Рішення № 35478651, 19.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.

Доповідач - Дмитрієва Л.Д.

Справа № 437/11217/13-ц

Провадження № 22ц/782/4449/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Дмитрієвої Л.Д.

Суддів: Заїка В.В., Лозко Ю.П.

Секретаря : Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського райсуду м.Луганська від 11.06.2013 року за позовом Луганського Міського Комунального Підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначив, що відповідачі своєчасно не здійснювали розрахунки за надану теплову енергію та гаряче водопостачання, тому за ним виникла заборгованість у сумі 7489,80 грн. за період з 01.07.1996 року по 01.12.2010 рік, у зв»язку з чим просить суд стягнути суму заборгованості з відповідачів а також суму втрат від інфляційних процесів 2691, 26 грн., 3 % річних в розмірі 686, 10 грн., а всього стягнути 10867, 16 грн.та витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 11.06. 2013 року позовні вимоги Луганського міського підприємства " Теплокомуненерго" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водовідведення задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ ік») суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за з 01.07.1996 року по 01.12.2010 року у сумі 10867,16 грн. (десять тисяч вісімсот сім гривень 16 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665. філія ЛОУ ПАТ Ощадбанк») витрати по сплаті судового збору в сумі 229.40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог,наполягає на застосуванні строку поовної давнини.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 13 вказаного Закону до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Пунктом 5 частини 2 статті 20 зазначеного Закону передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або нормами, затвердженими в установлено порядку.

Відповідно до ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі мешкають вквартирі агальною площею 42,0 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у будинку АДРЕСА_1 надає ЛМКП " Теплокомуненерго".

Згідно розрахунку заборгованості за житлово - комунальні послуги по спірній квартирі заборгованість за період з 01.07.1996р по 01.12.2010 р. з урахуванням інфляції та 3 % річних становить 10867,16 грн.(а.с. 7-10)

Встановивши наведені обставини, суд на підставі ст. ст. 156, 162 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст. 526 ЦК України прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач зобов'язаний вносити позивачу плату за надані послуги, однак свого обов'язку належним чином не виконав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що відсутність договору про надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки між сторонами фактично склалися договірні відносини, по яких позивач подавав теплоносій в опалювальну систему та забезпечував відповідачів опаленням та гарячим водопостачанням, а відповідачі від їх одержання не відмовлялися, частково сплачували використані послуги, скарг на неякісність послуг не заявляли.

Відсутні в матеріалах справи і докази про не належне надання позивачем послуг по теплопостачанню в квартиру відповідачів. Акти про невідповідність температурного режиму санітарним нормам у квартирі відповідачів, останніми не складалися та до суду не подавалися.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заявлено клопотання щодо поновлення пропущеного строку, інших доказів щодо поважності причини пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено та не заявлено.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 2-4 статті 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що заборгованість, яку просить стягнути позивач фактично утворилась за період з 01.07.1996 року по 01.12.2010 року, а з позовом позивач звернувся лише в грудні 2012 року, пропустивши встановлений законом строк позовної давності, поважних причин пропуску строку суду не зазначив, не звертався з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності, колегія суддів вважає, що це є підставою для відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності без поважних причин за період з 01.07.1996 року по 01.12.2010 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, а позов підлягає задоволенню лише у межах строків давності, а саме за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року в сумі 3052, 97 грн., згідно доданого позивачем розрахунку заборгованості за житлово - комунальні послуги.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського райсуду м.Луганська від 11.06.2013 року змінити. Ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ЛМКП «Теплокомуненерго» до ОСОБА_2,ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, а саме за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року в розмірі 3052,97 грн. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: