Постанова № 35482165, 29.10.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р. м. Чернівці Справа №824/2053/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

секретаря судового засідання - Сопко В.Ю.;

за участю:

представника позивача - Бобика Й.Б.;

представників відповідача - Іліки Р.І., Гричук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Вема" (позивач) просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (відповідач) №0000730231 від 05.06.2012року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки діяльності ТОВ "Вема", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року, відповідачем складено акт перевірки за №229/22-1/21414473 від 17.05.2012року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, з отриманих від ТОВ "Біотехнології 2000" товарів. На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000730231 від 05.06.2012року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 358 046,00грн. Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначив, що висновки податкового органу про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Біотехнології 2000" ґрунтуються на відсутності у останнього трудових ресурсів та майна, які економічно необхідні для здійснення господарської та економічної діяльності, та відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, в результаті чого операції по купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів не мають реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач зазначив, що під час проведення перевірки податковому органу було надано всі податкові накладні на підтвердження факту отримання нафтопродуктів від ТОВ "Біотехнології 2000", які відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України. Інших документів, які підтверджують право на податковий кредит, законодавством не передбачено. ТОВ "Біотехнології 2000" є належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, господарська операція з реалізації палива ТОВ "Вема" відображена постачальником в податковій звітності. Позивач вважає, що оскільки податкові накладні ТОВ "Біотехнології 2000" виписані із дотриманням усіх вимог законодавства, то ним правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість.

Позивач зазначив, що придбані у ТОВ "Біотехнології 2000" паливно-мастильні матеріали були реалізовані ним через власну мережу автозаправних станцій, таким чином, має місце зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю позивача.

Позивачем до перевірки надавались первинні документи, що підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку. Разом з тим, під час перевірки, податковим органом не вимагалось надати на перевірку товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів отриманих від ТОВ "Біотехнології 2000". Після ознайомлення з актом перевірки позивачем було подано на нього заперечення, до яких додавались товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів придбаних у ТОВ "Біотехнології 2000", однак надані товарно-транспортні накладні залишено поза увагою, оскільки під час перевірки їх не було представлено.

Позивач вважає, що відсутність у покупця товарно-транспортних накладних не може бути підставою для виключення з податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних товарно-матеріальних цінностей. Окрім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Позивач також звертав увагу на те, що в акті перевірки відповідач наводить дані, які не відповідають дійсності або є їхніми суб'єктивними припущеннями. Спростовуючи інформацію, щодо відсутності у ТОВ "Біотехнології 2000" трудових ресурсів, майна і таке інше, позивач посилається на обставини встановлені судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №810/2031/13-а, яким встановлено, що ТОВ "Біотехнології 2000" займається переробкою нафтопродуктів шляхом укладання відповідних договорів про надання послуг та передачею на переробку давальницької сировини. Стосовно нікчемності правочинів, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно ототожнено угоди, що суперечать інтересам держави та суспільства з угодами, що порушують публічний порядок та наслідки вчинення таких правочинів, оскільки перші можуть бути оскаржені у суді, а другі є недійсними в силу закону.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012року №0000730231.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив, що в ході проведеної перевірки діяльності позивача встановлено, що ТОВ "Вема" відобразило в регістрах бухгалтерського обліку придбання нафтопродуктів у ТОВ "Біотехнології 2000", на загальну суму 1 790 226,00грн. Вартість придбаних нафтопродуктів, яка була зазначена в накладних по ТОВ "Біотехнології 2000" віднесено в Кт рахунку 361 Дт рахунку 28 та включено до складу валових витрат та в подальшому сформовано податковий кредит.

Відповідач вважає, що у наданих позивачем під час перевірки документах відсутні обов'язкові реквізити (справжні підписи, посади, достовірні відомості щодо місцезнаходження юридичних осіб), видаткові та податкові накладні оформлені неналежним чином, відсутня логічна ув'язка стосовно того, що операції по взаємовідносинах їх ТОВ "Біотехнології 2000" мали реальний характер, також перевірці не представлено товарно-транспортні накладні або інші визначені законодавством документи на вантаж відповідно до яких ТОВ "Біотехнології 2000" мали здійснювати поставку товару. Таким чином, ТОВ "Вема" документально не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок нафтопродуктів від ТОВ "Біотехнології 2000" згідно договору поставки №0304-01 від 01.09.2010року.

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку та податкового обліку відсутні витрати позивача на транспортування нафтопродуктів отриманих від ТОВ "Біотехнології 2000", а також товарно-транспортні накладні, що свідчать про транспортування товару.

Відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документа, не дає можливості визначити фактичних постачальників робіт та підтвердити витрати на придбання послуг.

Відповідач вважає, що операції між ТОВ "Вема" та ТОВ "Біотехнології 2000" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення господарської та економічної діяльності, а саме: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже, у позивача відсутнє право на включення до складу суми податкового кредиту від вартості товарів постачальниками яких задокументовано ТОВ "Біотехнології 2000".

Беручи до уваги зазначене, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення №0000730231 від 05.06.2012року обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ "Вема" є юридичною особою, що зареєстрована Ліцензійно-реєстраційною палатою виконавчого комітету Чернівецької міської ради 12.01.1994року. Взято на облік в ДПІ у м. Чернівцях 21.01.1994року за №735. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.07.1997року №32994045, виданого ДПІ у м. Чернівці, іпн-214144724129, був зареєстрований платником ПДВ з 22.07.1997року. Одними із видів діяльності ТОВ "Вема" є оптова та роздрібна торгівля паливом.

В період з 09.04.2012 року по 10.05.2012 року представниками Державної податкової інспекції у м. Чернівці Гричук О.В., Логіновою Т.А., Кілару Ю.Г., Сохацькою Т.В., Ткачуком Д.М., Остафійчук О.І., на підставі направлень від 09.04.2012року №.№ 000043, 000044, 000045, 000046, 000047, 000048, 000049 виданих державною податковою інспекцією у м. Чернівцях, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Вема" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки №229/22-1/21414473 від 17.05.2012року (а.с.8-56), яким, зокрема, встановлено наступне порушення:

- п.4.1 ст.4 ,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3., п.п.5.5.1,п.5.5., ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994року, п 135.1 ст.135 п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, 138.4 ст.138, 4, п.3, розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 36050,00грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток з ІІ-IV квартали 2011року на 258 940,00грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 358 045,00грн., в тому числі: за січень 2011року на 154668,00грн., за лютий 2011року на 50879,00грн., за березень 2011року на 152498,00грн.

Такий висновок податковим органом зроблено виходячи з того, що перевіркою встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку відсутні витрати на транспортування нафтопродуктів отриманих від ТОВ "Біотехнології 2000", а також товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування (доставку) товару. Таким чином, операції по взаємовідносинах ТОВ "Вема" з ТОВ "Біотехнології 2000" не мали реального характеру, оскільки товар не перевозився. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються факту перерахування грошових коштів, оскільки ТОВ "Вема" не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок від ТОВ "Біотехнології 2000" товару відповідно п.3.9 Договору поставки нафтопродуктів №0304-01 від 01.09.2010року (відсутні товарно-транспортні накладні або інші визначені законодавством документи на вантаж).

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки №229/22-1/21414473 від 17.05.2012року, позивач 24.05.2012року подав на них заперечення до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях. В обґрунтування поданих заперечень позивач надав відповідачу копії товарно-транспортних документів та просив їх врахувати при розгляді заперечення (а.с.160-161).

Розглянувши заперечення позивача, відповідач надав йому відповідь від 31.05.2012року №3052/10/22-109 "Про розгляд заперечення", в якій зазначено, що висновки викладені в акті перевірки від 17.05.2012року №229/22-1/21414473 відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому, відповідачем не взято до уваги надані йому товарно-транспортні накладні, оскільки ТОВ "Вема" не надано жодних документів під час проведення перевірки та при розгляді заперечення, які б підтвердили виконання умов поставок від ТОВ "Біотехнології 2000" відповідно до п.3.9 договору поставки нафтопродуктів №0304-01 від 01.09.2010року (а.с.149-151).

На підставі акта перевірки №229/22-1/21414473 від 17.05.2012року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000730231 від 05.06.2012року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 358 046,00грн., з яких основний платіж - 358 045,00грн., штрафна санкція - 1,00 грн. (а.с.57).

З аналізу правовідносин позивача з ТОВ "Біотехнології 2000", судом встановлено такі обставини у справі.

Як встановлено з матеріалів справи 01.09.2010року між ТОВ "Вема" (покупець) та ТОВ "Біотехнології 2000" (постачальник) було укладено Договір №0304-01, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки нафтопродукти, зокрема: бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове та інше, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в Договорі. Асортимент, кількість та ціна товару наводиться у заявках, рахунках та видаткових накладних. Вказаний договір підписаний сторонам, набрав чинності з моменту підписання і діяв в частині поставки нафтопродуктів до 01.09.2011року (а.с.123-125).

Сторонами Договору №0304-01 від 01.09.2010року в розділі 3 "Умови поставки і приймання товару" обумовлено наступні умови поставки і приймання товару:

3.1 Постачальник здійснює поставку товару партіями у кількості та асортименті згідно заявки покупця, за ціною відповідно до виставленого рахунку-фактури.

3.3.1. Покупець подає до постачальника заявку в якій визначається найменування, кількість товару, спосіб і місце доставки товару відповідно до п.п.3.5 або п.п.3.6. цього Договору. У разі вивезення товару транспортними засобами покупця, в заявці також вказується графік та порядок подачі транспортних засобів в межах строку поставки. У разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується місце розвантаження транспортного засобу. 3.3.2. Постачальник на підставі поданої покупцем заявки, оформлює рахунок-фактуру за поточною ціною на товар та виставляє цей рахунок-фактуру на оплату покупцю. При цьому, заявка покупця вважається як оферта в межах цього договору, а виставлений постачальником рахунок-фактура як акцепт.

3.2 Поставка здійснюється постачальником протягом 2 (двох) робочих днів з моменту

оплати покупцем партії товару згідно виставленого рахунку-фактури . 3.2.1. Місцем передачі товару є адреса зазначена постачальником в товаротранспортній накладній згідно заявки покупця.

3.3. У разі вивезення товару транспортом покупця, покупець самостійно і за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі до місця призначення на умовах ЕХW, згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року.

3.4. У разі вивезення товару транспортом постачальника, постачальник самостійно і за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі до місця призначення на умовах DDP згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року. При цьому відвантаження товару здійснюється силами постачальника.

3.5. Відвантаження товару в місці завантаження, здійснюється силами та засобами постачальника.

3.6. Розвантаження товару у тому числі й з транспортного засобу постачальника, в місці передачі здійснюється силами та засобами покупця.

3.7. Покупець здійснює приймання товару по кількості та якості згідно з умовами "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України"№281/171/578/155 від 20.05.2008р.

3.8. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними, усі ризики, щодо його втрати (порчі) переходять від постачальника до покупця з дати підписання сторонами накладних документів на товар (видаткових накладних та/або актів приймання-передачі, товаротранспортних накладних).

3.9. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у разі:

- здійснення поставки залізничним транспортом - з моменту підписання Акту приймання-передачі товару сторонами з моменту переадресації товару до станції призначення.

- здійснення поставки автомобільними транспортними засобами - з моменту отримання товару на нафтосховищі покупця після підписання товарно-транспортної накладної.

3.10. У випадку відсутності покупця претензій щодо якості та кількості придбаного товару він зобов'язаний підписати видаткові накладні у дводенний термін з моменту отримання товару й передати постачальнику або направити факсимільним зв'язком підписані примірники з одночасною відправкою оригіналу рекомендованим листом. Якщо покупець не надав постачальнику протягом дводенного строку підписані видаткові накладні або заперечення щодо їх підписання, то товар вважається прийнятим у власності покупця без заперечень щодо кількості та якості, а видаткові накладні вважаються узгодженими сторонами і підписаними покупцем.

В судовому засіданні досліджено податкові накладні (а.с.64-71), видаткові накладні (а.с.72-79), рахунки фактури (а.с.80-87), товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (а.с.88-95), банківські виписки по особовому рахунку про перерахування коштів в якості оплати за отриманий товар від ТОВ "Біотехнології 2000" (а.с.96-116), які, в свою чергу, підтверджують факт отримання позивачем товару (нафтопродуктів) від ТОВ "Біотехнології 2000" в кількості обумовленій договором №0304-01 від 01.09.2010року.

З акту перевірки №229/22-1/21414473 від 17.05.2012року судом встановлено, що ТОВ "Вема" відобразило в регістрах бухгалтерського обліку придбання нафтопродуктів від ТОВ "Біотехнології 2000" на загальну суму 1 790 226,00грн, в тому числі за січень 2011року - 773342,00грн., за лютий 2011року - 254394,00грн., за березень 2011року - 762490,00грн. Вартість придбаних нафтопродуктів, яка була зазначена в податкових накладних по ТОВ "Біотехнології 2000" віднесена товариством в Кт рахунку 631 Дт,28 та включено до складу валових витрат.

На підставі податкових накладних, постачальником в яких значиться ТОВ "Біотехнології 2000" та які включено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ "Вема", останнім включено до податкового кредиту податок на додану вартість, з вартості отриманих товарів (нафтопродуктів) в сумі 358 045,00грн., в тому числі за січень 2011року - 154 668,00грн., за лютий 2011року - 50 879,00грн., за березень 2011року - 152 498,00грн.

Відповідно до витягів із офіційного веб-порталу Міністерства доходів і зборів України, ТОВ "Біотехнології 2000" 15.06.2010року отримало Свідоцтво платника ПДВ №100288284, інформація про ТОВ "Біотехнології 2000" в базі: "Анульовані свідоцтва платників податків ПДВ", відсутня. Згідно вказаного витягу, станом на 21.10.2013року щодо платника податків ТОВ "Біотехнології 2000" наявна інформація: "Перебуває на обліку в органі ДПС" (а.с.145-148).

В судовому засіданні досліджено представлені представником позивача декларації ТОВ "Біотехнології 2000" по податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2011року, які було подано за місцем реєстрації до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, що підтверджується відбитком штампу про їх отримання податковим органом. З наданих декларацій встановлено, що ТОВ "Біотехнології 2000" було задекларовано податкові зобов'язання в розрізі контрагентів, в тому числі ТОВ "Вема" (іпн-214144724129) за січень 2011року - 773342,00грн., за лютий 2011року - 254394,00грн., за березень 2011року - 762490,00грн. (а.с.117-122).

Таким чином, ТОВ "Біотехнології 2000" відображено в податковому обліку взаємовідносини з ТОВ "Вема" за січень - березень 2011року.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (Податковий кодекс України) та згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994року №334/94-ВР (Закон України №334/94-ВР) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 5.3.9. (абз.4) пункту 5.3. ст. 5 Закон України №334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Поряд з цим, відповідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88 (Положення №88), згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999року №996 зі змінами і доповненнями (Закон України №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи із п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог встановлених п.201.1. ст.201 цього Кодексу.

Таким чином, системний аналіз наведених норм дає суду підстави стверджувати, що податкові накладні, які видаються платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є єдиною та достатньою підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що всі суми податку на додану вартість, сплаченого позивачем в ціні придбаного у ТОВ "Біотехнології 2000" товару, що віднесено до складу валових витрат та включено до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України. Статус контрагента - ТОВ "Біотехнології 2000", як платника податку на додану вартість на момент виникнення господарських правовідносин з ТОВ "Вема" підтверджується витягами з офіційного веб-порталу Міністерства доходів і зборів України.

Досліджені судом первинні бухгалтерські документи з господарських операцій ТОВ"Вема" з ТОВ"Біотехнології 2000" (договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, банківські виписки по особовому рахунку позивача, податкові декларації ТОВ "Біотехнології 2000" з податку на додану вартість за січень-березень 2011 рік) підтверджують реальність господарських операцій з придбання товарів, відповідають вимогам первинності в розумінні ст. 9 Закону України №996 та Положення №88 і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків та тверджень податкового органу про те, що під час перевірки ТОВ "Вема" не надано товарно-транспортні накладні, тобто не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок від ТОВ "Біотехнології 2000" товару відповідно п. 3.9. Договору поставки нафтопродуктів №0304-01 від 01.09.2010року, суд зазначає наступне.

Згідно п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 85.4. ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Під час судового розгляду представник відповідача - головний державний податковий інспектор-ревізор Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Гричук О.В., який здійснював перевірку позивача, в судовому засіданні у своїх поясненнях зазначив, що під час проведення виїзної перевірки, письмово у позивача товарно-транспортні накладні або інші визначені законодавствам документи на вантаж від ТОВ "Біотехнології 2000" не витребовувались, акт про відмову в їх наданні не складався.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що позивач, не погоджуючись із викладеними в акті перевірки №229/22-1/21414473 від 17.05.2012року висновками, 24.05.2012року подав на них заперечення, в обґрунтування яких надавав відповідачу копії товарно-транспортних документів та просив їх врахувати при розгляді заперечення.

Згідно абзацу другого п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак, на порушення ст. 44 Податкового кодексу України податковим органом під час розгляду ним заперечень позивача від 24.05.2012року та вирішення питання про прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано надані позивачем товарно-транспортні накладні.

Крім того, слід зазначити, що відповідно Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998року за №128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи і обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

В даному випадку, зазначене вище до позивача не відноситься, оскільки податковим органом не враховано, що відповідно до пункту 3.4. Договору поставки №0304-01 від 01.09.2010року у разі вивезення товару транспортом постачальника, постачальник самостійно і за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі до місця призначення на умовах DDP згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року. При цьому відвантаження товару здійснюється силами постачальника, яким і було ТОВ "Біотехнології 2000". В свою чергу, зазначене підтверджується тим, що відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку відсутні витрати позивача на транспортування нафтопродуктів отриманих від ТОВ "Біотехнології 2000".

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішень, в той час як позивач надав достатні та належні докази зворотного.

Враховуючи вище викладені обставини в справі та висновки, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 05.06.2012року №0000730231, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 358 046,00грн., з яких основний платіж - 358 045,00грн., штрафна санкція - 1,00грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області №0000730231 від 05.06.2012року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00коп., сплачений відповідно до квитанції №103 від 27.09.2013року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2013року.

Суддя Григораш В.О.