Рішення № 35476400, 18.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18637/13 18.11.13

За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології»простягнення 5 159 095,89 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гребелюк Л.В. - дов. № 14/20-6-13 від 14.01.2013 року;

від відповідача: Картавий І.Л. - дов. б/н від 03.10.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології» про стягнення 4 900 000,00 грн. - основного боргу, 245 000,00 грн. - штрафу, 14 095,89 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо повернення наданої позивачем позики, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 4 900 000,00 грн.

Ухвалою від 30.09.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 04.11.2013 року.

09.09.2013 року представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 04.11.2013 року представник позивача частково надав документи на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2013 року та надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2013 року надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.11.2013 року в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.11.2013 року.

В судовому засіданні 18.11.2013 року представник позивача подав клопотання про долученння документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено. Також представник позивача надав усні пояснення по справі відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву. В судовому засіданні 18.11.2013 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору та зазначив, що позивачем не правильно здійснено розрахунок 3% річних.

В судовому засіданні 18.11.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2013 року між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології», як позичальником, укладено договір №43 про надання позики, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти для використання їх у господарський діяльності у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю у строк та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору сума позики за договором становить 5 700 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики до 15.03.2013 року.

14.03.2013 року між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології», як позичальником, укладено додаткову угоду №1 до договору про надання позики №43 віл 14.02.2013 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк повернення позики, встановлений у пункті 4.1 договору, до 14.08.2013 року.

Позивач 14.02.2013 року перерахував на поточний рахунок відповідача суму позики в розмірі 5 700 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивач за 14.02.2013 року.

В свою чергу відповідач свій обов'язок щодо повернення позики виконав лише частково - повернув позивачу кошти в сумі 800 000,00 грн., внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 4 900 000,00 грн. (5 700 000,00 грн. - 800 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст. 207).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення суми заборгованості за договором позики нормативно та документально доведені, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 4 900 000,00 грн.

В зв'язку з простроченням відповідачем повернення наданої позивачем позики, останній просить стягнути з відповідача на підставі п. 5.1 договору 245 000,00 грн. - штрафу в розмірі 5% від неповерненої суми та у відповідності до п. 5.2 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України - 14 095,89 грн. 3% річних за період з 15.08.2013 року по 18.09.2103 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 договору при простроченні повернення позики позичальник сплачує штраф у розмірі 5 % від неповерненої суми позики.

Згідно пункту 5.2 договору у випадку, передбаченому п. 5.1 цього договору, позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням штрафу, індексу інфляції, 3% річних за весь строк прострочення.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по поверненню позики, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та №5 річних підлягають задоволенню повністю, а саме 3% річних - 14 095,89 грн. та штраф в сумі 245 000,00 грн.

Суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що суд, у відповідності до приписів ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, має право зменшити розмір суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, об'єктивно оцінивши обставини, наведені відповідачем для врахування таких судом при вирішенні питання щодо зменшення розміру суми штрафу, враховуючи інтереси сторін, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором, дійшов висновку про те, що даний випадок не є винятковим, а тому оскільки судом встановлена наявність прострочення виконання зобов'язання відповідачем перед позивачем, а сума штрафу не є надмірно великою порівняно з заборгованістю відповідача, вищенаведені твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХК Інноваційні технології» (місцезнаходження: 02125, м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 7, код ЄДРПОУ 36515340) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Украгролізинг» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-а, код ЄДРПОУ 36515340) 4 900 000 (чотири міліонна дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 245 000 (двісті сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 14 095 (чотирнадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. - 3% річних та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

25.11.2013 року

Суддя Спичак О.М.