Ухвала суду № 35481640, 18.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7308/13

Справа № 643/4279/13 - ц Головуючий 1 -ї

Категорія: "право власності" інстанції: Єрмак Н.В.

Доповідач: Бурлака І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 18» листопада 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення порядку користування квартирою та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4 з посиланням на те, що на підставі договору дарування від 05.12.2009 року ОСОБА_4 набув право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. В спірній квартирі вони зареєстровані та проживали. Вважала, що відповідач створював різні перешкоди у фактичному користуванні спірної квартири. Просила визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши у користування та для постійного проживання їй та її сину житлову кімнату площею 24 кв. м. з одним вікном; залишити у володінні та користуванні для постійного проживання ОСОБА_4 окрему ізольовану житлову кімнату площею 24 кв. м. з двома вікнами та прохідну житлову кімнату площею 12 кв. м. з одним вікном; коридор, окремо ізольоване приміщення кухні, окремо ізольовані туалет та ванну у квартирі АДРЕСА_1 залишити у режимі спільного загального користування ОСОБА_4, ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3, зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_2 ключів від вхідних дверей даної квартири для виготовлення дублікату ключів за власний рахунок; зобов'язати ОСОБА_4 дотримуватися визначеного судом порядку володіння та користування квартирою АДРЕСА_1 та не створювати перешкод ОСОБА_2 і неповнолітньому ОСОБА_3 у користування визначеною житловою кімнатою та приміщеннями, які визначені в режимі спільного загального користування, судові витрати вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила судове рішення скасувати, задовольнити її позов. Посилалася на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення суду - залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обгрунтовано виходив з обставин справи та вимог закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 станом на 27.08.2013 року зареєстровані в спірній квартирі АДРЕСА_1 відповідно 10.09.2003 року та 19.08.2011 року. Із договору дарування від 05.12.2009 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.12.2009 року вбачається, що власником спірної квартири став відповідач ОСОБА_4 ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 не являються співвласниками спірної квартири та членами сім'ї власника. Із рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 09.07.2012 року вбачається, що у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і ОСОБА_2, що діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 про усунення перешкод власнику квартири шляхом зняття ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою квартири АДРЕСА_1 та зустрічному позові ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири частково недійсним про право користування квартирою і про вселення до квартири - відмовлено. Із рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.12.2012 року, зміненого рішенням апеляційного суду Харківської області від 04.03.2013 року вбачається, що в частині визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстрації - скасовано і в задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині - відмовлено. Із акта від 19.03.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 вселено в спірну квартиру.

Посилання ОСОБА_2 на те, що рішення суду про вселення фактично не виконано, тому її позов необхідно задовольнити, судовою колегією не приймаються, оскільки будь - яких доказів щодо підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 не надала і матеріали справи цих доказів не містять. Навіть той факт, що в позові ОСОБА_2 вказала не адресу її реєстрації, а іншу адресу не свідчить про те, що ОСОБА_2 не надали ключів від спірної квартири, що новий власник спірної квартири перешкоджає її проживанню. На день розгляду справи в суді апеляційної інстанції доказів неправомірних дій, бездіяльності державних виконавців Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо виконання попередніх рішень суду щодо вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи з грудня 2009 року власником спірної квартири являється відповідач, до членів сім'ї якого ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 не належать. Із акта від 19.03.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 вселено в спірну квартиру, тому підстав для задоволення позову не вбачається

З додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України суд першої інстанції, встановивши обставини справи повно, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Оскільки ухвалене судове рішення відповідає зазначеним вимогам та обставинам справи, судова колегія вважає, що підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: