Рішення № 35483421, 21.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 911/3535/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Агро Трейд», Київська обл., м. Броваридо Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів», Київська обл., смт. Калитапро стягнення 2 780 967,40 грн.,за участю представників:

позивача:Лисенко Л.В., довіреність № б/н від 12.09.2013 року;відповідача:Куприянський Б.О., довіреність № б/н від 19.04.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 2 753 964,50 грн. основного боргу, 27 002,90 грн. 3% річних, а загалом 2 780 967,40грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.09.2013 року.

Через канцелярію суду 26.09.2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.09.2013 року оголошувалася перерва на 10.10.2013 року.

10.10.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 21423 від 10.10.2013р.), згідно якого останній просив суд призначити судово-економічну експертизу для визначення документальної обґрунтованості розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 10.10.2013р. суд, розглянувши заяву відповідача про призначення судово-економічної експертизи у справі, вирішив, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.

Пунктом п'ятим Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012р. передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд встановив, що позивачем суду надано документи, що підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару, за який останній не розрахувався в повному обсязі, зокрема видаткові накладні №0000027 від 01.03.2013р., №0000029 від 01.03.2013р., №0000046 від 03.04.2013 р., №0000047 від 04.04.2013р., №0000048 від 05.04.2013р., №0000049 від 08.04.2013р., специфікації № 23 від 01.03.2013р., № 24 від 01.03.2013р.,№ 40 від 03.04.2013р., № 41 від 04.04.2013р., № 42 від 05.04.2013р., № 43 від 08.04.2013р. підписані представниками обох сторін та скріпленими печатками обох сторін. Представником відповідача, суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували факт необґрунтованості розміру позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 07.11.2013 року.

У судовому засіданні 07.11.2013 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2013 року суд продовжив строк вирішення спору.

У судовому засіданні 07.11.2013 року оголошувалася перерва на 14.11.2013 року.

13.11.2013 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просив стягнути з відповідача 2 753 964,50 грн. основного боргу, 18 334,61 грн. 3% річних, а загалом 2 772 299,11 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару.

У судовому засіданні 14.11.2013 року оголошувалася перерва на 21.11.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 01.03.2013 року по 08.04.20113 року позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2 913 872,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними №0000027 від 01.03.2013р. на суму 649 600,00 грн., №0000029 від 01.03.2013р. на суму 406 215,00 грн., №0000046 від 03.04.2013р. на суму 470 000,00 грн., №0000047 від 04.04.2013р. на суму 525 180,00 грн., №0000048 від 05.04.2013р. на суму 291 250,00, №0000049 від 08.04.2013р. на суму 571 627,00 грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи у вищезазначених видаткових накладних підставою здійснення поставок вказано договір поставки №30/01/12 від 30.01.2012 року.

Однак, судом встановлено, що договір № 30/01/12 від 30.01.2012 року відповідно до п. 13.1. договору припинив дію з 01.02.2013 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначає що стягнення заборгованості за вказаним договором є необґрунтованим та незаконним, у зв'язку з припиненням його дії на момент оформлення видаткових накладних.

Проте, факт підписання видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, отримання товару за вказаними накладними та часткової оплати товару свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару. Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Абзацами третім, четвертим та п'ятим Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

У зв'язку з викладеним, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Зазначений закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні за змістом вимоги щодо господарських операцій і первинних документів визначені і у «Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., у п. 2.4. якого, зокрема, зазначається, що Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, для цілей бухгалтерського обліку документальним підтвердженням здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання є належним чином оформлені первинні документи.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, первинними документами для підтвердження поставки товару є оформлена накладна та довіреність від підприємства-покупця на особу, яка отримує товар, за встановленою формою.

На підтвердження факту поставки товару та виникнення зобов'язань між позивачем та відповідачем, окрім специфікацій та видаткових накладних до матеріалів справи позивачем подано товарно-транспортні накладні на поставку товару за спірними видатковими накладними, а також довіреності на представника відповідача на отримання товару.

Відповідно повноваження представника відповідача на отримання товару за видатковими накладними №РН-0000027 від 01.03.2013р. №РН-0000029 від 01.03.2013р., №РН-0000046 від 03.04.2013 р., №РН-0000047 від 04.04.2013р., №РН-0000048 від 05.04.2013р., №РН-0000049 від 08.04.2013р., підтверджується довіреностями серії ААД №734142/171, №734214/243, №734221/250, №734216/245, №734222/251.

Відповідач за отриманий на суму 2 913 872,00 грн. товар розрахувався частково, за видатковою накладною №0000027 від 01.03.2013р. на суму 159 907,50 грн., що стверджується платіжним дорученням від 23.07.2013 року і має заборгованість перед позивачем у розмірі 2 753 964,50 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 2 753 964,50 грн.

За таких обставин, позовні вимоги а частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 2 753 964,50 грн. за поставлений товар у період з 01.03.2013 року по 08.04.20113 року є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару у період з 01.03.2013 року по 08.04.20113 року, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 18 334,61 грн., 3 % річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 18 334,61 грн., яка нарахована позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 21.08.2013 № 428 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 173,37 грн., пропорційно зменшенню розміру позовних вимог, а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 55 445,98 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Перемоги, 2, код 00951758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Агро Трейд» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 21, код 34361024) 2 753 964,50 (два мільйона сімсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 50 коп. основного боргу, 18 334 (вісімнадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 61 коп. 3% річних, 55 445 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 98 коп. судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна Агро Трейд» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 21, код 34361024) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 173 (сто сімдесят три) грн. 37 коп., що перерахований платіжним дорученням від 21.08.2013 № 428. Оригінал платіжного доручення № 428. від 21.08.2013 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/3535/13.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено:26.11.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак