Ухвала суду № 35482069, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5426/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082320 від 16.01.2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Укрпластик» звернулися в суд з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082320 від 16.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2012 року № 1452/40-10/23-20/00203588.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року, у зв'язку з чим податковим органом 16.01.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082320 відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року, та нараховані штрафні санкції.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступне.

У серпні та вересні 2012 року позивач імпортував сировину для власного виробництва та здійснив оформлення вантажно-митних декларацій.

В вантажно-митних деклараціях за серпень та вересень 2012 року у графі 50 банком зроблено відмітку про сплату податку на додану вартість в повному обсязі з датою перерахування по кожній конкретній вантажно-митній декларації.

Сума податку на додану вартість по кожній вантажно-митній декларації зазначена у графах 47 та 48, а сплата податку підтверджена відмітками Київської регіональної митниці.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, позивачем по декларації за вересень 2012 року заявлено відшкодування податку на додану вартість бюджету частину залишку від'ємного значення, яка фактично не сплачена у серпні 2012 року та у звітному податковому періоді. Крім того, необхідними умовами для отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є отримання платником податків відповідного товару, згідно умов договору, та здійснення сплати за цей товар.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Пункт 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України визначає документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, у разі ввезення товарів на митну територію України, митну декларацію, оформлену відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

У разі ввезення товарів на митну територію України підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що при перевірці первинних документів, а саме банківських виписок, де в розділі мета платежу вказане «передплата митних платежів згідно діючих тарифів (без ПДВ)» неможливе підтвердити факт оплати позивачем товарів/послуг.

Відповідно до п.206.1. ст. 206 Податкового кодексу України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

З первинних документів вбачається, що протягом серпня 2012 року позивачем при ввезенні товарів на територію України сплачував податок на додану вартість, у зв'язку з чим до декларації за вересень 2012 року включено до бюджетного відшкодування.

Достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість при імпорті товарів, придбаних у нерезидента, є належним чином оформлена вантажно-митна декларація і використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий орган дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для віднесення сум податку на додану вартість, фактично сплачених у серпні 2012 року при ввезені товарів на митну територію України до податкового кредиту за серпень 2012 року та відповідно мав право заявити до відшкодування у декларації за вересень 2012 року частину залишку від'ємного значення у сумі 2 561 425 грн..

Доводи відповідача про зазначення в банківських виписках в графі мета платежу «передплата митних платежів згідно діючих тарифів (без податку на додану вартість)», не спростовують висновків суду першої інстанції.

Позивачем зроблено запит до Київської регіональної митниці стосовно отримання звітів щодо списання коштів, сплачених авансом при імпортуванні товарів у серпні-вересні 2012 року та отримане письмове підтвердження інформації про використання митницею коштів, внесених позивачем, як авансові внески за цей період.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Податковим органом не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № №0000082320 від 16.01.2013 року, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для його скасування.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.11.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.