Постанова № 35484786, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року справа № 826/8192/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041520 від 04.01.2013 року, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо проведення камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2057/15-225 від 04.12.2012 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0000041520 від 04.01.2013 року.

В судовому засіданні 11.07.2013 року ухвалою суду замінено первинного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що листом за №8672/10/15-211 від 26.11.2012 року «Про податкову звітність», відповідач визнав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року, поданого позивачем 20.11.2012 року не прийнятим, оскільки не вважається податковою декларацією. Таким чином вказує позивач, дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року позивача, були здійснені відповідачем неправомірно та безпідставно, оскільки станом на день проведення перевірки 04.12.2012 року відповідач сам визнав документ, що став підставою для проведення камеральної перевірки таким, що не є податковою звітністю. Також, зазначає позивач, складаючи спірне податкове повідомлення-рішення яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 32 067,00грн. та штрафні санкції у розмірі 16 033,50грн., посадовими особами відповідача не враховано того, що 24 лютого 2012 року позивач вже сплатив зазначену суму податку до бюджету у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (а.с.43-44), в яких зазначив, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складено акт № 2057/15-225 від 04.12.2012 року. В ході перевірки встановлено, що позивачем до податкового кредиту включено податкову накладну № 73 від 31.01.2012 року на суму податку 75 590,00грн., яку не зареєстровано постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України. Отже, зазначає відповідач, ТОВ «РРС Комунікації» порушено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме занижено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті до державного бюджету.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд у судовому засіданні 10.10.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації», зареєстровано як юридична особа Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 27.12.2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи 37414393, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АА № 784170 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. (а.с.31-32)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Приписами ст.76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. (п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року ТОВ «РРС Комунікації». За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.12.2012 року № 2057/15-225. (а.с.7-9)

Під час проведення камеральної перевірки перевіряючим встановлено, що в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем до податкового кредиту включено податкову накладну № 73 від 31.01.2012 року на суму 75 590,00грн., яку не зареєстровано постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України. У зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту по підприємству ТОВ «Магірус ЛТД» на суму податку на додану вартість 75 590,00грн. Враховуючи вищевикладене відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «РРС Комунікації» занижено суму, що за результатами звітного податкового періоду підлягає сплаті до бюджету платником податку у розмірі 32 067,00грн., завищено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у розмірі 43 523,00грн. та занижено суму штрафу згідно п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у розмірі 962,00грн.

Під час перевірки були використані: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року позивача (№ 9073260854 від 20.11.2012 року); додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за січень 2012 року позивача (№ 9073393338 від 20.11.2012 року); реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року позивача (№ 9073212889 від 20.11.2012 року); податкова декларація з податку на додану вартість позивача за січень 2012 року (№ 9006842404 від 20.02.2012 року); додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за січень 2012 року позивача (№ 9006833650 від 20.02.2012 року); реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року позивача (№ 9006835189 від 20.02.2012 року); Єдиний реєстр податкових накладних ДПС України за період з 01.01.2012 року по 31.10.2012 року.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм податкового законодавства, суд приходить до висновку стосовно того, що камеральна перевірка платника податків проводиться виключно за наявності умов для проведення такої перевірки, визначених статтею 76 Податкового кодексу України, а саме без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення та перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Крім того, камеральна перевірка проводиться податковим органом без згоди на те платником податку.

Отже, в акті перевірки відповідачем зазначено, що при перевірці використовувалася саме податкова звітність позивача за січень 2012 року.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що посадові особи органу державної податкової служби мали права на проведення камеральної перевірки ТОВ «РРС Комунікації», оскільки ними було виконано вимоги ст.76 Податкового кодексу України, що є необхідною умовою для проведення такої перевірки.

Враховуючи, що судом не було встановлено порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки позивача, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення 04.12.2012 року камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» за результатами якої складено акт № 2057/15-225, не підлягають задоволенню.

Так, на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 04.01.2013 року № 0000041520 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 48 100,50грн. з якої основний платіж 32 067,00грн. та штрафна санкція у розмірі 16 033,50грн. (а.с.6)

Суд зазначає, що спір виник у зв'язку з тим, що у ході перевірки відповідачем були використані показники уточнюючого податкового розрахунку, який згідно листа відповідача за №8672/10/15-211 від 26.11.2012 року не вважається податковою декларацією, оскільки не зазначено обов'язкових реквізитів (код причини 101). (а.с.30)

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. (п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків. (п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України).

Керуючись п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація, складена з порушенням норм статті 48 Податкового кодексу України, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 ст.46 цього Кодексу.

Згідно п.49.1 ст.49 цього кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до вимог п.49.3 ст.49 кодексу, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

П.49.11 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

П.49.15 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Крім того, відповідно до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Наказом Державної податкової адміністрації № 233 від 10.04.2008 року «Про подання електронної податкової звітності», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011, затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Наказ № 233). Ця Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

В п.1 р.1 Наказу № 233 визначені терміни, зокрема, квитанції про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді та квитанції про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відтак, як встановлено в судовому засіданні, ТОВ «РРС Комунікації» подає податковому органу - відповідачу за її місцезнаходженням, податкові декларації з податку на додану вартість в електронній формі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, реєстраційний № 9006842404 від 20.02.2012 року, з додатками до неї, в якій визначено суму податку яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 32 131,00грн. Згідно квитанції № 2 зазначена податкова декларація прийнята на районному рівні. (а.с.10-22)

Отже, товариством до відповідача пізніше - 20.11.2012 року був направлений в електронній формі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період січень 2012 року з додатками за діючою формою згідно вимог Наказу № 1492 від 25.11.2011 року. Позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань було включено до податкового кредиту суму за податковою накладною № 73 від 31.01.2012 року на суму податку 75 590,00грн. (а.с.23-27)

Платником від відповідача отримана квитанція № 2, в якій зазначено, що «документ прийнято на районному рівні». (а.с.28)

Крім того, відповідач керуючись п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України надіслав до позивача лист № 8672/10/15-211 від 26.11.2012 року «Про податкову звітність» (протягом п'яти робочих днів з дня отримання уточнюючого розрахунку), в якому зазначив, що в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітний податковий період «січень 2012 року» до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року за № 9073260854 від 20.11.2012 року та додатку 5 Довідка «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9073393338 від 20.11.2012 року не зазначено обов'язкових реквізитів (код причини 101 згідно п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України), тому не можуть бути прийнятими відповідно до ст.48 Податкового кодексу України та не вважається податковою декларацією. (а.с.30) Будь-яких повідомлень про помилковість надіслання зазначеного листа або його відкликання, позивачу від відповідача не надходило, про що у судовому засіданні представниками сторін не заперечувалося.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем жодних доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, відповідачем не наведено та не надано доказів, а судом не встановлені підстави, які підтверджують порушення щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту позивачем, в межах спірних правовідносин.

Із аналізу викладених норм податкового законодавства, суд зазначає, що податкова декларація вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням встановленого порядку та обов'язкового надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті податкової декларації, отже, суд приходить до висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року позивача не може бути прийнятим, так як не вважається податковою декларацією відповідно до письмової відмови відповідача у його прийнятті.

На підставі вищевикладеного, з приводу того, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та з урахуванням того, що судом вище встановлено факт не прийняття відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року, суд приходить до висновку, що податковим органом не правомірно перевірявся документ який не є податковою звітністю та як наслідок нараховане податкове зобов'язання, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року № 0000041520 прийняте за результатами камеральної перевірки є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «РРС Комунікації».

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04.01.2013 року № 0000041520 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 48 100,50грн. з якої основний платіж 32 067,00грн. та штрафна санкція у розмірі 16 033,50грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» витрати по сплаті судового збору у розмірі 257 гривні 71 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова