Постанова № 35483524, 19.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" листопада 2013 р. Справа № 906/1232/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

uоловуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

без участі представників сторін, які в судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2013р. у справі №906/1232/13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова

компанія»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 41 078 грн. 41 коп. заборгованості та штрафних санкцій,

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова ком-панія» (надалі в тексті - Компанія) 30.08.2013р. звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_2) про стягнення 41 078 грн. 41 коп. заборгованості та штрафних сан-кцій.(арк.справи 3-6). Заявою від 17.09.2013р. Позивач зменшив вимоги в частині основного бор-гу та нарахованої пені, просив суд першої інстанції стягнути 21 500 грн. основного боргу, 1 933 грн. 97 коп. неустойки, 1 300 грн. -5% штрафу, 658 грн. 85 коп. -3% річних та 416 грн. інфляційних втрат.(арк.справи 33-35). Заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.09.2013р. у справі №906/ 1232/13 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) позовні вимоги Компанії до ФОП ОСОБА_2 - задо-волено частково.

Відповідно до рішення, з ФОП ОСОБА_2 на користь Компанії підлягає до стягнення 25 457 грн. 69 коп. з яких 21 500 грн. - основний борг, 1 933 грн. 97 коп. - пеня, 1 300 грн. -5% штрафу, 645 грн. 75 коп. -3% річних, 77 грн. 97 коп. - інфляційні та 1 697 грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення основного боргу в сумі 2 500 грн. провадження у спра-ві припинено. В частині стягнення 13 грн. 10 коп. 3% річних та 338 грн. 03 коп. інфляційних від-мовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на день розгляду справи Відповідач не надав доказів погашення боргу в сумі 21 500 грн., позовні вимоги в цій частині є обґ-рунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню. В зв'язку зі сплатою 2 500 грн. боргу, в цій частині спору за відсутності предмету спору - провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України. Перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу та пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування здійснені правильно, відповідно до вимог чинного законодавства вимоги підлягають задоволенню. Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача 658 грн. 85 коп. -3% річних, 416 грн. інфляційних втрат, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки Позивачем при здійсненні розрахунку річних було визначено початковий період нарахування з 07.11.2010р., при цьому не враховано 5-ти денний календарний термін для оплати товару, суд першої інстанції, з урахуванням часткових оплат, здійсненив перерахунок річ-них за період з 13.11.2012р. по 12.09.2013р. Тому, до задоволення підлягають вимоги Позивача про стягнення 645 грн. 75 коп. -3% річних. В частині 13 грн. 10 коп. суд відмовив за безпідстав-ністю нарахування. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по травень 2013 року, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена до стягнення сума інфля-ційних втрат становить 77 грн. 97 коп. У стягненні 338 грн. 03 коп. інфляційних втрат слід відмови-ти, оскільки їх заявлено безпідставно.(арк.справи 42-44).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області у даній справі, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині задоволення по-зовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 933 грн. 97 коп., прийнявши рішення про відмову в позові в цій частині, в іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм мате-ріального та процесуального права, приймаючи рішення по справі, суд вийшов за межі наданих повноважень та розцінив неустойку за договором як пеню, хоча ні в позовній заяві, ні в договорі, ні в заяві про зменшення позовних вимог Позивач про пеню не говорить ні слова. В позовній заяві та заяві про зменшення вимог Позивач просить стягнути неустойку, а не пеню. На думку Скар-жника, суд першої інстанції суб'єктивно підійшов до оцінки доказів в частині нарахування неус-тойки у сумі 1 933 грн. 97 коп. В розрахунках, які подано Позивачем до суду облікових ставок НБУ за період нарахування останній не подав. Докази того, з чого складається 1 933 грн. 97 коп. неус-тойки в матеріалах справи відсутні.(арк.справи 50-53).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 31.10.2013р. прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження і призначено справу до слухання.(арк. справи 48).

Сторони явку своїх представників в призначене на 19.11.2013р. судове засідання не забез-печили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк. справи 55, 56). Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рівненсь-кого апеляційного господарського суду у даній справі від 31.10.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних у справі матеріалів.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, переві-ривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія-постачальник та ФОП ОСОБА_2-поку-пець, 07.11.2012р. уклали Договір №071112 (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 2.1 якого, постачальник зобов'язався поставляти у зумовлені даним Договором строки олійно-жирову та маргаринову продукцію (надалі в тексті - товар), а покупець зобов'язується при-йняти товар і сплатити за нього грошову суму за умовами цього Договору. Кількість товару, що поставляється за даним Договором складає орієнтовно 100 тонн за вибором постачальника. Сума даного Договору орієнтовно складає - 1 300 000 грн., у тому числі ПДВ 216 666 грн. 67 коп. Загаль-на ціна Договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими нак-ладними до договору протягом терміну його дії. Будь які накладні, в яких зазначений товар, який є предметом даного договору, поставляється виключно в рамках даного договору. Якість товару по-винна відповідати: ТУ У 15.4-00373758-013-2003.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору, умови поставки FCA: м.Вінниця, Немирівське шосе, 26 (Інкотермс 2000); м.Вінниця, вул.К.Маркса, 42; м.Вінниця, вул.Чехова, 56. Датою переходу до по-купця права власності та товар вважається дата зазначена у видатковій накладній на відповід-ну партію товару, яка підписується сторонами в день завантаження товару у транспорт, наданий по-купцем.

Розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем у безготівковій формі в п'яти-денний термін від дати поставки.(п.5.1 Договору). За порушення термінів поставки/оплати това-ру сторони пунктом 7.2 Договору передбачили відповідальність у формі неустойки у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення виконання зобов'язань від вартості своєчасно не переданого/оплачено-го товару, в разі прострочення оплати більш ніж на 5 днів, покупець сплачує також 5% штрафу від вартості неоплаченого товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р., але у будь-яко-му разі до повного здійснення між сторонами взаєморозрахунків.(п.10.3 Договору). Договір підпи-сано ФОП ОСОБА_2 та директором Компанії, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.спра-ви 10-12).

Матеріалами справи стверджено і судом першої інстанції встановлено, що на виконання Договору, через представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності №3 від 07.11. 2012р., згідно видаткової накладної №0000918 від 07.11.2012р. та товарно-транспортної накладної №9 від 07.11.2012р., Компанія передала, а ФОП ОСОБА_2 - прийняв товар - замінник молоч-ного жиру «Віолія-молжир 3Е» на суму 26 000 грн.(арк.справи 13-17).

Матеріали справи свідчать, що після отримання товару рахунок-фактура №ОЖ-0000827 від 07.11.2012р. Відповідачем оплачений не був.

Пропозиція сплатити 40 546 грн. 47 коп. заборгованості, неустойки та штрафу, яка вбачає-ться з листа-вимоги Позивача від 02.07.2013р. - залишена Відповідачем без відповіді, проте за-доволена частково шляхом сплати 2 000 грн. платіжним дорученням №403 від 26.07.2013р.(арк. справи 18-22).

Під час провадження у суді першої інстанції, Позивач 17.09.2013р. подав заяву про змен-шення розміру позовних вимог на 2 500 грн., які Відповідач погасив.(арк.справи 33-36). Покликаючись на ст.ст. 546, 549, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України та п.7.2 Договору, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 17.09.2013р. - Позивач нарахував Відповідачу 1 933 грн. 97 коп. пені за період з 13.11.2012р. по 13.05.2013р., 1 300 грн. -5% штрафу, а також 416 грн. інфляційних втрат та 658 грн. 85 коп. -3% річних.

Заяву від 17.09.2013р. та розрахунок суми позову прийнято судом до розгляду.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний дово-дами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарсь-кого суду у повному обсязі.

Як вбачається з апеляційної скарги, Відповідач оскаржує рішення в частині стягнення 1 933 грн. 97 коп. неустойки, а в іншій частині просить залишити рішення без змін.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України,- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (бор-жник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, ви-конати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повин-на вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інте-реси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими зако-нами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 07.11.2012р. з моменту укладення сторонами Догово-ру між ними виникли відносини поставки, оскільки момент передачі товару не співпадає з момен-том його оплати.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) то-вар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зо-бов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо-відно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або од-ностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія поставила ФОП ОСОБА_2 товар на су-му 26 000 грн., чим виконала зобов'язання за Договором, однак Відповідач здійснив частковий розрахунок з Позивачем на суму 4 500 грн., порушивши зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'я-зання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).

Виходячи з положень ст.ст. 525, 526, 610, 612 ЦК України, щодо виконання зобов'язання належним чином, порушення строку виконання зобов'язання і просторочення боржника, врахо-вуючи заяву про зменшення позовних вимог в зв'язку з проплатою Відповідача 2 500 грн. під час провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виникнення за-боргованості в сумі 21 500 грн. зумовлено неоплатою ФОП ОСОБА_2 вартості товару. В ча-стині стягнення 2 500 грн. боргу з підстав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, провадження у справі при-пиненню правомірно через відсутність предмету спору.

За правилами, встановленими ст.599 ЦК України і ч.1 ст.202 ГК України - зобов'язання при-пиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.(п.3 ст.611 ЦК України).

Як зазначалося вище, п.7.2 Договору, за порушення термінів поставки/оплати товару, сто-рона яка порушила зобов'язання сплачує іншій стороні неустойку у розмірі 0,2% за кожен день прострочення виконання зобов'язань, від вартості своєчасно не переданого/оплаченого товару, а в разі прострочення оплати більш ніж на 5 днів, крім пені Покупець сплачує штраф в розмірі 5% вартості неоплаченого товару.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з ч.4 ст.231 ГК України. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення вико-нання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.(ст.199 ГК Ук-раїни).

Колегія суддів вважає, що норми цивільного та господарського законодавства України, які передбачають свободу договору та встановлений законом принцип розумності і справедливості дозволяють застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконан-ня зобов'язання.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України та ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», Позивач нарахував 1 933 грн. 97 коп. пені виходячи з розміру подвійної облікової ставки Нацбанку України, яка діяла протягом 13.11.2012р. - 13.05.2013р., а не 0,2%, як передбачено п.7.2 Договору.(арк.справи 35).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника, що місцевий господар-ський суд вийшов за межі наданих повноважень та розцінив неустойку за договором як пеню, хоча ні в позовній заяві, ні в договорі, ні в заяві про зменшення позовних вимог Позивач про пеню не говорить ні слова. При цьому, колегія суддів виходить з того, що ч.1 ст.549 ЦК України законо-давець встановив, що пеня має періодичний (щоденний) характер нарахування у відсоткому відно-шенні до суми зобов'язання, а штраф - застосовується лише один раз.

Перевіривши, на підставі ст.ст.230, 232 ГК України, ст.ст. 549, 550, 551, 625 ЦК України розрахунок додаткових вимог суду першої інстанції, з якого 0,2% пені за період з 13.11.2012р. по 13.05.2013р. складає 1 933 грн. 97 коп., 1 300 грн. -5% штрафу, 77 грн. 97 коп. втрат від інфляції та 645 грн. 75 коп. -3 % річних, - колегія суддів дійшла висновку, що дані вимоги у зазначених розмірах є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.(арк.справи 35).

Тому, висновок суду першої інстанції про відмову за безпідставністю в задоволенні позову в частині стягнення 13 грн. 10 коп. -3% річних та 338 грн. 03 коп. втрат від інфляції - також вбача-ється колегії суддів правомірним.

Оскільки заборгованість стверджено матеріалами справи і її розмір не спростовується Від-повідачем, а Договір містить умову про нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'я-зання оплати, якою скористався Позивач - господарський суд відхиляє доводи Скаржника про не-подання Позивачем облікових ставок НБУ за період нарахування пені та про відсутність доказів, з чого складається неустойка у сумі 1 933 грн. 97 коп.(арк.справи 53).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть згідно ст.104 ГПК України бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому рішення місцевого господарського суду є таким, що прий-няте у відповідності до норм мaтеріального та процесуального права і його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 80, 83, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2013р. у справі №906/1232/13 - за-лишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №906/1232/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.