Постанова № 35481852, 06.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6783/13-a

категорія 3.5

06 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А.,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Центральна районна аптека № 31 м.Овруча" Овруцької районної ради до територіальної державної інсцекції з питань праці у Житомирській області про визнання частково протиправним припису від 25.09.2013 р. № 06-13-005/1254-1027,-

встановив:

У жовтні 2013 р. комунальне підприємство «Центральна районна аптека № 31 м.Овруча» Овруцької районної ради звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області від 25.09.2013 р. № 06-13-005/1254-1027 в частині покладення на нього зобов'язання: виплату доплати за прибирання туалетів, за ненормований робочий день привести у відповідність до постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002 р. «Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (п.3 припису); виплату доплати за вислугу років привести у відповідність до постанови КМУ № 1418 від 29.12.2009 р. «Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я» (п.4 Припису). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області Гусаківським Ю.М. проведено позапланову перевірку з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 06-13-005/1254 від 25.09.2013 р. На підставі матеріалів перевірки відповідач 25.09.2013 р. видав вказаний припис. Позивач не погоджується з вимогами припису в оскаржуваній частині у зв'язку з тим, що він за своїм статусом не є бюджетною установою (бюджетним закладом чи організацією), а є підприємством і здійснює свою господарську діяльність на умовах госпрозрахунку та самоокупності. Кошти на фінансування виплат працівникам заробітної плати та прирівняних до неї виплат, як з районного, так і з інших бюджетів, позивачу на протязі всього періоду діяльності не виділялись. Крім того, зазначає, що дія вказаного відповідачем спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України № 308/519 від 05.10.2005 р. поширюється лише на працівників установ, закладів та організацій галузей охорони здоров'я бюджетної сфери.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.

Представники відповідача щодо задоволення позову заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області Гусаківським Ю.М. 25.09.2013 р. на підставі наказу від 22.08.2013 р. № 59 та направлення на перевірку від 30.08.2013 р. № 1345-нп було проведено позапланову перевірку на предмет додержання комунальним підприємством «Центральна районна аптека № 31 м.Овруча» Овруцької районної ради законодавства про працю з питань оплати праці, тривалості робочого часу.

В процесі перевірки інспектором зроблений висновок про те, що на порушення вимог постанови КМУ від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» в 2013 р. позивачем 6 прибиральницям не виплачувалась доплата за використання в роботі дезінфікуючих засобів та за прибирання туалетів в розмірі 10 % від посадового (місячного) окладу (прибиральниці ОСОБА_2, ОСОБА_3.); 8 працівникам не виплачувалась додаткова оплата праці за ненормований робочий день у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час (працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6).

За наслідками перевірки було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 06-13-005/1254 від 25.09.2013 р. та видано припис № 06-13-005/1254-1027 від 25.09.2013 р. про усунення виявлених порушень, а саме: виплату доплати за прибирання туалетів, за ненормований робочий день привести у відповідність до постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002 р. «Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (п.3); виплату доплати за вислугу років привести у відповідність до постанови КМУ № 1418 від 29.12.2009 р. «Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я» (п.4) та надано строк для усунення порушень до 25 жовтня 2013 р.

Перевіряючи зазначене рішення, в оскаржуваній частині, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає його таким, що не узгоджується з правовими положеннями норм чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р.№ 108/95-ВР, із змінами і доповненнями, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», із змінами і доповненнями (далі - постанова № 1298) прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці.

З матеріалів справи вбачається, що комунальне підприємство «Центральна районна аптека № 31 м.Овруча» є самостійною госпрозрахунковою організацією, що підтверджується копією статуту позивача, затвердженого рішенням сесії районної ради від 21.07.2005 р. № 23. На протязі 2011-2013 років бюджетні призначення з районного бюджету на фінансування витрат з оплати праці персоналу підприємства та прирівняних до неї виплат не виділялись (а.с.11-20).

Окільки позивач за своїм правовим статусом не є установою, закладом або організацією окремих галузей бюджетної сфери, а є комунальним підприємством і здійснює свою господарську діяльність на умовах госпрозрахунку та самоокупності, тому суд приходить до висновку, що дія постанови № 1298 на нього не поширюється.

Віповідач зробив висновок, що на протязі 2013 р. всупереч приписам ст.2 Закону України «Про оплату праці» та вимогам Постанови КМ України від 29.12.2009 р. № 1418 «Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я» з врахуванням змін та доповнень, внесених Постановою КМ України від 18.01.2012 р. № 23, позивач не проводив виплату працівникам додаткової оплати за вислугу років залежно від стажу роботи, а саме: при стажу понад 3 роки - 10%, понад 10 років - 20 %, понад 20 років - 30 % посадового окладу.

Судом встановлено, що дія Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. N 1418, із змінами і доповненнями (далі - Порядку), поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у п.3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України (п.1).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров'я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров'я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорам усіх спеціальностей, фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей та помічникам ентомолога.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 р. N 308/519, із змінами і доповненнями (далі - наказом), з метою упорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" затверджено Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі - Умови).

Відповідно до пункту 1.1 Умов їх розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (із змінами) і застосовуються при обчисленні заробітної плати, зокрема працівників сфери охорони здоров'я.

Згідно п.6 постанови N 1298 встановлено обов'язок міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також галузевим академіям наук у місячний термін розробити і затвердити за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їх роботи.

На підставі даної постанови на Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство охорони здоров'я України було покладено обов'язок врегулювати оплату праці виключно працівників бюджетних закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно застосовано вказаний Порядок, оскільки його дія поширюється лише на працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, та не може застосовуватись госпрозрахунковими державними та комунальними підприємствами, до категорії яких відноситься позивач.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на порушення комунальним підприємством «Центральна районна аптека № 31 м.Овруча» вимог ст. ст.97, 100 КЗпП України, ст.15 Закону України «Про оплату праці» та умов колективного договору, оскільки дані порушення не відображені в акті перевірки № 06-13-005/1254 від 25.09.2013 р.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого припису в оскаржуваній частині.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, оскаржувані п.п.3,4 припису № 06-13-005/1254-1027 від 25.09.2013 р. підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 34,41 грн., що підтверджується квитанцією підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4 припису територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області № 06-13-005/1254-1027 від 25.09.2013 р.

Стягнути на користь комунального підприємства «Центральна районна аптека № 31 м.Овруча» Овруцької районної ради з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 34,41 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Панкеєва