Ухвала суду № 35479237, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 9104/135426/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

при секретарі: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» та Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

11.07.2011 року ТзОВ «Сота» звернулося до суду з позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000252201/0 та за № 0000232201/0 від 06.05.2011 року.

Вважає, що відповідач 06.05.2011 року протиправно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000252201/0, яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37156, 27 грн. та за №0000232201/0, яким застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 259,3 грн. на підставі помилкових висновків щодо порушення ним вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підпункту «д» статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року у справі №2а-2251/11/0970 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000252201/0 від 06.05.20011 року в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36743,08 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати в частині відмови в позові та прийняти нову, якою позов задоволити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована необґрунтованістю та протиправністю висновків суду у цій частині. Зокрема зазначив, що ДПІ хоча і висвітлено в акті, що ТзОВ «Сота» кошти в сумі 7895,00 євро перераховані на виконання контракту з фірмою «TRAXIM B.V.», проте не взято до уваги той факт, що відповідно до умов контракту, загальна вартість якого складає 157900,00 євро, поставку товару нерезидент зобов»язується провести після повної передоплати - після стопроцентного авансування. Враховуючи те, що ТзОВ «Сота» не провела авансовий платіж так як це передбачено Договором, то ні в нерезидента не настало договірне зобов»язання передати товар, а відповідно і в ТзОВ «Сота» не виникло обов»язку отримувати висновок центрального органу виконавчої влади, оскільки момент здійснення авансового платежу згідно контракту ще не закінчився. Крім цього зазначає, що відсутність у ДПІ статусу органу валютного контролю не зачіпало її повноважень за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню за порушення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», використовуючи при цьому інформацію уповноважених банків, на які покладено функції валютного контролю за розрахунками за експортними операціями. Також вважає, що застосування ДПІ до ТзОВ «Сота» штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним, оскільки не встановлено порушення безпосередньо ТзОВ «Сота» ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме безліцензійна діяльність.

Постанову оскаржив також відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перевіркою встановлено, що на рахунок позивача 23.02.2009 року було зараховано кошти в сумі 18000,00 польських злотих від фінансово-бухгалтерського бюро «Liczyk» з призначенням платежу «повернення переплати», однак Національний банк України дозволив ТзОВ «Сота» розмістити валютні цінності на рахунках за межами України, видавши індивідуальну ліцензію №122 від 03.06.2008 року на право проведення таких операцій по зарахуванню на рахунок: податки, що повертаються згідно з законодавством Польщі, кошти від конвертації польських злотих на євро та євро на польські злоті, кошти, що є відсотками, нарахованими на залишки коштів на рахунках. Таким чином, в ліцензії чітко визначено які саме операції можуть бути проведені по рахунку і пункт з призначенням платежу «повернення помилково перерахованих коштів» в ліцензії не міститься.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги ТзОВ «Сота» та ДПІ в місті Івано-Франківську ОДПІ не підлягають до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сота» зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 26.01.2001 року, взято на податковий облік 30.01.2001 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва за №100080825 від 04.12.2007 року.

В період з 22.03.2011 року до 04.04.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.02.2009 року до 28.02.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт за №2149/22-0/31262487 від 18.04.2011 року, висновками якого встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при проведенні розрахунків з нерезидентом фірмою «TRAXIM B.V.» (Нідерланди) відповідно до контракту №SEES/2009/SOTA/2x105XF від 05.02.2009 року; порушення підпункту «д» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за №15-93 від 19.02.1993 року, Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління НБУ за №485 від 14.10.2004 року та умов індивідуальної ліцензії №122 від 03.06.2008 року; пункту 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами» за №319/94 від 18.06.1994 року та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року (а.с. 9-19).

За наслідками розгляду вказаного акту відповідачем, 06.05.2011 року на за порушення підпункту «д» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0000252201/0 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37156, 27 грн. та за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0000232201/0 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 259, 30 грн. (а.с. 23, 24).

Щодо податкового повідомлення-рішення за №0000252201/0 від 06.05.2011 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37156, 27 грн. слід зазначити таке.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо позивача в розмірі 37156, 27 грн. були виявлені два порушення підпункту «д» пункту 4 статті 5 Декрету КМУ за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме 36743,08 грн. штрафних (фінансових) санкцій застосовано за здійснення зарахування коштів в сумі 18000 польських злотих від фінансово-бухгалтерського бюро «Liczyk» з призначенням платежу повернення переплати на мультивалютний рахунок позивача, відкритого згідно наданої індивідуальної ліцензії Національного банку України за №122 від 03.06.2008 року в нерезидента Bank Millennium, Oddzial w Warszawie (Польща), що визначено порушенням пункту 1.1 індивідуальної ліцензії та, як наслідок, порушення пункту 4 статті 5 згаданого Декрету та 413,19 грн. штрафних (фінансових) санкцій застосовано за порушення абзацу 2 пункту 4 індивідуальної ліцензії - невиконання обов»язку не пізніше наступного робочого дня після дня закінчення строку дії ліцензії перерахувати залишок валютних цінностей з рахунку, відкритого в нерезидента на власний рахунок, відкритий в уповноваженому банку та після закінчення дії індивідуальної ліцензії за №122 - 31.05.2009 року та перебування станом на 02.06.2009 року на рахунку в нерезидента Bank Millennium, Oddzial w Warszawie (Польща) залишку коштів 170,36 польських злотих.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що застосування 36743, 08 грн. штрафних (фінансових) санкцій за здійснення зарахування коштів в сумі 18000 польських злотих від фінансово-бухгалтерського бюро «Liczyk» з призначенням платежу повернення переплати на мультивалютний рахунок позивача, відкритого згідно наданої індивідуальної ліцензії Національного банку України за №122 від 03.06.2008 року в нерезидента Bank Millennium, Oddzial w Warszawie (Польща) є протиправним, а податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню в цій частині, виходячи з наступного.

18.03.2008 року між позивачем та ТзОВ «Liczyk» (Польща, м. Варшава) було укладено договір про надання фінансово-бухгалтерських послуг. Умовами договору зазначено, що в рамках договору TзOB «Liczyk» буде зобов»язаний розпоряджатися і проводити всі операції на вказаному рахунку від імені позивача.

Згідно Індивідуальної ліцензії Національного банку України за №122, виданої 03.06.2008 року, уповноваженим банком позивача є Івано-Франківська філія Акціонерного банку «Київська Русь» (м. Івано-Франківськ), у якому розміщується один мультивалютний поточний рахунок (польські злоті, євро). Розділом 1.2 Індивідуальної ліцензії встановлено, що кошти з рахунку списуються в уповноваженому банку, а також, що кошти на оплату послуг фірми «Liczyk» (Польща) з повернення власнику ліцензії податків за законодавством Польщі, послуг банку «Liczyk» Banku Millennium, Oddzial w Warszawie (Польща) за обслуговування рахунку і на сплату передбачених законодавством Польщі податків та інших обов»язкових платежів у сумі, що не перевищує протягом строку дії ліцензії 2900 євро, або еквівалент цієї суми в польських злотих за курсом зазначеного банку у Польщі на дату відповідного списання. Строк дії ліцензії з моменту дати її видачі встановлений до 31.05.2009 року (а.с. 92).

Відповідно до змін до зазначеної індивідуальної ліцензії за №122, 26.02.2009 року Національним банком України було встановлено номер, тип рахунку, валютні цінності на рахунку (а.с. 93-94).

Умовами Індивідуальної ліцензії за №122 встановлено, що ліцензія надає її власнику право на проведення операцій по зарахуванню на рахунок: податків, що повертаються згідно із законодавством Польщі; коштів від конвертації польських злотих в євро та євро в польські злоті; кошти, що є відсотками, нарахованими на залишки коштів на рахунках (пункт 1.1). З рахунку списуються: кошти на рахунок в уповноваженому банку; кошти на оплату послуг фірми «Liczyk» з повернення власнику ліцензії податків за законодавством Польщі, послуг Banku Millennium, Oddzial w Warszawie за обслуговування рахунку і на сплату передбачених законодавством Польщі податків та інших обов»язкових платежів (пункту 1.2).

В період з 24.09.2008 року до 31.01.2009 року з рахунку позивача банком нерезидента - TзOB «Liczyk» - було списано загальну суму в розмірі 15089,39 польських злотих, що еквівалентно 3985,01 євро.

25.02.2009 року на рахунок уповноваженого банку позивача банком TзOB «Liczyk» було перераховано грошові кошти у сумі 18000,00 польських злотих, як помилково списаних з рахунку позивача, що підтверджується відповідним листом TзOB «Liczyk» (а.с. 20).

Згідно зі статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України для здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом, видає індивідуальні та генеральні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальні ліцензії потребують, зокрема, такі операції, як розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці 4 пункті 5 статті 1 даного Декрету.

Відповідно до пункту 2 статті 16 згаданого Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), а саме: за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 зазначеного Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Аналізуючи матеріали справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким і погоджується колегія суддів, що позивачем не було допущено жодних порушень умов індивідуальної ліцензії, а списання коштів в сумі 18000,00 польських злотих та їх повернення здійснено TзOB «Liczyk» без згоди позивача.

Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом є безпідставним, оскільки ТзОВ «Сота» не порушено вимоги статті 5 Декрету КМУ за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», тому судом першої інстанції зроблений правильний висновок про визнання податкового повідомлення-рішення за №0000252201/0 від 06.05.20011 року в частині застосування до ТзОВ «Сота» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36743,08 грн. протиправним та його скасування в цій частині.

Разом з цим, окружний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання податкового повідомлення-рішення за №0000252201/0 від 06.05.20011 року протиправним та його скасування в частині застосування 413,19 грн. штрафних (фінансових) санкцій виходячи з наступного.

Абзацом 2 пункту 4 виданої 03.06.2008 року позивачу індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за №122 встановлений обов»язок позивача після закінчення строку дії ліцензії виконати вимоги пункту 1.11 глави 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою правління Національного банку України за №485 від 14.10.2004 року.

Пунктом 1.11 глави 1 вказаного Положення встановлено, що власник ліцензії зобов»язаний не пізніше наступного робочого дня після дня закінчення строку дії ліцензії перерахувати залишок валютних цінностей з рахунку на власний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії, та/або зняти валютні цінності з рахунку і ввезти їх в Україну (за винятком тих випадків, за яких порядок використання рахунку, установлений законодавством країни, у якій цей рахунок відкрито, не дає змоги виконати цю вимогу або власник ліцензії отримав нову ліцензію).

05.06.2009 року ТзОВ «Сота» видано нову індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за №136 на тих же умовах, що було передбачено попередньою ліцензією за №122 від 03.06.2008 року (а.с. 155).

Таким чином, в період з 01.06.2009 року до 05.06.2009 року щодо позивача не було виданих індивідуальних ліцензій на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України. 31.05.2009 року строк дії індивідуальної ліцензії позивача за №122 закінчився, станом на 01.06.2009 року він не був власником ліцензії, який отримав нову ліцензію, а тому в позивача виник обов»язок на 01.06.2009 року перерахувати залишок валютних цінностей з рахунку на власний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії, та/або зняти валютні цінності з рахунку і ввезти їх в Україну.

Станом на 02.06.2009 року залишок коштів на мультивалютному рахунку позивача, відкритому в нерезидента Banku Millennium, Oddzial w Warszawie (Польща) складав 170,36 польських злотих, що є порушенням абзацу 2 пункту 4 індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за №122 від 03.06.2008 року, пункту 1.11 глави 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою правління Національного банку України за №485 від 14.10.2004 року, пункту 4 статті 5 Декрету КМУ за №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а тому застосування до позивача санкцій в розмірі 413,19 грн., у відповідності до абзацу 3 пункту 2 статті 16 вказаного Декрету є правомірним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000232201/0 від 06.05.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 259,3 грн., суд першої інстанції встановив наступне.

05.02.2009 року між позивачем та фірмою «Тгахіт B.V.» (Нідерланди) було укладено контракт №SEES/2009/SOTA/2х105XF/05.03.02 IB, згідно якого загальна сума контракту складає 157900,00 євро. Відповідно до контракту загальна сума авансового платежу становить 100% і повинна бути сплачена наступним чином: 5% загальної вартості контракту (що становить 7895,00 євро), має бути сплачено на протягом п»яти днів з дати підписання контракту, а 95% вартості контракту - за два тижня до дати постачання. У випадку, якщо покупець не сплачує 100% суми контракту за 2 тижні до дати постачання, продавець має право розірвати контракт.

На виконання вказаного контракту позивачем 12.02.2009 року здійснено передоплату в сумі 7895,00 євро (78652,04 грн. нерезиденту «Тгахіт B.V.» (Нідерланди), однак поставка товару не відбулася, а 12.08.2009 року прострочена дебіторська заборгованість позивача в сумі 7895,00 євро погашена 18.02.2009 року, шляхом переказу грошових коштів на поточний валютний рахунок товариства. Таким чином, заборгованість погашена пізніше на один день від встановленого 180-денного терміну проведення розрахунків по імпортним операціям резидентів (з 12.02.2009 року до 12.08.2009 року)

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Статтею 4 зазначеного Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000232201/0 від 06.05.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 259,3 грн., оскільки для здійснення імпортної операції на виконання контакту №SEES/2009/SOTA/2х105XF/05.03.02 IB від 05.02.2009 року, у разі перевищенні терміну поставки імпортного товару з моменту здійснення позивачем авансового платежу, встановленому статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу було необхідно отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України.

Також окружний суд дійшов до вірного висновку про відмову у позові в частині визнання протиправними та скасування рішення за №1533/10/25-019/166/432 від 30.06.2011 року про результати розгляду скарги на спірні податкові повідомлення-рішення, зазначивши, що такі вимоги, охоплюються позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки у відповідності до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження рішень, прийнятих контролюючими органами вважається досудовим порядком вирішення спору, а тому до задоволення не підлягають.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, тому підстав для скасування його постанови колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для їх задоволення, оскільки в них не міститься спростування висновків суду першої інстанції, на підставі яких частково задоволено позов.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» та Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 року в справі №2а-2251/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.11.2013 року.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.