Постанова № 35484770, 11.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 р. Справа №805/14642/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:44

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника відповідача Мочкаєва Ю.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо невизнання безнадійним податкового боргу, зобов'язання прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням податкової інспекції про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100 безнадійним податковим боргом та списати зазначену суму податкового боргу.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100 за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», якими позивачу визначено штрафні санкції у сумі 955,00 грн. Зазначена сума штрафних санкцій частково погашена у розмірі 14,77 грн., на теперішній час заборгованість складає 940,23 грн. Дата виникнення боргу 29.12.2001 року.

Також позивач зазначає, що з моменту виникнення боргу, визначеного вищевказаним рішенням податкової інспекції, сплинув строк давності, визначений ст.102 Податкового кодексу України. Позивач звертався до відповідача із заявою про списання зазначеного боргу як безнадійного, однак відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви.

Позивач вважає, що посилання відповідача на п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не є податковим боргом, а оскільки штрафні санкції, визначені під час дії цього Закону та на них не розповсюджуються норми Податкового кодексу України, протирічать ст. 58 Конституції України.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати протиправними дії щодо невизнання безнадійним податкового боргу, зобов'язати прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням податкової інспекції про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100 безнадійним податковим боргом та списати зазначену суму податкового боргу.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення, згідно яких вказав, що на момент виникнення вищезазначеного боргу регулювання правовідносин у сфері оподаткування здійснювалось на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже, на підставі п.1.2, п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не є податковим боргом і тому не можуть бути списані як безнадійний податковий борг.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 12 червня 1998 року виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області, ідентифікаційний номер 1128900100, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_1.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків.

Як встановлено в судовому засіданні, Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_2 від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100 за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», якими позивачу визначено штрафні санкції у сумі 955,00 грн. Зазначена сума штрафних санкцій частково погашена у розмірі 14,77 грн., на теперішній час заборгованість складає 940,23 грн. Дата виникнення боргу 29.12.2001 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2005 року по справі №25/200 рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2005 року у справі №25/200 скасовано, прийняте нове рішення, відповідно до якого у задоволенні позову Торезької об'єднаної державної податкової інспекції м. Торез до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 940,23 грн. відмовлено, у зв'язку зі звернення до суду після закінчення встановленого пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2006 року касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2005 року залишено без змін.

ОСОБА_2 01.10.2013 року звернулась до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області із заявою про списання податкового боргу у розмірі 940,23 грн. як безнадійного.

Листом від 04.10.2013 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви посилаючись на п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не є податковим боргом і тому не можуть бути списані як безнадійний податковий борг.

Облік нарахованих сум платежів по особовим рахункам платника податків здійснюється податковим органом згідно Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276 (далі - Інструкція № 276).

Відповідно до п.4.1. розділу 4 Інструкції № 276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової служби України від 21.06.2001 року № 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 р. № 247 ).

В судовому засіданні представник відповідача надав суду зворотній бік облікової картки позивача, з якої вбачається, що за платежем 21080500 (інші надходження) обліковується заборгованість у розмірі 940,93 грн.

Суд зазначає, що штрафні (фінансові) санкції, нараховані податковим органом до набрання чинності Податкового кодексу України за порушення вимог Закону України №265/95-ВР, не є податковими зобов'язаннями у визначенні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі - Закон України № 2181-ІІІ), відповідно до п. 1.5 ст. 1 якого штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до підпункту 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 визначив, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 цього Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.101.1 ст.101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно до пп.101.2.3 п.101.2 ст.101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Відповідно до п.4.3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2012 року №1329, за результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом та/або безпосередньо платником податків, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що законодавець не врегулював питання щодо застосування норм Податкового кодексу України до правовідносин щодо погашення заборгованості за штрафними санкціями, які не вважались податковим боргом, відповідно до приписів Закону України № 265/95-ВР.

Однак, приймаючи до уваги вищезазначені норми Податкового кодексу України та той факт, що штрафні санкції в сумі 940,93 грн. обліковується в картці особового рахунку позивача, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для не застосування п.101.1 ст.101 Податкового кодексу України до наявного у позивача в обліку податкового боргу за штрафними санкціями в сумі 940,93 грн.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100, безнадійним податковим боргом.

Задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100 безнадійним податковим боргом є належним та достатнім засобом захисту порушених прав позивача, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо невизнання безнадійним податкового боргу та зобов'язання відповідача списати суму податкового боргу.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100, безнадійним податковим боргом, у задоволенні позову в інший частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо невизнання безнадійним податкового боргу, зобов'язання прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням податкової інспекції про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100 безнадійним податковим боргом та списати зазначену суму податкового боргу - задовольнити частково.

Зобов'язати Торезьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/1128900100, безнадійним податковим боргом.

У задоволенні позову в інший частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 11.11.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 15.11.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.