Рішення № 35476472, 21.11.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р. Справа № 923/148/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон,

до Приватного підприємства "Жилсервіс", м. Херсон,

про стягнення 55 943 грн. 85 коп.,

за участю представників сторрін:

позивача - Попель І.О., представник, дов. № 3417-15 від 14.11.2012 р., Тайльмайєр, представник, дов. № 3416-15 від 14.11.12,

відповідача - Лесечко М.В., представник, дов. від 01.11.2012 р.

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача 55 943,85 грн. збитків, завданих витоком теплоносія в період з 01.11.2012 р. по 19.11.2012 р. в підвалах житлових будинків № 16, 20, 20-А по вул. Дорофієва, № 7, 9 по пр. Береговий, № 4, 13 по вул. Шенгелія, № 4, 5, 5-А, 9, 2/1 по вул. Патона, в місті Херсоні. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови укладеного сторонами договору про розмежування зон експлуатаційної відповідальності від 30.11.2009 року, а також на положення ст. 11, п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. 22, ст. 623 ЦК України, ст. 174, ст. 255 ГК України, Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, діючих галузевих норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, КТМ № 204 України 244-94, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 14.12.1993 р.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись зокрема на те, що акти обстежень, надані позивачем в якості доказів, складені одноособово представником ПП "Жилсервіс" та, на думку відповідача, є сфальсифікованими. Крім того, як вважає відповідач, позивач не мав права проникати до зони експлуатаційної відповідальності відповідача та проводити обстеження без участі представників останнього. Серед іншого, відповідач наполягає на тому, що позивачем не доведено факт витоку теплової енергії та наявність причино-наслідкового зв'язку між діями відповідача і завданими позивачеві збитками, а участь Інспекції з нагляду за станом житлового фонду та Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради при складанні актів обстеження житлового фонду є обов'язковою.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.11.13 до 21.11.13.

У судовому засіданні 21.11.13 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Враховуючи Положення про розмежування зон експлуатаційної відповідальності, затвердженого рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2009 р. № 628 між Приватним підприємством "Жилсервіс" (Сторона 1 за договором, відповідач по справі) та Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (Сторона 2 за договором, позивач по справі) на основі типового договору, укладений договір про розмежування зон експлуатаційної відповідальності від 30.11.2009 року (надалі за текстом рішення - Договір).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пунктів 2.1. - 2.3. зазначеного Договору межею експлуатаційної відповідальності є зовнішній зріз стіни житлового будинку, а в окремих випадках теплові мережі за адресами, зазначеними в додатку № 1, в межах балансової належності, визначеної додатком № 2, за схемою, складеною у додатку № 3; до зони експлуатаційної відповідальності сторони-1 належать внутрішньобудинкові мережі постачання гарячої води та опалення, що розташовані в межах від межі експлуатаційної відповідальності, за виключенням внутрішньоквартирних мереж гарячого водопостачання та опалення: трубопроводи, прокладені вздовж стін усередині будинку, у техпідвалах і техканалах, а також прилади та пристрої на них, у тому числі запірна арматура, транзитні трубопроводи, до яких без попереднього погодження сторони-2 приєднані внутрішньобудинкові мережі; до зони експлуатаційної відповідальності сторони-2 належать: вводи гарячого постачання та теплові вводи від межі експлуатаційної відповідальності в бік сторони-2, а також внутрішньобудинкові транзитні трубопроводи гарячого водопостачання та опалення, до яких не приєднані внутрішньобудинкові мережі.

Пунктом 3.1. Договору передбачені обов'язки сторони-1, зокрема: утримувати в належному технічному стані та експлуатувати внутрішньобудинкові мережі гарячого водопостачання та опалення, обладнання, прилади та пристрої, що встановлені на них, здійснювати їх технічне обслуговування відповідно до межі експлуатаційної відповідальності, вжити заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень кількісних та якісних показників надання послуг у строки, встановлені згідно із законодавством (підпункт 3.1.1.); стежити за станом внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення, не допускати витоку гарячої води та теплоносія, а в разі їх виявлення ліквідувати в терміни, передбачені нормативними документами (підпункт 3.1.11.).

Згідно з пунктом 5.1. Договору сторона-1 несе відповідальність, зокрема, за неналежний технічний стан внутрішньобудинкових мереж та запірної арматури (підпункт 5.1.1.), несвоєчасність попередження сторони-2 про аварійну ситуацію та планові роботи на мережах постачання гарячої води та опалення відповідно до межі експлуатаційної відповідальності, визначеної даним договором (підпункт 5.1.5.), порушення строків усунення аварій (підпункт 5.1.6.).

У підпункті 6.3.75. пункту 6.3. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007р. № 71, передбачено, що у разі витікання (втрати) теплоносія необхідно вжити невідкладних заходів для виявлення місця витоку і усунення дефектів. Підвищений витік води з теплової мережі визначається для джерела теплопостачання за збільшенням витрати підживлювальної води за постійного температурного режиму, а для споживача - за різницею показів витратомірів на подавальному та зворотному трубопроводах теплової мережі.

Згідно з підпунктом 6.3.76. пункту 6.3. вказаних Правил виробничий витік - втрати мережної води з теплових мереж і систем теплоспоживання під час ремонту, випробувань (на міцність, щільність, розрахункову температуру, теплові і гідравлічні втрати), промивання і заповнення нових систем визначається на підставі відповідних актів. Невиробничий витік - втрати мережної води із систем теплопостачання і систем теплоспоживання згідно з їхньою балансовою належністю має бути віднесено до власника теплових мереж або власника систем теплоспоживання, який допустив цей витік.

Споживач несе відповідальність за витікання теплоносія через несвоєчасне усунення пошкоджень на власних теплових мережах та системі теплоспоживання (пункт 41 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198).

У відповідності до підпункту 5.3.2. пункту 5.3. Договору сторони несуть обоюдну відповідальність (як встановлено в ході судового розгляду, у залежності від зони експлуатаційної відповідальності) за несанкціоновані понаднормативні втрати теплоносія, що виникли у разі понаднормативного терміну усунення аварійної ситуації. У даному випадку сторонами складається акт, у якому зазначаються причини аварії та терміни їх усунення. Акт погоджується сторонами у триденний термін після виявлення факту аварії.

Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання умов даного договору (пункт 5.4. Договору).

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

У свою чергу, згідно з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (збитків), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди тапричинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Пунктом 6.3.17. "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" (затверджених Наказом Міністерство палива та енергетики № 71 від 14.02.2007) передбачено, що підживлення має бути автоматизовано, а для контролю на живильному трубопроводі встановлюють витратомір-реєстратор або лічильник.

На Острівській котельні мікрорайону "Корабел" у м. Херсоні встановлено лічильник, згідно показань якого, в оперативному журналі реєстрації витрат енергоносіїв та споживання води, було зафіксовано стрибок підживлення (тобто підвищений витік води з теплової мережі, що визначається для джерела теплопостачання за збільшенням витрати підживлювальної води за постійного температурного режиму) при зворотній подачі води на котельню, а саме:

01.11.2012 р. - підживлення води становило 225 куб.м.;

12.11.2012 р. - підживлення води становило 396 куб.м.;

15.11.2012 р. - підживлення води становило 403 куб.м. (а. с. 97, том справи 1).

За умовами п. 6.3.75 "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", у разі витікання (втрати) теплоносія необхідно вжити невідкладних заходів для виявлення місця витоку і усунення дефектів. Підвищений витік води з теплової мережі визначається для ДТ за збільшенням витрати підживлювальної води за постійного температурного режиму, а для споживача - за різницею показів витратомірів на подавальному та зворотному трубопроводах теплової мережі.

Отже, відповідно до п. 6.3.75 "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" та п. 3.2.1 Договору позивачем були здійснені невідкладні заходи щодо виявлення місця витоку теплової енергії.

Відповідно до представлених позивачем копій актів обстежень, з доповненнями, складених представниками позивача в односторонньому порядку та не погоджених сторонами, у період з 01.11.2012 р. по 19.11.2012 р. у підвалах житлових будинків № 16, 20, 20-А по вул. Дорофієва, № 7, 9 по пр. Береговий, № 4, 13 по вул. Шенгелія, № 4, 5, 5-А, 9, 2/1 по вул. Патона (а. с. 21 - 42, 46 - 48, том справи 1), в зоні експлуатаційної відповідальності відповідача, було виявлено витік теплоносія об'ємом 1863,26 м. куб.

За розрахунком позивача, внаслідок несвоєчасного усунення невиробничого витоку теплоносія відповідачем було завдано збитків на загальну суму 55943,85 грн. Розрахунок розміру збитків здійснювався позивачем на підставі діючих галузевих норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, КТМ № 204 України 244-94, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 14.12.1993 р.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ЦК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Представлені позивачем в обґрунтування позовних вимог акти обстежень, з доповненнями, складені у період з 01.11.2012 р. по 19.11.2012 р. у підвалах житлових будинків № 16, 20, 20-А по вул. Дорофієва, № 7, 9 по пр. Береговий, № 4, 13 по вул. Шенгелія, № 4, 5, 5-А, 9, 2/1 по вул. Патона, не є належними доказами порушення господарського зобов'язання та, як наслідок, заподіяння збитків відповідачем, протиправності (незаконності) поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, оскільки вказані акти не погоджені сторонами і не містять інформації про причини аварії, як того вимагають умови підпункту 5.3.2. пункту 5.3. Договору, обов'язкові до виконання сторонами відповідно до вимог ст. 629 ЦК України.

Крім того, відсутність у зазначених актах обстежень та доповненнях до них передбаченої Договором інформації унеможливлює встанвлення обставин щодо причин витоку теплоносія, дій відповідача стосовно усунення цього витоку та строків усунення, порушення відповідачем термінів ліквідації витоків теплоносія, передбачених нормативними документами. Інших доказів, з приводу вказаних обставин, сторонами суду не представлено, відповідних клопотань про їх витребування не заявлялось.

Натомість, акт від 15-16.11.2012 р. технічного обстеження житлових будинків № № 2/1, 3, 5, 5а, 9, 23, 25, 21/15 по вул. Патона, № № 12, 12а, 16, 20, 20а, 24 по вул. Дорофеєва, № № 2, 4, 13 по вул. Шенгелія, складений комісією Департаменту житлово-комунального господарства Управління житлового господарства Виконавчого комітету Херсонської міської ради за участю Інспекції з нагляду за станом житлового фонду при Департаменті житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, яка в межах своїх повноважень здійснює контроль за здійсненням технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж і вжиттям заходів щодо своєчасної ліквідації аварійних ситуацій, а також представників позивача і відповідача, спростовує факти, що зазначені у частині актів обстеження, складених одноосібно працівниками позивача в період до 16.11.12 включно за вказаними адресами.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення господарського зобов'язання та заподіяння збитків відповідачем, протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено "26" листопада 2013 р.

Суддя Ю.В. Гридасов