Рішення № 35475056, 14.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 р. Справа № 914/3686/13

За позовом: Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн», с. Кізлів, Буського району, Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЕкоЗахід», м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 37 123,63 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Лещенко О.Р. - представник за довіреністю № 17 від 07.10.2013р.

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством «КБ Ентерпрайз Юкрейн» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЕкоЗахід» про стягнення заборгованості в сумі 37 123,63 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 10.10.2013р. З підстав визначених в ухвалі суду від 10.10.2013р. розгляд справи відкладено на 04.11.2013р., з 04.11.2013р. на 14.11.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити. Щодо нарахування інфляційних втрат зазначила, що нарахування здійснюється з моменту виникнення заборгованості до березня 2012р.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі повернулась з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 79058, м. Львів, проспект В.Чорновола, будинок 67а, що зазначена позивачем у позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ТзОВ «ТрансЕкоЗахід» станом на 03.10.2013р., вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Між Приватним підприємством «КБ Ентерпрайз Юкрейн» (виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансЕкоЗахід» (замовник, відповідач у справі) укладено Договір про надання послуг №2 від 15.07.2011 р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, виконавець зобов'язався надати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт по агрегатуванню прес-підбірників для збирання в пресовані тюки соломи та іншої сільгосппродукції на сільгоспугіддях представлених замовником,в подальшому «послуги», а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг виконавця згідно умов цього Договору.

Вартість послуг згідно п.4.1. Договору становила 100,00 грн. з ПДВ за 1 (один) розрахунковий гектар.

11.08.2011р. Додатковою угодою № 1 до договору № 2 про надання послуг від 15.07.2013р. сторони встановили, що вартість послуг складає 51,60 гривень за 1 (один) розрахунковий гектар.

Згідно п. 4.2. Договору, загальна сума Договору на момент його підписання орієнтовно складає 200 000,00 грн. і остаточно визначається по фактично виконаних виконавцем об'ємах робіт та згідно актів прийомки-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.6.1. Договору, виконавець здає, а замовник приймає виконані роботи на основі актів здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 5.1. Договору, оплата за послуги виконавця проводиться замовником шляхом безготівкових розрахунків на основі виставлених рахунків в такій послідовності:

- попередня оплата в розмірі 50 000,00 грн. на протязі 3-х днів з моменту підписання даного Договору;

- остаточний розрахунок проводиться на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно п. 9.4. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків цього Договору.

На виконання п.5.1. Договору, 04.08.11 р. замовником перераховано попередню оплату в розмірі 5 000,00 гри., що підтверджується банківською випискою від 04.08.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору відповідачу надано послуги загальну суму 59 282,80 три., що підтверджується підписаними двохсторонніми Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) та скріплених печатками без жодних застережень:

- №ОУ-0000002/1 від 1008.2011 р. на суму 6 500,00 грн.;

- №ОУ-0000002/2 від 10.08.2011 р. на суму 12 700,00 грн.;

- №ОУ-0000002/3 від 10.08.2011р. на суму 10 000,00 грн.;

- №ОУ-0000005/4 від 15.08.2011р. на суму 2 425,20 грн.;

- №ОУ-0000005/5 від 19.08.2011р. на суму 4 644,00 грн.;

- №ОУ-0000005/6 від 19.08.2011р. на суму 2 941,20 грн.;

- №ОУ-0000005/7 від 31.08.2011р. на суму 4 695,60 грн.;

- №ОУ-0000005/8 від 31.08.2011р. на суму 4 644,00 грн.;

- №ОУ-0000001 від 04.10.2011р. на суму 3 147,60 грн.;

- №ОУ-0000001 від 02.12.2011р. на суму 7 585,20 грн.

Однак, надані послуги в повному обсязі оплачені не були. Замовником оплачено лише 26 000,00 гривень, що підтверджується банківськими виписками від 04.08.201р., 11.08.2011р, 28.09.2011р., 05.10.2011р.

04.04.2012р. позивачем було направлено претензію вих.№03/04-12 від 03.04.2012р. відповідачу із вимогою погасити заборгованість по Договору в розмірі 33 282,80 грн. за наданні послуг. Відповідачем не було дано відповіді на претензію.

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2011р., з якого вбачається існування у відповідача боргу перед позивачем в сумі 27 547,00 грн., Акт підписаний та скріплений печатками сторін без жодних застережень.

Відповідач покладенні на нього зобов'язання оплати наданих послуг за Договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 33 282,80 грн.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 344,69 грн. - інфляційних втрат, 2 064,69 грн. - 3% річних та пеню в сумі 1 431,35 грн. (на підставі п. 3.2.1. Договору).

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що зокрема, вбачається з Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно Договору, підписаних сторонами та скріпленими печатками, без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості наданих послуг позивачем підтверджений не був. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 33 282,80 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних з врахуванням часткових оплат проведених відповідачем за Договором, що зараховувались позивачем по Акту № ОУ-0000002/2 від 10.08.2011р. та Акту № ОУ-0000002/3 від 10.08.2011р. та з врахуванням ст. 253 Цивільного кодексу України - перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що стягненню підлягають 3% річних в сумі 2 017,66 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 47,03 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, позивачем в судовому засіданні зазначено, що період нарахування інфляційних втрат є з моменту виникнення прострочення виконання заборгованості до березня 2012р. Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням часткових оплат проведених відповідачем за Договором, що зараховувались позивачем по Акту № ОУ-0000002/2 від 10.08.2011р. та Акту № ОУ-0000002/3 від 10.08.2011р., дійшов висновку, що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 333,29 грн., а в частині стягнення 11,40 грн. інфляційних втрат слід відмовити (розрахунок суду 3% річних та інфляційних втрат долучено до матеріалів справи).

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до п.3.2.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати замовником робіт виконавця, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня.

Суд, здійснивши перерахунок пені з врахуванням часткових оплат проведених відповідачем за Договором, що зараховувались позивачем по Акту № ОУ-0000002/2 від 10.08.2011р. та Акту № ОУ-0000002/3 від 10.08.2011р. та з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати та в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1 236,01 грн. В частині стягнення пені в сумі 195,34 грн. слід відмовити (розрахунок суду пені долучено до матеріалів справи).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 216, 230, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610-612, 625, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТранЕкоЗахід» (79054, м. Львів, проспект Чорновола, 67А; ідентифікаційний код 31338967) на користь Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн» (80543, Львівська область, Буський район, с. Кізлів; ідентифікаційний код 34830639) 33 282,80 грн. основного боргу, 2 017,66 грн. - 3% річних, 333,29 грн. - інфляційні втрати, 1 236,01 грн. - пеня та 1 708,74 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.11.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.