Постанова № 35479157, 21.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2013 року 09:33 № 826/15610/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кудрявцев Г.А. (довіреність від 03.01.2013 р. № 922)

від відповідача - не з'явився

третя особа - Дрозд І.С. (довіреність від 03.09.2013 р. № 35/26-15-10-02-05),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»доКиївської міської радитретя особаГоловне управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання недійсним з моменту прийняття рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним з моменту прийняття п. 4 рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» в частині, що стосується ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в частині, що стосується позивача, а також п. 22, 114, 491, 585, 799, 1143 Додатку до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013.

Позивач зазначає, що є користувачем земельних ділянок комунальної власності у м. Києві, про що з Київською міською радою укладені договори оренди.

Пунктом 1 зазначеного рішення, як зазначає позивач, вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа N А-19747).

Пунктом 4 вказаного рішення передбачено - органам державної податкової служби контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, вимог цього рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 цього рішення, з моменту офіційного оприлюднення цього рішення.

29.04.2013 року до позивача надійшов лист Окружної державної податкової служби про необхідність приведення платежів у відповідність до п. 4 оскаржуваного рішення. Тобто, як зазначає позивач, починаючи з 02.04.2013 р. підприємство зобов'язали при розрахунку використовувати не договір оренди земельної ділянки, а ст. 288 ПК України та рішення КМР і здійснювати оплату в розмірі 3%.

У той же час, посилаючись на положення ст. 206, ч. 5 ст. 126, Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 20, ч. 1 та 2 ст. 21, ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 19 Закону України «Про плату за землю», ст. 288 ПК України, ст. 654 ЦК України, позивач зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за землю є належним чином укладений та чинний договір оренди.

В той же час, як вважає позивач, п. 4 спірного рішення зобов'язує суб'єкта підприємницької діяльності без внесення змін у відповідні договори сплачувати збільшену орендну плату, що прямо суперечить на думку позивача п. 5.2., п. 288.1. ПК України, ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу, умовам договору оренди земельної ділянки, положенням ЦК України.

Позивач вважає, що оскаржуваним пунктом рішення (п. 4) відповідач в односторонньому порядку вносить як зміни в договір, так і зобов'язує органи державної влади здійснювати адміністрування земельного податку у розмірі 3%, без внесення відповідних змін до договору, що є, як зазначає позивач, порушенням законодавства.

За таких обставин, як зазначає позивач, відповідач порушив законні права позивача, які полягають в тому, що він дозволяє податковому органу на підставі п. 4 спірного рішення здійснювати необґрунтоване стягнення орендної плати в розмірі 3% без внесення змін до відповідних договорів оренди.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття, як завчасного повідомлення про наявність таких причин, не надав. При цьому, відповідачем не надано заперечень на позов. У той же час, ухвала суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду отримана відповідачем 24.10.2013 р., тобто завчасно.

Враховуючи відсутність доказів поважності причин неприбуття представника відповідача у судове засідання, керуючись положеннями ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи.

До участі у справі на стороні відповідача без самостійних вимог залучено ГУ Міндоходів у м. Києві, оскільки рішення по справі може вплинути на порядок реалізації державної податкової політики у м. Києві.

Третя особа з'явилася у судове засідання та надала усні пояснення щодо заявленого позову, зазначивши, що вважає оскаржуваний п. 4 рішення відповідача таким, що відповідає вимогам законодавства. Третя особа просила відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Київською міською радою прийнято рішення від 28 лютого 2013 року № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України».

Зазначене рішення опубліковано 02.04.2013 р.

Згідно з п. 1 цього спірного рішення передбачено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа N А-19747).

При цьому, пунктом 2 зазначеного рішення передбачено - орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Пунктом 3 рішення доручено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення та органи державної податкової служби.

Оскаржуваним пунктом 4 спірного рішення передбачено - органам державної податкової служби контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, вимог цього рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 цього рішення, з моменту офіційного оприлюднення цього рішення.

Відтак, по суті позивачем оскаржується звернення Київської міської ради до органів податкової служби щодо здійснення контролю у сфері оподаткування в частині, що стосується орендної плати за землю.

З позовної заяви при цьому не вбачається, що позивач оскаржує п. 1 спірного рішення щодо ініціювання внесення змін до договорів.

Як вбачається з додатку до цього рішення, до переліку договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого ст. 288 Податкового кодексу України, увійшли наступні договори оренди земельних ділянок, укладені з позивачем:

№Номер реєстрації документаДата реєстрації документар-нДати закінчення праваАдреси ділянок2262-6-0002715.01.02Десн.15.01.2051вул. Мурманська, 611463-5-0001717.09.99Дарн.17.09.2024шосе Харківське, 17949175-5-0004131.08.99Свят.31.08.2024вул. Академіка Туполєва, 1958576-5-0002415.04.98Печ15.04.2023вул. Червоноармійська, 15/279979-6-0017609.02.04Голо09.02.2029вул. Новопирогівська, 58114390-6-0001609.01.01Дарн09.01.2025перетин просп. Миколи Бажана та Харківського шосеДо матеріалів справи надано копію договору, зареєстрованого 09.02.2013 р. за № 79-6-00176, відповідно до якого річна орендна плата встановлюється у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки (п. 2.2. договору).

Крім того, до матеріалів справи надано копію договору, зареєстрованого 15.01.2002 р. за № 62-6-00027, відповідно до якого річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 % від її грошової оцінки.

Позивачем також надано договори оренди земельних ділянок: від 17.09.1999 р. № 63-5-00017, від 31.08.1999 р. № 75-5-00041, від 15.04.1998 р. № 76-5-00024, від 09.01.2011 р. № 90-6-00016, відповідно до яких річна орендна плата встановлюється у розмірі 2% від її грошової оцінки.

Пунктом 2.3. договорів передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін (шляхом внесення змін), за винятком випадку, передбаченого п. 5. цих договорів, відповідно до якого орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства.

Пунктом 7.2. договорів при цьому передбачено обов'язок орендаря: своєчасно вносити орендну плату; у строки, встановлені законодавством України, звітувати перед податковим органом про сплату орендної плати.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005: «Виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів».

Встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону.

При унормуванні цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів.» (п/п. 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

При цьому, у п. 4 мотивувальної частини Рішення від 23.06.2009, № 15-рп/2009, Конституцій Суд України зазначив, що: «Загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів) є суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги».

На час прийняття рішення Київради, зокрема оскаржуваного п. 4, в якому міститься звернення Київської міської ради до органів податкової служби щодо здійснення контролю відносно адміністрування орендної плати за землю, регулювання відносини у цій сфері здійснювалось відповідно до положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 р.

Так, Податковий кодекс України (в редакції на час прийняття оскаржуваного пункту рішення) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 5 ПК України установлено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

При цьому, відповідно до п. 10. Підрозділу 10. «Інші перехідні положення» ПК України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до п/п. 16.1.4. ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 6.1. ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 36.3. ПК України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до п/п. 9.1.10. ПК України плата за землю належить до структури загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п/п. 14.1.147. ПК України плата за землю, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п/п. 14.1.136. ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПКУ.

Згідно з ч. 288.1. ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2. ПК України). Відповідно до п. 288.3. ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Згідно з п. 288.4. ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому, згідно з п. 288.5. ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, згідно з п/п. 288.5.1. ПК України не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 274.1. ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відтак, орендна плата за землі комунальної власності є податком, встановлення розмірів якого (ставки), порядку сплати здійснюється згідно із приписами ст. 92 Конституції України - виключно на підставі норм законів з питань оподаткування.

Виходячи з наведеного, для позивача законом встановлено обов'язок сплачувати орендну плату за землю (як форму плати за землю), виходячи з того, що річна сума не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто 3% відсотка від нормативної грошової оцінки.

У взаємозв'язку з наведеним та відносно звернення Київської міської ради до органів податкової служби щодо здійснення контролю відносно адміністрування орендної плати за землю, а також щодо завдань та функцій податкового органу у сфері спірних відносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п/п. 41.1.1. ПК України (в редакції на час прийняття рішення Київради) контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 191.1. ПК України органи державної податкової служби виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів; реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; забезпечують ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та складання звітності щодо стану розрахунків платників з бюджетом;

Відповідно до положень ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.

Відтак, виходячи з наведеного у сукупності, у т.ч. враховуючи зміст функцій та завдань податкових органів, те, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» та п. 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України плата за землю належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, суд приходить до висновку, що оскаржуваний п. 4 рішення Київради № 89/9146 від 28.02.2013 відносно звернення до податкових органів з питань адміністрування орендної плати за землю, не суперечить наведеним вище положенням законодавства щодо мінімального розміру орендної плати, кореспондується з функціями та обов'язками податкових органів, не виходить за межі повноважень відповідача, як орендодавця, не порушує прав позивача, який повинен сплачувати орендну плату так, як це визначено вищевказаними нормами податкового законодавства, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для висновку про протиправність та скасування п. 4 рішення Київради № 89/9146 від 28.02.2013 та, відповідно, оскаржуваних позивачем пунктів 22, 114, 491, 585, 799, 1143 Додатку до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість спірного п. 4 рішення, та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 11, 17 - 19, 94, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» (код з ЄДР 30121566) - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2013 р.