Постанова № 35475060, 29.01.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

h

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/6352/12

категорія 8.2.6

29 січня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд"

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2012 р. №0000130222 та №0000131222,-

встановив:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 03.09.2012 р. №0000130222 та №0000131222.

В обгрунтування позову зазначило, що висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі яких були винесені спірні податкові повідомлення - рішення є необгрунтованими, оскільки при проведенні перевірки податковим органом не враховані надані підприємством первинні документи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в акті перевірки та письмових запереченнях на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у м.Житомирі, є платником податку на додану вартість.

З 26 липня 2012 року по 01 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у м.Житомирі було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лугпромстройсантехмонтаж" за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року за результатами якої було складено акт від 08.08.2012 року №2536/22-2/31739067.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Житомирі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.09.2012 року №0000131222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 32583,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 32583,00 грн. та №0000130222, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28335,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 28334 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 08 серпня 2012 року №2536/22-2/31739067 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" п.44. ст.44, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" занижено податок на прибуток на суму 32583,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 32583,00 грн., за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 32583,00 грн. та занижено податок на додану вартість на сумі 28334,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 16667,00 грн., за червень 2011 року на суму 11667,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті №2536/22-2/31739067 від 08.08.2012 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного. /p>

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лугпромстройсантехмонтаж" (Підрядник) було укладено договір №4 від 01.03.2011 року відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виборці та вивозу грунту та будівельного сміття з будівельного майданчику на об'єкті "Будівництво цеху по переробці птиці на території Ладижинської міської ради Вінницької області".span>

На виконання даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Лугпромстройсантехмонтаж" були виконанні роботи по виборці та вивозу грунту та будівельного сміття з будівельного майданчику на об'єкті "Будівництво цеху по переробці птиці на території Ладижинської міської ради Вінницької області", що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №105 від 20.04.2011 року, №200 від 30.06.2011 року та податковими накладними №71/908 від 22.04.2011 року, №93 від 29.06.2011 року.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" було зареєстроване в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстрований платником податку на додану вартість, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100300076.

В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальності "Фундаментспецбуд" була здійснена оплата Товариству з обмеженою відповідальністю "Лугпромстройсантехмонтаж" у безготівковій формі в сумі 170000,00 грн., в т.ч.: ПДВ 28334,00 грн. про що свідчать банківські виписки (а.с.36-39).

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

#FFFFFF;font-family:Microsoft Sans Serif;font-size:12pt;"> Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом правочин не суперечать закону, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

e="background-color:#FFFFFF;font-family:Microsoft Sans Serif;font-size:12pt;">Таким чином, зазначений договір визнається судом належними та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаним договором підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи банківські виписки засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг за вищевказаним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Судом також враховано, що силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.an>

F;font-family:Microsoft Sans Serif;font-size:12pt;">Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем послуг підтверджується вищезазначеними податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, банківськими виписками.

-family:Microsoft Sans Serif;font-size:12pt;">Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

>Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

osoft Sans Serif;font-size:12pt;">Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

und-color:#FFFFFF;font-family:Microsoft Sans Serif;font-size:12pt;">Згідно із абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції./p> p align="justify">span style="background-color:#FFFFFF;font-family:Microsoft Sans Serif;font-size:12pt;">Отже, висновок відповідача щодо необхідності підтвердження проведених операцій позивача з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" по отриманню послуг товарно - транспортними накладними, суд вважає помилковим, оскільки товарно - транспортні накладні для правовідносин з отримання послуг по виборці, вивозу грунту та будівельного сміття не є первинними документами, так як свідчать не про виконання господарської операції з отримання даних послуг, а з транспортування. Обов'язковість ведення і зберігання цих документів не передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стосовно твердження позивача щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Оскільки ТОВ "Фундаментспецбуд" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірного правочину, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ „Лугпромстройсантехмонтаж", а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих послуг, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 03.09.2012 р. №0000130222 та №0000131222 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03.09.2012 р. №0000130222 та №0000131222 .

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фундаментспецбуд" з державного бюджету 609,17 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 01 лютого 2013 р.