Рішення № 35476550, 29.10.2013, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 2-647/12

Провадження №2/713/11/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Кириляк А.Ю., при секретарі Матейчук Л.Ю., за участю представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_2 , про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ Приватбанк, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки таким,що припинили свою дію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , про звернення стягнення.

В позові вказував, що 04.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_2. укладено кредитний договір № CVVWGA00000017, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 100125,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.04.2017 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідачем 04.04.2007 року укладено договір іпотеки № CVVWGA00000017, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 74,70 м. кв, який розташований по вул. Шевченка, 284 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області і належить йому на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 112500 грн.

ОСОБА_2 належним чином зобовязання не виконала і у звязку з чим, станом на 01.06.2012 року заборгованість становить 58754,18 гривень , в тому числі 35408,01 гривень заборгованість за кредитом, 13356,25 заборгованість по процентам за користування кредитом, 3780,00 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом, 6209,92 пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором.

Зазначав, що в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором з ОСОБА_2 04.04.2007 року укладено договір іпотеки, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 74,70 м. кв, який розташований по вул. Шевченка, 284 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області і належить йому на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 112500 грн.

Посилався на ст.6 ЗУ «Про іпотеку» договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, яка належить відповідачу на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки і розташована по вул. Шевченка, 284 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області.

Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWGA00000017 від 04.04.2007 року в розмірі 58754,18 гривень звернути стягнення на будинок загальною площею 74,70 м. кв . та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, по вул. Шевченка, 284 в с. Мілієве , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за вказаною адресою зі зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку та стягнути з відповідача судовий збір.

ОСОБА_2 31.07.2012 року звернулася в суд з зустрічним позовом до ПАТ КБ Приватбанк , про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки таким,що припинили свою дію. В якому вказувала,що згідно кредитного договору CVVWGA00000017 від 04.04.2007 року отримала в ПАТ «ПриватБанк» кредит в сумі 90000.00 грн.. на придбання автомобіля.

В рахунок забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідачем укладено договір іпотеки, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 74,70 м. кв, який розташований по вул. Шевченка, 284 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області і належить йому на праві власності, вартістю 181912,00 гривень.

У травні 2007 року, тобто через місяць після одержання кредиту, з нею стався нещасний випадок на виробництві. Внаслідок нещасного вмпадку отримала важкі тілесні ушкодження, була прооперована, неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні в різних лікувальних закладах. Після освідчення у Чернівецькому центрі медико-соціальних експертиз їй було встановлено спочатку третю, а пізніше другу групу інвалідності .

На момент нещасного випадку між нею та Закритим Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» діяли два договори особистого страхування, а саме № CVVWLK00000024 від 22.08.2006 року та № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року, які укладенні з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № CVVWLK00000024 від 22.08.2006 року на суму 60060 грн. та № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року на суму 90000 грн.

Згідно з п. 3.4.2. Договорів особистого страхування , у разі настання страхового випадку та встановлення Застрахованій особі інвалідності 2-ї тій їй виплачується 75% страхової суми.

Згідно страхового акту № L-900 від 10.10.2009 року визнано настання cстрахового випадку по договору особистого страхування CVVWLK00000024 від 22.08.2006 року і встановлено розмір страхового відшкодування , яке підлягає виплаті Вигодонабувачеві у сумі 45045,00 грн.. страховим актом № L-901 від 10.10.2009 року визнано настання cтахового випадку по договору особистого страхування № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року і встановлено розмір страхового шкодування , яке підлягає виплаті Вигодонабувачеві і сумі 67500,00 грн.. Таким чином загальна сума страхової виплати складала 112545,00 грн..

Згідно довідки про рух коштів, надано їй відповідачем кошти в сумі 45045.00 грн. та 67500.00 грн. заховані на рахунок № 29098051652467, який у відповідності з п. 7.2 кредитного договору CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року відкритий для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотках, винагороді та інших платежах.

З загальної суми 112545,00 грн. йому на руки Відповідачем повернуто 10000.00 грн., як залишок після погашення заборгованості по кредиту. 102545,00 грн. повинні були бути направлені на погашення заборгованості по Кредитному договору. Однак в розрахунку заборгованості станом на 01.06.2012 року ця сума ніяк не відображена і куди вона ділася не зрозуміло.

Незважаючи на часткову втрату працездатності, витрати на лікування, до 20.07.2010 року сплачувала обов'язкові платежі за кредитним договором. У зв'язку з важким матеріальним становищем та відсутністю коштів, зверталась з відповідними заявами до голови правління «ПриватБанк» про зменшення розміру відсотків за користування кредитом та відкладення сплати обов'язкових платежів на 6 місяців.

Відповідачем в цьому було не тільки відмовлено, а навпаки збільшена процентна ставка з 15.12% до 26.88% річних.

Будучи незгідною з рішення ПАТ «ПриватБанк» звернулася до суду повною заявою про визнання недійсним збільшення відсоткової ставки 15.12% до 26.88% за кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року.

Рішенням Вижницького районного суду від 08.06.2010 року в цій частині позов задоволено. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 18 серпня 2010 року рішення Вижницького районного суду залишено без змін.

Згідно з повідомленням ПАТ КБ «Приватбанк» від 15.10.2010 року за № 215-10 на підставі рішення Вижницького районного суду зроблено перерахунок відсотків по її кредитному договору. Перераховані кошти в сумі 15174.32 грн. повернуті на її рахунок. В той же час в наданому до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 01.06.2012 року ця сума також ніяк не відображена.

За період з 02.10.2009 року по 20.07.2010 року нею було сплачено 12000.00 грн. в рахунок погашення суми кредиту, відсотків та інших платежів, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Таким чином, станом з 02.10.2009 року по 20.07.2010 року, з урахуванням страхової суми в розмірі 102545 грн., повернення зайво сплачених відсотків в сумі 15174.32 грн. та 12000.00 грн. сплачених нею особисто в рахунок погашення кредиту на рахунок № 29098051652467 надійшло 129719.32 грн., що на її думку є достатнім для дострокового погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів.

Для підтвердження вищевикладеного 23.12.2010 року звернулася з письмовою заявою до Вижницького відділення ПАТ «ПриватБанк» про надання їй розширеного кредитного календаря з відображенням всіх операції по руху коштів за кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року .

Листом від 06.01.2011 року за № 30.1.0.0/2-110105/384 за підписом заступника керівника Напрямку ОСОБА_3 їй було повідомлено в наданні такого календаря з посиланням на те, що послуги з надання документів за кредитними договорами є платними. Вартість виписки про розподіл коштів складає 500 грн.

Посилалася, що являється інвалідом 2-ї групи, отримує пенсію в розмірі 820 грн. і тому неспроможна внести 500 грн., що складає більше половини пенсії, для отримання виписки. Вважає, що такі умови банком поставлені для того, щоб позичальник не мав можливості контролювати рух коштів по стриманому кредиту.

Не знаючи реальної ситуації щодо наявності чи відсутності заборгованості по кредитному договору, 29.01.2011 року, звернулася до банку з заявою про реструктуризацію заборгованості по кредиту.

Згідно повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.02.2011 року за вих. № 30.1.0.0/2-110124/706 за підписом заступника керівника напрямку операційно-правової роботи ОСОБА_3, її звернення розглянуто та вивчено провідними спеціалістами ПАТ КБ Приватбанк. За результатами розгляду повідомлено наступне. «Повідомляємо, що заборгованість кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року повністю погашена».

Вважала, що у зв'язку з виконанням умов кредитного договору, що стверджується довідкою ПАТ «ПриватБанк» про рух коштів № 246-10 від 24.10.2009 року, повідомленням ПАТ «ПриватБанк» від 15.10.2010 року за 215-10, розрахунком заборгованості від 01.06.2012 року, які стверджують надходження в рахунок погашення заборгованості коштів в сумі 129719.32 грн. та повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.02.2011 су вих. № 30.1.0.0/2-110124/706 про повне погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року , що дія цього Кредитного договору та Договору іпотеки підлягають припиненню. Просила визнати Кредитний договір № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року про надання позики в сумі 90000.00 грн., який укладений між Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_4 «ПриватБанк» та нею, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що припинив свою дію у зв'язку з виконання зобов'язань передбачених Договором. Визнати Договір іпотеки б/н від 04 квітня 2007 року про надання в іпотеку житлового будинку загальною площею 74.70, розташованого в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області по вул. Шевченка під номером 284, який укладений між Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_4 «ПриватБанк» та мною, ОСОБА_2, З0 січня ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що припинив свою дію у зв'язку з виконання зобов'язань передбачених кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року з зняттям обтяження на предмет іпотеки, також просила стягнути судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні первісний позов підтримала просила його задовольнити. Щодо зустрічного позову ОСОБА_2, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки таким, що припинили свою дію вважала його безпідставним на що подала письмове заперечення.

Представники відповідача в судовому засіданні первісний позов не визнали. Вважали, що заборгованість по кредитному договорі № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року ОСОБА_2 погашена, а умови кредитного договору нею виконанні. Крім того просили позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ Приватбанк, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки таким, що припинили свою дію задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов первісний позов ПАТ КБ Приватбанк обґрунтований та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 04.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_2. укладено кредитний договір № CVVWGA00000017, відповідно до якого відповідач отримамала кредит у розмірі 100125,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.04.2017 року.

ОСОБА_2 належним чином зобовязання не виконала і у звязку з чим, станом на 01.06.2012 року заборгованість становить 58754,18 гривень , в тому числі 35408,01 гривень заборгованість за кредитом, 13356,25 заборгованість по процентам за користування кредитом, 3780,00 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом, 6209,92 пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідачем 04.04.2007 року укладено договір іпотеки, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 74,70 м. кв, який розташований по вул. Шевченка, 284 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області і належить їй на праві власності, який належить їй на праві приватної власності.

Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 112500 грн. З умовами договору остання погодилася, про що свідчить її особистий підпис в договорі іпотеки (а.с.14).

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст.589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя, в разі невиконання відповідачем своїх зобовязань по кредитному договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

Статтею ст.35 ч.1 ЗУ «Про іпотеку», встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

З матеріалів справи вбачається, що вимога 25-05\88 від 24.05.2012 року направлена відповідачу, однак у передбачений тридцятиденний строк ним не виконана.

Частина 1 статті 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачає, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Згідно ч.1 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, суд вважає, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, розташований по вул. Шевченка,284 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області підлягає до задоволення.

У вимозі щодо звернення стягнення на земельну ділянку позивачу необхідно, відмовити , оскільки в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що дана земельна ділянка ,яка розташована по вул. Шевченка,284 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області перебуває у власності відповідча ОСОБА_2

Оскільки в договорі іпотеки вказано, що іпотекодавець зобовязується виготовити державний акт на вищезазначену земельну ділянку на протязі дванадцяти місяців з часу підписання цього договору. Однак в матеріалах цивільної справи відсутні відомості про оформлення права власності на дану земельну ділянку.

Згідно зі ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.109 Житлового кодексу України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення його мешканців.

З роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк .

Згідно довідки про склад сім»ї ОСОБА_2, виданої Мілієвською сільскою радою за вих. № 06.12.2012 рік ОСОБА_2 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім неї за вказаною адресою зареєстровані , чоловік ОСОБА_5 та сини ОСОБА_6 та ОСОБА_7. (а.с.121).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.40 Закону України „Про іпотеку", ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців за винятком наймача та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Позивачем не надано суду доказів їх і не здобуто під час судового розгляду на підтвердження того, що за адресою с. Мілієве вул. Шевченка ,284 Вижницького району Чернівецької області зареєстровані інші особи. Тому суд вважає, що необхідно виселити тільки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з житлового будинку, розташованого за адресою: Чернівецька обл., Вижницький р-н, с. Мілієве, вул. Шевченка, 284 Вижницького району Чернівецької області.

Що стосується вимоги про зняття відповідача та членів її сім'ї чи інших осіб з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку, то суд вважає, що вона є зайвою, оскільки факт виселення є підставою для зняття відповідача з реєстрації в примусовому порядку.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача стосовно зняттям відповідача та інших осіб з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку не підлягає до задоволення.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ Приватбанк, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки таким, що припинили свою дію, суд вважає, що він не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_2, 04.04.2007 року був укладений кредитний договір № CVVWGA00000017 згідно якого ОСОБА_2. Внаслідок чого вона отримала кредит у розмірі 100125,00 гривень.

В забезпечення виконання кредитного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки ,згідно умов якого, остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок ,що знаходиться у с. Мілієве Вижницького району по вул. Шевченка,284, що підтверджується її підписом у вищевказаному договорі.

результаті настання страхового випадку страховою компанією «Інгосстрах» ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в розмірі 45045,00 гривень та 67500,00 гривень.

Згідно заяви про видачу готівки за №1 від 19.10.2009 року ОСОБА_2 отримала готівку в сумі 45045,00 гривень.

Зарахування розрахунку суми 67500,00 грн. відбулося нам погашення кредитної заборгованості, на підставі договору особистого страхування № CVVWLK00000024 від 22.08.2006 року, згідно з яким ПриватБанк є вигодонабувачем по договору.

Згідно довідки Приватбанку за вих. номером №2609 від 26.09.2012 року , зазначено, що на розгляді Вижницького районного суду Чернівецької області знаходиться справа 2-647\12 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк « до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. 10.02.2011 року ПАТ КБ Приватбанк» на заяву боржниці ОСОБА_2 про проведення реструктуризації зобов»язань за кредитним договором № CVVWGA00000017 від 04.04.2007 року, надіслано відповідь про відсутність заборгованості за кредитним договором . Даним документом доводжуть суду ,що вказана відповідь ПАТ КБ Приватбанк містила помилкову інформацію ,що не відноситься до кредитних правовідносин Банку з боржницею ОСОБА_2, у зв»язку з тим, що станом на лютий 2011 року у програмному комплексі ПАТ КБ Приватбанк, внаслідок збою , у розрахунку заборгованості за кредитним договором CVVWGA00000017 від 04.04.2007 року переадресована інформація щодо боргових зобов»язань іншого клієнта банку ,який має одне з ОСОБА_2 прізвище, вже повністю погашених.

За клопотанням представника відповідача, ухвалою суду від 11.04.2013 року призначено судову бухгалтерську експертизу , проведення якої доручено спеціалістам СП «Західно-Український експертно-консультативного центру .

У висновку спеціаліста СП «Західно-Український експертно-консультативного центру» №921 від 29.07.2013 року вказано, що дослідженням поданих документів експертом встановлено, що сума заборгованості станом на 02.10.2009 року по кредитному договору CVVWGA00000017 від 04.04.2007 року становить: сума основного боргу 83673,67 грн; в тому числі простроченого основного боргу 5409,26 гривень; сума прострочених відсотків 13346,79 грн.; сума підвищеної відсоткової ставки 969,12 грн; сума пені - 5087,08 грн.; сума простроченої комісії - 2340,00 грн.

За результатами експертного дослідження ,сума коштів, яка поступила в ПАТ «ПриватБанк» від ЗАТ «Страхова компанія Інгосстрах « в рахунок страхового відшкодування внаслідок страхового випадку з ОСОБА_2 становить 112545,00 гривень.

За результатами експертного дослідження сума коштів з страхового відшкодування 20.10.2009 року в сумі 45045,00 грн. видана через касу банку ОСОБА_2 та 20.10.2009 року в сумі 32727,38 гривень, відображено, як погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_2

Крім того , за результатами експертного дослідження з 02.10.2009 року сума коштів внесена особисто ОСОБА_2 на рахунок погашення заборгованості становить 12739,62 грн. 04.10.2010 року на рахунок 29098051652467 ОСОБА_2 , ПАТ КБ «Приватбанк « перераховано кошти в сумі 15174,32 грн.

19.10.2009 року згідно протоколу кредитного комітету про розподіл страхового відшкодування по клієнту ОСОБА_2 від 16.10.2009 року та заяви про видачу готівки №1 здійснювалась виплата ОСОБА_2 в сумі 45045,00 грн.,що свідчить про виплату коштів суми страхового відшкодування.

Крім того у висновку вказано, що сума заборгованості станом на 24.04.2013 р. по кредитному договору CVVWGA00000017 від 04.04.2007 року становить: сума основного боргу 38288,45 грн.; в тому числі простроченого основного боргу 33314,50 гривень; сума прострочених відсотків 15093,91 грн.; сума підвищеної відсоткової ставки 12589,42 грн.; сума пені 28845,09 грн.; сума простроченої комісії - 5940,00 грн. , даний факт спростовується і показами спеціаліста ОСОБА_8, яка була допитана в судовому засіданні і вказувала на те, що висновок відповідає вимогам чинного законодавства та складений відповідно до наданих сторонами документів.

Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов»язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

п.5.1. кредитного договору передбачено,що кредитний договір діє до повного виконання сторонами зобов»язань за даним договором .Оскільки умови кредитного договору не виконанні ,що підтверджується розрахунком заборгованості тв іншими матеріалами справи, визнання кредитного договору таким, що припинив свою дію є неможливим.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов»язання. Тому договір іпотеки також не може бути визнано таким, що припинив свою дію, оскільки відповідно до п.30 договору іпотеки, термін дії договору до повного виконання іпотекодавцем зобов»язань за кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач за первісним позовом , а позивач за зустрічним повинен довести, що його діями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв ОСОБА_2 та її представниками до суду не надано.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобов'язання стосовно вiдповiдача (крім договірних, зазначених в позові), предмета спору, а вiдповiдач не довела незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Крім того ч.1 ст.88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Позивач при подачі позову сплатив судовий збір, який також потрібно стягнути з відповідача.

На підставі ст.ст.35, 38-40 ЗУ Про іпотеку , ст.ст.9, 109 ЖК України, ст.ст. 526, 530, 536, 575, 589-591, 610, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, 88, 169, 213-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково .

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWGA00000017 від 04.04.2007 року в розмірі 58754,18 гривень звернути стягнення на будинок загальною площею 74,70 м. кв., яка розташована за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, по вул. Шевченка, 284 в с. Мілієве , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: Чернівецька обл., Вижницький р-н, с. Мілієве, вул. Шевченка, 284 Вижницького району Чернівецької області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер, НОМЕР_1, жительки с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №64993919400001, МФО 305299 судовий збір в сумі 587,54 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ПАТ КБ Приватбанк, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки таким,що припинили свою дію, -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_9