно інформувати експедитора і не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршрутні перевезення, митної обробки, запропонованих у заявці на перевезення, фактичному стану вантажу й інструкціям відправника вантажу (вантажодержувача).

Однак, з незрозумілих причин, незважаючи на те, що автомобіль був завантажений 07.12.2012р., перевізник не виконав своїх зобов"язань щодо термінів доставки вантажу.

Всупереч вимогам п.3.1.5. договору-доручення № 171/12/П від 03.12.2012р., лише 12.12.2012р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з листом про невідповідність завантаженого товару.

18.12.2012р. автомобіль позивача пройшов прикордонний та митний контроль на прикордонному пункті Новошахтинськ-Должанський та лише 17.01.2013р. доставлений до складу в м.Київ, вул.Віскозна, 32.

17.01.2013р. вантажоотримувачем товару - ТзОВ "Аква Енерджі" було складено акт про зіпсутий товар із зазначенням кількості пляшок. Водій перевізника вказаний акт підписути відмовився.

Як зазначено в додатку №1 до вищевказаного акту, який долучений до матеріалів справи позивачем за первісним позовом, причиною тривалої доставки вантажу є поломка автомобіля 19.12.2012р., ремонт якого завершився 21.12.2012р., та повторно проводився з 21.12.2012р. по 24.12.2012р., перебування вантажу в гаражі для його розморожування з 26.12.2012р. по 15.01.2013р.

Згідно п.3.1.7. договору-доручення №171/12/П від 03.12.2012р. перевізник зобо"язується негайно інформувати експедитора про будь-які затримки і проблеми, що виникають при транспортуванні (відповідно до п.1.4 договору-доручення №171/12 П від 03.12.2012р. у розділах 2-10 даного договору довіритель (ФОП ОСОБА_4) іменується експедитором, а повірений (ТзОВ "Фірма "Меридіан Плюс" іменується перевізником)).

Водночас, позивач за первісним позовом, всупереч ст.33 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами обставин вказаних у додатку до акту щодо тривалого ремонту автомобіля, у якому здійснювалось перевезення вантажу на замовлення відповідача за первісним позовом; не подав доказів повідомлення відповідача за первісним позовом про ремонт автомобіля з 19.12.2012р. по 24.12.2012р.

Слід зазначити, що в долученому до матеріалів справи позивачем за первісним позовом, письмовому поясненні водія ОСОБА_8, який перевозив вантаж, не вказано про факт ремонту автомобіля з 19.12.2012р. по 24.12.2012р. Ним зазначається про тривалий перехід кордону, наявність великої кількості снігу на трасі, в цей період, та очікування її очищення.

Відтак, подані представниками позивача за первісним позовом докази, в підтвердження належного виконання своїх зоов"язань, суперечать один одному.

Крім того, слід звернути увагу на те, що акт надання послуг №2 та рахунок на оплату № 2 складені позивачем за зустрічним позовом за результатами перевезення 28.01.2013р. на суму 18 000,00 грн.

Відповідно до договору-заявки № 1778 від 04.12.2012р., оплата здійснюється на протязі 14 банківських днів після отримання оригіналів СМR, акту виконаних робіт, рахунку, договору, копій податкового свідоцтва і свідоцтва про державну реєстрацію.

Натомість, всупереч умовам договору-заявки № 1778 від 04.12.2012р., позивач за первісним позовом не надіславши відповідачу за первісним позовом документів, вказаних у договорі-заявці № 1778 від 04.12.2012р., які є підставою для оплати наданих послуг, 28.01.2013р. склав претензію вих.№9 про неоплату перевезення.

Лише 12.03.2013р. позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом оригінали документів згідно договору-заявки № 1778 від 04.12.2012р., та повторну претензію від 11.03.2013р. вих. №12. Факт надсилання підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 12.03.2013р. та фіскальним чеком № 7549 від 12.03.2013р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми національного та міжнародного права, неналежне, із значним простроченням виконання договірних зобов»язань позивачем за зустрічним позовом, згідно договору-заявки № 1778 від 04.12.2012р., суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову щодо стягнення з відповідача 17 984,25 грн. за перевезення вантажу.

З огляду на відсутність підстав для стягнення основного боргу в сумі 17 984,25 грн., не підлягають задоволенню й нараховані позивачем пеня в сумі 1 613,15 грн., 3% річних в сумі 345,89 грн.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов»язання другою стороною.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: неправомірність поведінки особи, порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків чи наявність шкоди, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки (вини заподіювача шкоди).

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Однак, окрім вини, як елемента цивільного правопорушення, доведенню підлягає також безпосередній причиновий зв»язок між діями особи, яка заподіяла шкоду і самою шкодою.

Позивач за зустрічним позовом, збитки в сумі 44 863,20 грн., обґрунтовує отриманням претензій від ТзОВ "Атлант-Совт" та ТзОВ "Аква-Енерджі" на суму 44 863,20 грн. При обчисленні суми завданих збитків враховувалась ціна пляшки лимонаду (8,04 грн.).

Суд неодноразово витребовував у позивача за зустрічним позовом документальне підтвердження вартості однієї пляшки лимонаду, який перевозився відповідачем за зустрічним позовом, але всупереч ст.33 ГПК України, вказаних доказів надано не було.

Щодо доказів сплати позивачем за зустрічним позовом вантажоодержувачу вартості зіпсутого вантажу, представник позивача за зустрічним позовом пояснив, що між ФОП ОСОБА_4 та юридичними особами, що звертались з претензіями про сплату вартості зіпсутого вантажу досягнуто домовленостей щодо відстрочення сплати вказаної суми.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову в частині стягнення збитків в сумі 44 863,20 грн. та нарахованого штрафу в сумі 12 400,00 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.1-5, 6,9,17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.ст. 11,15, 16, 525, 526, 610, 627, 629, 908, 909 ЦК України, ст.ст.174, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 60, 75, 82-85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по первісному позову покласти на позивача по первісному позову.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Судові витрати по зустрічному позову покласти на позивача за зустрічним позовом.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 11.11.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.