Рішення № 35484342, 26.11.2013, Вільхівський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Артемівський районний суд м. Луганська)

26.11.2013

Справа № 434/5311/13-ц

провадження № 2/434/3256/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

14 листопада 2013 року Артемівський районний суд м. Луганська

в особі судді Селезньової Т.В.,

при секретарі Піддубняк О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача борг з кредиту за договором № LGH1RX13530188 від 23.12.2006 р. в сумі 51057, 62 грн., яка складається з наступного: 4436,30 грн. заборгованість за кредитом; 18886,86 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 851, 76 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 23975,19 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 500 грн.- штраф (фіксована частина); 2407,51 грн.- штраф (процентна складова) та судові витрати, мотивуючи тим, що взяті на себе за договором кредиту зобовязання відповідач не виконав.

Відповідач до суду не зявився, заперечень проти позову не представив, був повідомлений належним чином. Судом ухвалено слухати справу у відсутність відповідача заочно, згідно до ст.224 ЦПК України.

З наданих доказів суд дійшов таких висновків:

Між ЗАТ КБ „Приватбанк і відповідачем 23.12.2006 р. було укладено договір кредиту № LGH1RX13530188 на суму 4436,30 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредит було надано на строк 12 місяців з кінцевим терміном повернення 23.12.2007 р. Термін сплати та розмір щомісячних грошових сум, які включають частину кредиту і нараховані проценти, зазначено у заяві позичальника.

Факт укладення такого договору між сторонами підтверджено заявою позичальника про видачу кредиту; в заяві зазначено, що позичальник згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) , і що сукупність даних документів складає кредитний договір між позичальником і банком-кредитором.

За змінами, внесеними до Статуту банкової установи - кредитора, з 17.07.2009 р. змінено

його назву на ПАТ „ КБ „ПриватБанк . Той факт, що ПАТ „ КБ „ПриватБанк є належним позивачем, відповідач не оспорює.

До позову долучено заяву позичальника , ОСОБА_2 і правила надання банківських послуг і проведений представником позивача розрахунок заборгованості.

З наданої заяви позичальника видно, що складовою частиною договору між сторонами є ОСОБА_2 надання споживчого кредиту фізичним особам. Разом з тим, такий документ до позову позивачем не долучено і не представлено його суду станом на час розгляду справи.

З аналізу долученого до позову документу з назвою «ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг» можна зробити висновок, що вказані ОСОБА_2 не мають жодного відношення до договору, укладеного з відповідачем. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного:

- у позові позивач посилається на ОСОБА_2 і правила надання банківських послуг в частині вимог про стягнення штрафу (п.2.4.5.5.);

- дані ОСОБА_2 і правила надання банківських послуг за своїм змістом- стосуються відкриття карткового рахунку, а не споживчого кредиту;

- з заяви позичальника вбачається, що з ним було укладено договір саме споживчого кредиту на купівлю товару в кредит, а не на відкриття карткового рахунку;

- крім того, в заяві позичальника є посилання на пункти ОСОБА_2 надання споживчого кредиту , зокрема п. 2.2, 4.2 , а разом з тим в ОСОБА_2 і правилах надання банківських послуг, які долучені до позову, пункт 2.2. передбачає зовсім інші умови, а пункту 4.2 не міститься взагалі, що також вказує на наявність інших ОСОБА_2, з якими був ознайомлений споживач при укладенні договору і які є складової частиною укладеного кредитного договору між сторонами.

Тому при розгляді даного спору суд не приймає до уваги подані позивачем ОСОБА_2 і правила надання банківських послуг. Оскільки крім заяви позичальника суду інших документів не подано, то при вирішенні спору між сторонами суд виходить лише з умов, зазначених в заяві позичальника і з норм цивільного законодавства, що регулює даний вид договірних правовідносин.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, строк позовної давності за вказаним договором розпочав свій перебіг з дня, наступного за визначеним договором останнім днем повернення кредиту і виконання кредитних зобовязань.

Виходячи з заяви позичальника- кредит видано строком на 12 місяців, з кінцевим терміном повернення 23.12.2007р.

Як видно з дати реєстрації вхідної кореспонденції, - позивач звернувся до суду з даним позовом 16.07.2013р. , тобто позивачем пропущено строк позовної давності, визначений законом у три роки, який у даному випадку збіг 24.12.2010р.

Позивач не подав заяви про поновлення строку позовної давності, на заявив про наявність у нього поважних причин пропуску даного строку. Тому суд виходить з того, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин.

Згідно ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, згідно п. 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції від 13.01.2006 р.) - кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності у даному спорі, підстав для його поновлення або продовження - суд не вбачає, і наявність таких підстав позивач суду не довів. Наданими документами не підтверджено досягнення сторонами згоди щодо збільшення строку позовної давності, в наданих суду ОСОБА_2 такої норми не міститься.

Згідно ст..11, 60 ЦПК суд розглядає справу на підставі заявлених позовних вимог і лише на підставі поданих доказів. Саме на позивача за законом покладено обов,язок по доказуванню позовних вимог і тих підстав, з яких заявлено позов. В порядку і в строки, передбачені ЦПК для подання доказів, позивач доказів на підтвердження іншого строку позовної давності або на підтвердження поважних причин пропуску строку позовної давності не подав.

Тому є підстави для відмови у позові з підстав пропуску строку позовної давності. .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.256, 257, ст.ст. 261, 267 ЦК України, п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", ст.ст.10, 11, 57-60, 208-209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № LGH1RX13530188 від 23.12.2006 р. відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яку він може подати до суду протягом 10 днів з дня отримання копії рішення. За відсутності заяви відповідача про перегляд заочного рішення, після закінчення вказаного строку рішення набирає законної сили.

Суддя: Т.В.Селезньова