Рішення № 35475006, 18.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18103/13 18.11.13 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"

про стягнення 7258,20 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача не з'явився

від відповідача Кірсанова К.О. - пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7258,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.03.11р. по вул.Драгоманова, 7, в м.Рівне, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер ВК9290АІ, що належить Ільюк П.М. та транспортного засобу "ВАЗ21101", державний реєстраційний номер ВО7290АН, що належить Хмилюк С.І., під керуванням Мулик С.В. Позивач вказує, що ним, як страховиком, виплачено страхувальнику Хмилюк С.І. страхове відшкодування, внаслідок чого, до позивача, в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер ВК9290АІ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.13р. порушено провадження у справі №910/18103/13 та призначено розгляд справи на 28.10.13р.

У судове засідання 28.10.13р. з'явився представник відповідача, вимоги ухвали суду від 20.09.13р. відповідачем не виконано.

Представник позивача у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.13р. відкладено розгляд справи на 18.11.13р.

У судове засідання 18.11.13р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 18.11.13р. не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що позивачем 30.09.13р. було отримано ухвалу суду про прийняття справи до свого провадження від 20.09.13р. З огляду на те, що ухвалу суду про прийняття справи до свого провадження від 20.09.13р. було надіслано судом за адресою позивача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Крім того, судом встановлено, що ухвала суду про відкладення розгляду справи від 28.10.13р. була надіслана судом за адресою позивача зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом зроблено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення, яким на адресу позивача було надіслано ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 28.10.13р.

З витягу вбачається, що відповідачем було отримано ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 28.10.13р.

За таких підстав, позивач є повідомленим про час та місце розгляду справи судом, а тому неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи судом.

18.11.2013р. у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 18.11.2013р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.02.2011р. між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та Хмилюк С.І. (страхувальник) укладено Договір страхування наземного транспортну №3087467 від 17.02.11р. (далі -Договір), відповідно до якого було застраховано транспортний засіб "ВАЗ21101", державний реєстраційний номер ВО7290АН.

18.03.11р. по вул.Драгоманова, 7, в м.Рівне, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер ВК9290АІ, під керуванням Ільюк П.М. та транспортного засобу "ВАЗ21101", державний реєстраційний номер ВО7290АН, що належить Хмилюк С.І., під керуванням Мулик С.В.

Матеріали справи свідчать про те, що 18.03.11р. о 08:45 год. Ільюк П.М., керуючи транспортним засобом "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер ВК9290АІ на вул.Драгоманова, 7, в м.Рівне не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на тротуар та здійснив наїзд на "ВАЗ21101", державний реєстраційний номер ВО7290АН, під керуванням Мулик С.В., внаслідок чого, автомобіль марки "ВАЗ21101", державний реєстраційний номер ВО7290АН, отримав механічні пошкодження, що вбачається з Довідки №8786628 від 11.05.11 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, виданої ВДАІ з ОАТ м.Рівне ВДАІ УМВС України в Рівненській області.

Постановою Рівненського міського суду від 22.04.2011р. у справі №3-2179/11 водія автомобіля "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер ВК9290АІ Ільюка П.М., визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 321 від 20.07.11р. про незалежну оцінку вартості матеріального збитку автомобіля ВАЗ - 21101 - 1.6і реєстраційний номер ВО7290АН, 2007 року випуску, вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу "ВАЗ21101", державний реєстраційний номер ВО7290АН з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, та вартість матеріального збитку завданого власнику зазначеного транспортного засобу становить 7042,63 грн.

Страховим актом №2011/U/MOD00601/UIA8431 від 29.08.2011р. пошкодження транспортного засобу марки "ВАЗ21101", державний реєстраційний номер ВО7290АН, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 18.03.2011р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 6155,03 грн.

Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Судом встановлено, що на підставі Страхового акту №2011/U/MOD00601 від 25.08.2011р., позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 6155,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням №24542 від 31.08.11р.

Відповідно до ч.1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги Постанову Рівненського міського суду від 22.04.2011р. у справі №3-2179/11, відповідно до якої Ільюк П.М. визнано винним у скоєні адміністративного правопорушенні, суд приходить до висновку, що відповідно до ст.1188 Цивільного кодексу України шкода завдана власнику транспортного "ВАЗ21101", державний реєстраційний номер ВО7290АН, повинна бути відшкодована Ільюк П.М.

Як вбачається з листа Моторно (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/27171 від 03.10.2013р. станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер ВК9290АІ була застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1322435.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи з вини якої сталося ДТП за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер ВК9290АІ, було застраховано відповідачем, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1322435, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50000,00 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на те, що за умовами ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах фактичних затрат, а платіжним дорученням №24542 від 31.08.11р. підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 6155,03 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу страхове відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 5645,03 грн.(6155,03 грн. - 510 грн. = 5645,03 грн.).

Як вказує позивач, він звертався до відповідача з заявою про регресні вимоги вх.№1544АР від 11.07.12р., однак, страхове відшкодування в порядку регресу виплачено відповідачем не було.

До матеріалів справи позивачем долучено заяву про регресні вимоги вх.№1544АР від 11.07.12р., проте, не долучено ані доказів її надсилання на адресу відповідача, ані доказів її отримання відповідачем.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Як вказав Верховний Суд України в своїй Постанові від 28.08.2012р. у справі №23/279 позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", реалізувало своє право шляхом подачі позову про відшкодування шкоди безпосередньо до суду.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у розмірі 5645,03 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % в сумі 104,21 грн. нарахованих станом на 01.08.13р., суд приходить до висновку, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити за весь час прострочення три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення грошового зобов'язання підлягає доведеною позивачем.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Таким чином, рішення про здійснення виплати страхового відшкодування приймається страховиком не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та документів необхідних для прийняття рішення про виплату спрахового відшкодування.

З огляду на те, що позивачем не надано ані доказів надсилання заяви про регресні вимоги вх.№1544АР від 11.07.12р., ані доказів її вручення відповідачу, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено тієї обставини, що відповідач у строки встановлні п.36.2. ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в порядку регресу не здійснив виплати страхового відшкодування та допустив прострочення виконання грошового зобов'язання. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 104,21 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м.Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в розмірі 5645 (п'ять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 03 коп., та 1319 (одна тисяча триста дев'ятнадцять) грн. 17 коп. - суми судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.11.13р.

Суддя Капцова Т.П.