Постанова № 35479132, 20.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2013 року 09:30 № 826/16220/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Малярчук Ю.Б. (довіреність від 04.06.2013 р. № 2-388д)

від відповідача: Манікало І.М. (довіреність від 29.08.2013 р. № 1008/9/10.1-05)

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВІТЕК ТТК»третя особа-2Приватне підприємство «Будком-Алон»третя особа-3Приватна фірма «Агроіндустрія»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2013 № 0000844120 та № 0000854120,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2013 р.:

- № 0000844120, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем на «податок на прибуток» на 49 795 грн. за основним платежем та на 24 897,50 грн.;

- № 0000854120, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 47 391 грн. за основним платежем та на 23 695 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки податкового органу ґрунтуються на оцінці взаємовідносин позивача з його контрагентами (третіми особами). Зокрема, за відносинам з цими контрагентами позивач придбав оргтехніку, меблі, м'ясні продукти харчування, залучав контрагентів в якості субпідрядників для виконання ремонту фасаду будівлі.

Позивач зазначає, що фактично операції виконані та належним чином документально оформленні.

У той же час, як зазначає позивач, податковий орган, ґрунтуючись лише на обставинах взаємовідносин контрагентів позивача з іншими особами, з якими позивач не вступав у взаємовідносини, робить висновок про фіктивність та нікчемність угод між позивачем та його контрагентами.

Позивач вважає, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах та зазначає у той же час, що спірні суми податкових вигод сформовані позивачем у повній відповідності до вимог законодавства.

З урахуванням наведеного позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, з підстав викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі до участі у справі залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача контрагентів позивача за спірними операціями.

Направлені третім особам за визначеними в ЄДР адресами копії ухвали про відкриття провадження у справі, повернуті без вручення з незалежних від суду причин у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України треті особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.

У той же час, треті особи в судові засідання не з'являлися, доказів поважності причин неприбуття не надали. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» з питань дотримання податкового законодавства за відносинам з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (код з ЄДР 36626532), ПП «Будком-Алон» (код з ЄДР 34951473), ПФ «Агроіндустрія» (код з ЄДР 31149933) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт від 02.07.2013 р. № 765/41-20/30019775 (далі - Акт перевірки).

Що взаємовідносин з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» в Акті перевірки зазначається, що на підставі рахунку контрагент передав ПАТ «Укргазвидобування» товар: комп'ютери 3 шт., програмне забезпечення 3 шт., монітори 3 шт. загальною вартістю 14 997 грн. з ПДВ (надалі - перший епізод).

З наведеного вбачається, що податковим органом визнається факт передачі товару від продавця покупцю.

В контексті наведеного зазначається, що позивачу виписано податкову накладну № 192 від 27.03.2012 р. (по факту попередньої оплати) та оформлено рахунок-фактуру від 31.01.2012 р. № 8986 на суму 14 997 грн. з ПДВ - 2 499,50 грн. Розрахунок проведений 27.03.2012 р. Суму ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за травень 2012 р.

В контексті оприбуткування та обліку зазначеної операції, надано накладну від 02.04.2012 р. та журнал-ордер по кредиту рахунку 63-1-1-1-25 (запаси, товари) щодо проведення в обліку вказаної операції. Як зазначив позивач, вартість товару віднесено до складу витрат.

У той же час, відносно зазначеного контрагента отримано акт про неможливість проведення позапланової невиїзної документальної перевірки від 10.08.2012 р. № 572/22-4/36626532, який складений ДПІ у Київському районі м. Харкова.

В акті щодо контрагента зазначено, як вказується відповідачем, що від ГВПМ надано висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

З посиланням на цей висновок в Акті перевірки зазначається, що контрагент відсутній за місцезнаходженням, встановлено відсутність складських приміщень та транспорту, направлено запит про надання пояснень, але відповіді не отримано.

Наведені обставини, як вважає податковий орган, свідчать, що господарська діяльність контрагента, яка пов'язана з сумнівними платниками, має ознаки нереальності здійснення.

Тобто, доводи та висновки податкового органу ґрунтуються на сумнівах та невпевненості при оцінці реальності спірних операцій.

Таким чином, як надалі продовжує логічну послідовність встановлених ним обставин податковий орган, по контрагенту відсутні ознаки реальності вчинення господарських операцій.

А відтак, як зазначає податковий орган, зазначені операції по ланцюгу контрагент до позивача не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. У зв'язку з цим податковий орган зазначає, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання наслідків, що призвело до втрат бюджету, а отже правочин є нікчемним, є таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, як вважає податковий орган, позивачем порушено п/п. 193.1., 198.2., 108.6. ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит за травень 2012 р. на 2500 грн., а також порушено п. 138.1., 138.2., 139.1.9. ПК України, що призвело до завищення витрат на 12 498 грн., декларування яких, однак, під час перевірки не було встановлено.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Будком-Алон» в Акті перевірки зазначається, що за рахунком від 12.07.2012 р. №ХА-00011245 та за видатковою накладною № 11245 від 24.09.2012 р. контрагент передав ПАТ «Укргазвидобування» наступний товар: кутовий диван MG «Амстердам» загальною вартістю 14 992,18 грн. з ПДВ (надалі - другий епізод).

Тобто, в даному випадку податковим органом також визнається факт реальності поставки.

Станом на 24.09.2012 р. видано податкову накладну № 110 на суму 14 992,18 грн. з ПДВ 2 498,70 грн. Суму ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2012 р. Як зазначив позивач, вартість товару віднесено до складу витрат. Оплата проведена 21.09.2012 р. на уму 14 992,18 грн. з ПДВ.

Окрім того, в Акті перевірки зазначається про укладання між позивачем та цим контрагентом договору субпідряду № 68/12 від 23.03.2012 р. (надалі - третій епізод).

Предметом договору є капітальний ремонт фасаду будівлі філії позивача - УкрНДІгаз за адресою вул. Сумська, 130 у м. Харків. Всього договірна ціна 299 961,60 грн. з ПДВ 49 993,60 грн.

Зазначається про видачу 24.10.2012 р. за вказаним договором податкових накладних (таблиця на стор. 12 Акту перевірки) на загальну суму 185942 грн. без ПДВ, ПДВ - 37188,40 грн., всього - 223 130,4 грн.

Зазначається про надання під час перевірки довідки про вартість робіт за жовтень 2012 р. на загальну суму 223 130,40 грн. з ПДВ.

Зазначається також про надання під час перевірки розрахунку № 2 від 10.12.2012 р. коригування кількісних та вартісних показників до п/н. від 24.10.2012 р. № 124, а також щодо наведеного коригування - довідки про вартість робіт за грудень 2012 р.

Податковий орган зазначає, що Акти виконаних робіт КБ-2В та КБ-3 під час перевірки не надавались. Однак, під час розгляду справи з боку податкового органу не надано акту, складеного в порядку п. 85.6. ПК України щодо відмови платника податків від надання витребуваних матеріалів, що вказує на недоведеність обставин ненадання позивачем документів.

При цьому, як зазначив позивач, вартість робіт віднесено до складу витрат.

Відносно зазначеного контрагента в Акті перевірки зазначається про отримання акту від 28.11.2012 р. № 629/220/34951473 про неможливість проведення позапланової перевірки за період жовтень - грудень 2012 року, а також зазначається про отримання акту від 06.03.2013 р. № 108/220/34951473 про неможливість проведення перевірки за період жовтень - грудень 2012 р.

Згідно цих актів контрагент має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Відносно внесення записів до ЄДР з цього приводу під час розгляду справи не надано підтверджень.

Зазначено, у той же час, що не встановлено офісного приміщення цього підприємства. Вказується про наявність колишнього директора та засновника товариства, який у 2010 році вийшов із складу засновників товариства та звільнився з посади директора. Одночасно зазначається, що згідно проведеного аналізу, джерел інформації для проведення якого податковим органом не розкривається, у підприємства не має найманих працівників, складських приміщень, основних засобів. Вказується також, що станом на 21.11.2012 р. підприємством не надано копій первинної документації по операціях вересня - грудня 2012 р., тобто, як вважає податковий орган, фактично підприємство не підтвердило свою фінансово-господарську діяльність, у т.ч. як вбачається з доводів податкового органу, і на майбутнє.

Наведені обставини, як зазначається податковим органом, свідчать, що діяльність здійснюватись не могла, тобто має ознаки нереальності здійснення.

Отже, як вважає відповідач, операції не містять у суті своїй розумних економічних причин. Кошти перераховувались позивачем, як зазначає відповідач, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Як зазначає відповідач в Акті перевірки, договори купівлі-продажу товарів (предметом операції є виконання робіт) по ланцюгу ПП «Будком-Алон» - подальший покупець ПАТ «Укргазвидобування» є нікчемним.

Відтак, як приходить до висновку податковий орган, позивачем порушено п. 193.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України у зв'язку з чим завищено податковий кредит на 36 325 грн., у т.ч. вересень 2012 р. - 2 499 грн., жовтень 2012 р. - 33 826 грн.

Окрім того, на думку податкового органу позивачем порушено п. 138.1., 138.2., 139.1.9. ПК України в результаті чого позивачем завищено витрати на 181 675 грн. за 3 кв. 2012 р.

Відносно взаємовідносин позивача з ПФ «Агроіндустрія» в Акті перевірки зазначається, що на підставі рахунку від 21.09.2012 р. та видаткових накладних від 24.09.2012 р. контрагент передав ПАТ «Укргазвидобування» наступний товар: кутовий диван MG «Амстердам» загальною вартістю 14 992,18 грн. з ПДВ (надалі - четвертий епізод).

Тобто, в даному випадку податковим органом також визнається факт реальності поставки.

В Акті перевірки також вказується, що 21.09.2012 р. позивачу видано податкову накладну № 49. Розрахунки проведені 21.09.2012 р. Як зазначив позивач, вартість товару віднесено до складу витрат.

Окрім того, щодо взаємовідносин позивача із зазначеним підприємством, в Акті перевірки зазначається про укладання договору № 10/04 від 10.042012 р. на поставку товарів.

Як зазначається податковим органом в Акті перевірки (стор. 19) на виконання умов угоди суб'єктом господарювання поставлено товари, на що отримано накладні та податкові накладні, перелік та реквізити яких вказано на стор. 19-20 Акту перевірки.

Відтак, в даному випадку податковим органом визнається факт поставки товарів на адресу позивача.

Зокрема, згідно із первинними документами позивачу поставлено м'ясні продукти в період квітня - листопада 2012 р. на суму 30453,64 грн. з ПДВ.

Розрахунки проведені згідно платіжних доручень, визначених на стор. 20 Акту перевірки. Як зазначив позивач, вартість товару віднесено до складу витрат.

Відносно вказаного контрагента відповідачем отримано акт від 09.08.2012 р. № 559/22-207/31149933 щодо неможливості проведення зустрічної звірки, в якому зазначено про отримання висновку ВПМ щодо відсутності можливостей реального здійснення господарських операцій. Зазначено, що керівник здійснював діяльність при відсутності основних засобів та відсутності виробничих потужностей. При цьому, встановлено, що на підприємстві у 2011 році працювало 3 особи, на момент складання висновку - 1 особа. На час складання висновку підприємство відсутнє за адресою. Зазначається про вручення запиту та ненадання документів на цей запит.

Окрім того, зазначається, що керівник підприємства відповідає на телефонні дзвінки та з'являється до ВПМ, однак посилаючись на ст. 63 Конституції України, керівник контрагента відмовився від надання пояснень податковій міліції, посилаючись на відсутність правових підстав у ВПМ здійснювати відповідні заходи відносно нього та підприємства.

При цьому, як зазначається на стор. 22 Акту перевірки, керівник підприємства у той же час підтвердив господарські відносини із контрагентами підприємства.

З посиланням на вказаний акт в Акті перевірки зазначається, що основним постачальником для ПФ «Агроіндустрія» було НП ПФ «Градієнт», яке, як зазначається податковим органом, відсутнє за місцезнаходженням. Кількість працівників - 1 особа. Зафіксовано відсутність основних засобів та виробничих потужностей у цієї особи, з якою позивач не вступав у відносини. Директор цього підприємства з посиланням на ст. 63 Конституції України відмовився від надання пояснень, але підтвердив господарські відносини із своїми контрагентами. Відносно цього підприємства складено висновок щодо не підтвердження реальності операцій, а також висновок щодо відсутності можливостей реального здійснення діяльності. Підприємство має негативну податкову історію.

З урахуванням наведеного, податковий орган зазначає, що наведені факти свідчать про відсутність у ПФ «Агроіндустрія» фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих операцій, відсутність кількісного кваліфікованого персоналу. З урахуванням наведених обставин, як зазначає відповідач, не має можливості підтвердити реальність операцій.

Зазначається у зв'язку з викладеним в Акті перевірки, що позивачем перераховувались кошти без мети настання реальних наслідків. Угоди за висновком відповідача є нікчемними.

У зв'язку з цим, відповідач приходить до висновку, що позивачем за цим епізодом порушено п. 193.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України у зв'язку з чим завищено податковий кредит на 8 589 грн. по періодам, зазначеним на стор. 25 Акту перевірки.

Окрім того, зазначається, що позивачем порушено п. 138.1., 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України у зв'язку з чим завищено витрати на 42 946 грн. по періодам, зазначеним на стор. 25 Акту перевірки.

З урахуванням наведеного у сукупності, податковий орган приходить в Акті перевірки до висновку про заниження позивачем ПДВ на 47 414 грн. та заниження податку на прибуток на 49 795 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

В контексті доводів відповідача, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

При цьому, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами; рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішень судів, які б були прийняті в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано висновків експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

У той же час, сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Зокрема, надані позивачем первинні та платіжні документи, а також договори, журнали-ордери, прибуткові ордери, картки складського обліку матеріалів, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти приймання-передачі (внутрішнє переміщення) основних засобів, акти введення в господарський оборот об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, інвентаризаційні відомості та описи, відомості «Залишки та обороти ТМЦ», калькуляційні картки (кафе «Факел» філії УкрНДІгаз; щодо приготування страв (плов, котлети, гуляш, буженина, печінка тушкована, зрази) з урахуванням дозвільних документів щодо розміщення та функціонування об'єкта громадського харчування, видаткові накладні щодо передачі продуктів у виробництво, подорожні листи вантажного автомобіля, які підтверджують фактичне прийняття позивачем товарів та продукції від контрагентів за першим, другим та третім епізодами та їх подальше використання у господарській діяльності позивача, що вказує на правомірність формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Більш того, за першим, другим, четвертим епізодом податковий орган в Акті перевірки прямо визнав реальність поставок товарів.

Що стосується виконання робіт за третім епізодом, з матеріалів справи вбачається, що роботи здійснювались за замовленням позивача (філії УкрНДІгаз), генпідрядником виступала інша філія позивача - Управління будівельно-монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж», а контрагент виступав субпідрядником.

В контексті наведеного слід зазначити, що контрагент позивача за спірними операціями має ліцензію на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створення об'єктів архітектури строком дії з 22.06.2012 р. по 22.06.2017 р. у зв'язку з чим відповідачем не спростовано наявності у контрагента відповідних ресурсів для здійснення діяльності.

Позивачем відносно виконання робіт за цим епізодом надано: підписані замовником, генпідрядником та субпідрядником довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акт № 1 за жовтень 2012 р., відомість ресурсів, розрахунки до договору, акт № 2 за жовтень 2012, акт № 3 за жовтень 2012, акт № 1 за грудень 2012 (щодо зменшеного обсягу робіт), журнали-ордери (щодо проведення в обліку операцій), відомості - «історія операцій», відомості - «операції», відомості - «картотека», які у сукупності не дають підстав для висновку про нездійснення підрядних операцій.

У взаємозв'язку з наведеним податковим органом під час розгляду справи не доведено трудових та інших ресурсів, які повинні були бути у контрагентів позивача, але були відсутні.

У той же час, з податкової звітності ТОВ «ІВІТЕК ТТК» з податку на прибуток, з ПДФО, вбачається декларування у т.ч. у період оформлення спірних операцій, зокрема, амортизації, витрат на оплату праці, страхового збору, адміністративних витрат (у т.ч. витрати зв'язку, плати за РКО. З податкової звітності ТОВ «Будком-Алон» з податку на прибуток за 3 кв. 2012 р. вбачається декларування, зокрема, адміністративних витрат. З податкової звітності ПФ «Агроіндустрія» з податку на прибуток за період, який охоплює і період спірних операцій, також вбачається декларування, зокрема, адміністративних витрат.

В сукупності з наведеного вбачається, що контрагенти несли витрати, які пов'язані із здійсненням звичайної господарської діяльності, при цьому - не тільки в період оформлення спірних операцій, та відповідачем на спростування наведеного не надано належних та допустимих доказів.

Відносно ж первинних документів, слід зазначити, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013 № 0000844120 та № 0000854120.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2013 р.