Ухвала суду № 35477720, 21.11.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0618/2-455/12 Головуючий у 1-й інст. Волощук В.В.

Категорія 41 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Кочетова Л.Г., Якухно О.М.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Олевської міської ради Житомирської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на жилий будинок

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнила, та остаточно просила усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 без надання іншого житла, оскільки будинок їй потрібний для проживання (а.с. 44-46).

У березні 2013 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов, в якому посилаючись на вимоги ст.ст. 331, 391 ЦК України, ст. 57 СК України, просила скасувати свідоцтво про право власності № 108 від 16.08.1999 року на житловий будинок АДРЕСА_1, яке видано на ім'я ОСОБА_2 В обґрунтування позову посилалася на те, що в період шлюбу вона з чоловіком за власні кошти побудували вищевказаний будинок на земельній ділянці ОСОБА_2, з дозволу останньої. Будівництво велося з 1996 по 2011 рік. До 1999 року вони звели стіни, дах, зробили пічне опалення, облаштували одну кімнату для тимчасового проживання, а в кінці року переїхали жити в новозбудований будинок. У 2012 році вона припинила шлюбні стосунки з ОСОБА_3 і розірвала шлюб. Про наявність свідоцтва про право власності на спірний будинок дізналася тільки у січні 2013 року, після отримання копії позовної заяви про виселення. Вважає, що дане свідоцтво є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки видано на підставі рішення Олевської селищної ради № 78 від 16.07.1999 року, в якому немає посилання про передачу спірного будинку у власність відповідачки. Крім того, спірний будинок не введено в експлуатацію, чим порушено вимоги п. 4.1 Інструкції "Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (затв. наказом № 121 від 09.06.1998 року) та п.п. 1.2., 3.1., 3.7.-3.10. ДБН А.З.1-3-94 (затв. наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 року).

17.09.2013 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про залишення її позову без розгляду, оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом із дитиною добровільно виселилися зі спірного будинку, забрали свої речі (а.с. 191). Ухвалою Олевського районного суду від 17.09.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (а.с. 192).

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 17.09.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 12 Закону України "Про власність" (яка діяла на час даних правовідносин) передбачено, що у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах.

Згідно зі ст.17 ЗК України, ст.14 Закону України "Про власність" (які діяли на час даних правовідносин) земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, тому участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 16, 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК України обов'язок.

Встановлено, що рішенням Олевської селищної ради від 28.10.1992 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,12 га по АДРЕСА_1 під індивідуальне житлове будівництво. Межі вказаної земельної ділянки винесені в натурі із розбивкою будівель, відповідно до Проекту забудови. У 1992 році ОСОБА_2 розпочала будівництво житлового будинку, що підтверджується наданими квитанціями на придбання будівельних матеріалів, поясненнями свідків, допитаних в суді першої інстанції.

18.11.1995 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, який було розірвано 16.01.2013 року на підставі рішення Олевського районного суду.

На підставі рішення Олевської селищної ради № 154 від 16.05.1996 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,1222 га для обслуговування будинку і ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1.

24.06.1999 року вищевказаний будинок проінвентаризовано, складено Технічний паспорт, присвоєно інвентарний номер 2772.

Рішенням Олевської селищної ради № 78 від 16.07.1999 року затверджено акт прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом одноквартирного жилого будинку АДРЕСА_1, жилою площею 51,8 кв.м., загальною площею 82,2 кв.м., побудованого у 1998 році, забудовник - ОСОБА_2 (а.с. 94, 150). Дане рішення є чинним та ніким не оспорюється.

На підставі вказаного рішення 16.08.1999 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності № 108 на вищевказаний будинок та надвірні будівлі. Право власності на даний будинок зареєстровано за відповідачкою в бюро технічної інвентаризації.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що спірний будинок не введено в експлуатацію, чим порушено вимоги п. 4.1 Інструкції "Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, п.п. 1.2., 3.1., 3.7.-3.10. ДБН А.З.1-3-94, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, позивачкою ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що під час будівництва спірного будинку між нею (або її чоловіком) та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку укладалася угода про створення спільної власності. Також, є необґрунтованими посилання позивачки, як на підставу позову, на вимоги ст.ст. 331, 391 ЦК України, ст. 57 СК України, оскільки правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності вказаними нормами закону.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що участь інших осіб у будівництві будинку не є підставою для визнання за ними права власності на частку спорудженого будинку, а тому правильно відмовив у задоволенні позову. Оскільки оскаржуване свідоцтво про право власності на спірний будинок не порушує права позивачки, тому відсутні підстави для визнання його недійсним. ОСОБА_1 не позбавлена права заявити позов про відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вона надавала не безоплатно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Олевського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді