Рішення № 35474974, 25.11.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2013 р. Справа № 903/449/13

за позовом Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс", м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Валянської Зінаїди Василівни, с. Великий Омеляник, Луцький район

про стягнення 25 327,79грн. та повернення торгової площі

Головуюча суддя Черняк Л.О.

Суддя Костюк С.В.

Суддя Гончар М.М.

Секретар Хомич О.В.

Представники:

від позивача: Мохнюк М.В. - представник (довіреність № 81 від 28.05.2013р.), Мохнюк В.С., (довіреність № 225 від 28.12.2012р.)

від відповідача: Кунц В.А. - представник (довіреність від 13.11.2012р.)

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Волинської області №01-4/207 від 11.11.2013р., у зв'язку із складністю розгляду справи та на підставі ст.4-6ГПК України, призначено її розгляд в колегіальному складі суду.

За клопотанням представника відповідача від 03.06.2013р. та повторно від 25.11.2013р. здійснюється технічна фіксація судового процесу, з дотриманням вимог ст. 81 - 1 ГПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Представник відповідача в засіданні суду 03.06.2013р. заявив відвід усього складу суду, який ухвалою суду відхилений та повторно в засіданні суду 25.11.2013р. - колегії суддів у складі головуючої судді Черняк Л.О., судді Костюк С.В. та судді Гончар М.М., який ухвалою суду відхилений.

На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Згідно ст.77ГПК в судовому засіданні в засіданні суду 03.06.2013. оголошено перерву до 05.06.2013р. для надання можливості сторонам подати суду питання для проведення експертизи.

Суть спору: позивач - Приватна фірма "Скорпіон-Сервіс" у позовній заяві (надалі - фірма) просить суд стягнути з відповідача - підприємця Валянської Зінаїди Василівни (надалі - підприємець) 19 467,38грн.за користування торговою площею (місце №95) на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку фірми "Скорпіон-Сервіс" між вулицею Кравчука та вулицею Карпенка-Карого для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгової діяльності з метою зберігання і продажу промислового товару, 979,71грн. - 3% річних, 453,58грн. інфляційних збитків, 482,21грн. пені та 3 944,91грн. неустойки за незвільнену торгову площу, всього 25 327,79грн.; просить зобов'язати підприємця Валянську З.В. повернути фірмі торговельну площу №95 розміром 17,5кв.м. на пішохідно-торговій зоні ринку фірми, на якій знаходиться тимчасова споруда (металева конструкція), що належить фізичній особі - підприємцю Валянській З.В., шляхом її демонтажу, розібрання та/або вивезення цієї тимчасової споруди з території пішохідно-торгової зони ринку фірми. Також позивач просить стягнути з відповідача 2 867,50грн. витрат на оплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.06.2013 року провадження у справі зупинене до одержання результатів почеркознавчої експертизи, проведення якої доручалося Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Управлінні внутрішніх справ України у Волинській області (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 43, Волинська область).

11.11.2013р. ухвалою господарського суду провадження у справі поновлено у зв'язку із надходженням до суду висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні внутрішніх справ України у Волинській області №615 від 08.10.2013р.

Представник позивача в засіданні суду та в додаткових письмових поясненнях по справі від 25.11.2013р. позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до початку розгляду справи в судовому засіданні через канцелярію суду подав заяви:

- №16 від 25.11.2013р., в якій вимагає надати належно оформлений судом процесуальний документ - письмовий доказ автоматизованого розподілу даної справи колегії суддів: головуюча суддя Черняк Л.О., суддя Костюк С.В. та суддя Гончар М.М.

Згідно ч.1 ст.4-6 ГПК України будь-яку справу, що відноситься до підсудності місцевого господарського суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Згідно протоколу зборів суддів господарського суду Волинської області від 31.12.2010 року визначено, що колегіальний розгляд справи може бути призначено згідно розпорядження голови суду чи особи, яка виконує його повноваження, за письмовим клопотанням судді або, зокрема, за ініціативою голови; колегіальний розгляд справи, як правило, призначається у залежності від складності справи.

Розпорядження про призначення колегіального розгляду справи за підписом в.о. голови господарського суду Волинської області Філатової С.Т. №01-4/207 від 11.11.2013р. представником відповідача, на підставі письмової заяви від 20.11.2013р., отримано, підтвердженням чого є підпис представника за довіреністю Кунца В.А. про отримання копії розпорядження на заяві (а.с.124).

Суд відмовляє в задоволенні вищевказаної заяви.

- №18 від 25.11.2013р. про припинення провадження у справі на підставі п.1 і п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України,. в зв'язку із відсутністю між сторонами господарських правовідносин.

Суд відмовляє в задоволенні даної заяви, оскільки даний спір виник між позивачем - ПФ "Скорпіон-Сервіс", яка є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрації юридичної особи серіїї А00 №657369) та фізичною особою-підприємцем Валянською Зінаїдою Василівною (свідоцтво №3202.0 від 04.12.1994р.), предметом позову є виконання зобов'язань за угодою від 19.01.2006р. про надання в платне користування торгової площі, а отже на підставі ст.ст.1, 12 ГПК України даний спір підлягає вирішенню саме в господарському судді. А оскільки зобов'язання за вищевказаною угодою відповідачем досі не виконані, то твердження представника підприємця про відсутність предмету спору є безпідставними.

- №19 від 25.11.2013р. про застосування позовної давності стосовно нарахування неустойки.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 4.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. визначено, що частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

На підставі вищевказаного, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача.

Із досліджених матеріалів справи та пояснень представників сторін, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно розпорядження Луцької міської ради від 16.11.2000р. №383РР, яке в подальшому затверджене рішенням Луцької міської ради від 18.01.01р. №16/9, надано статус ринку торговим рядам на території прилеглій до ринку "Завокзальний", відведеній приватній фірмі «Скорпіон-Сервіс» (а.с. 28).

Рішенням Луцької міської ради від 29.03.2002р. №20/8 ПФ "Скорпіон-Сервіс" надано на умовах оренди на 25 років земельну ділянку по вул.. Кравчука (кадастровий номер 220650201, загальною площею 0,1422га для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони по вул.. Кравчука згідно з додатком (а.с.31,32). На підставі даного рішення 22.04.2002р. між Луцькою міською радою та ПФ"Скорпіон-Сервіс" укладено договір оренди на площу 1422кв.м. згідно з планом землекористування, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с.33).

Через канцелярію, разом з іншими документами, позивач подав суду копію ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. у справі 803/1345/13а.

Рішенням №41/23 від 29.05.2013 року «Про скасування рішень виконкому та розпоряджень міської ради» міська рада вирішила: скасувати рішення виконкому №394 від 17.05.2000 року, №487 від 28.09.2000 року, №185 від 29.03.2001 року, №536 від 28.09.2001 року, що стосуються Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»; внести зміни до рішення Луцької міської ради №16/9 від 18.01.2001 року «Про затвердження розпоряджень міського голови, секретаря ради та рішень виконавчого комітету, виданих в міжсесійний період», виключивши з тексту цього рішення цифри і слова «від 16.11.2000 №383-рр Про надання статусу ринку»; вважати чинними рішення міської ради №64/57 від 04.08.2010 року та №67/100 від 13.10.2010 року; та скасувати як незаконне (конфлікт інтересів) розпорядження міського голови №383рр від 16.11.2000 року «Про надання статусу ринку».

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. у справі 803/1345/13а зупинено дію рішення Луцької міської ради №41/23 від 29.05.2013р. «Про скасування рішень виконкому та розпоряджень міської ради» до вирішення справи по суті та набрання постановою суду законної сили.

19.01.2006р. між ПФ"Скорпіон-Сервіс" та підприємцем Валянською Зінаїдою Василівною укладено угоду про надання в користування торгових площ.

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до наведених Правил торгівлі на ринках торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків ( у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Згідно з пунктом 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Статтею 761 ЦК України передбачено право передання майна у найм власника речі або особи, якій належать майнові права, та особи, уповноваженої на укладення договору найму.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи №615 від 08.10.20013р. підпис ФОП Валянської З.В. в угоді про надання в користування торгових площ від 19.01.2006р., виконаний не Валянською Зінаїдою Василівною, а іншою особою. Дати відповідь на питання про те чи виконаний підпис підприємицею Валянською З.В. в угоді про надання в користування торгових площ під впливом «збиваючих» факторів (штучних, природних) або навмисно зміненим почерком - не вдалось по причині вказаній в дослідницькій частині висновку експерта (а.с. 115-117).

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. Отже, печатка згідно п.2 ч. 2 ст.207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.

Дана угода в установленому законом порядку в судових інстанціях не розглядалася, нечинною не визнавалася.

Відповідно до п.1.1 угоди підприємець прийняв у платне користування 17,5кв.м. торгової площі на торговому ряду №95, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару.

Угодою від 19.01.2006р. сторін не зобов'язано складати будь-які документи, які б свідчили про передачу торгової площі.

Статтею 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.2 угоди підприємець сплачує адміністрації плату за користування торговою площею, яка встановлюється в розмірі 34 (тридцять чотири) грн. за 1 м2 в місяць.

В засіданні суду представник позивача подав суду копії оборотно-сальдових відомостей рахунку 31.1 «Розрахунки з покупцями та замовниками» по підприємцю Валянській З.В. по оплаті користування торговим місцем №95 площею 17,5кв.м. на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-Сервіс" станом на 14.01.2013р., а також копії платіжних доручень, з яких випливає, що Валянська З.В. сплачувала фірмі орендну плату за використану торгову площу, починаючи з січня 2006р. по червень 2008р., сплативши загалом 18 545,37грн.

Відповідно до п.2.3 угоди плата за користуванням торговою площею проводиться авансовим платежем, щомісячно в готівковій формі в касу ринку до початку місяця торгівлі.

За нормами ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання його сторонами.

В засіданні суду встановлено, що підприємець орендної плати за надану їй в користування торговельну площу не сплачує. Тому позивачем підприємцю нараховано заборгованість по орендній платі з врахуванням строку позовної давності за період з квітня 2010р. по січень 2013р. у розмірі 19 467,38грн., виходячи з місячної орендної плати - 595грн. (34грн/кв.м х17,5кв.м., п.2.2 угоди, а.с.15).

Згідно п.5.2 угоди від 19.01.2006р. за несвоєчасну оплату (після дати, вказаної у п.2.3 угоди) підприємець сплачує щоденно штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР, що за період з 23.04.2012р. по 23.04.2013р. складає 482,21грн. та підлягає стягненню в силу ст.258 ЦК України, згідно якої для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю та із застосуванням ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з обставин справи, норм чинного законодавства позивачем правомірно нараховано відповідачу 453,58грн. збитків спричинених інфляцією та 979,71грн. - 3% річних за період з квітня місяця 2010 року по січень 2013р. (а.с.19- 24).

Пунктом 6.2 угоди передбачено, що кожна зі сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць (а.с.34).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як вбачається зі змісту угоди від 19.01.2006р., зокрема п.6.2, сторони визначили і погодили право сторін відмовитись від угоди у будь-який час, але за умови попередження про це другої сторони за один місяць. За власним волевиявленням у названому пункті сторони визначили певний порядок припинення їхніх правовідносин, а саме в порядку відмови - на підставі повідомлення.

В силу ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що позивач умову п.6.2. угоди виконав та попередив відповідача про відмову від угоди, про що свідчить повідомлення від 18.10.2012р.№181 та від 15.12.2012р. №179 (а.с.47-51).

Частинами 1 та 3 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено ч.2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п.3.15 угоди підприємець зобов'язаний в належному стані передати площі, вказані в п.1.1 цієї угоди, адміністрації протягом 2 днів після припинення цієї угоди.

Статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки п.6.2 угоди передбачено можливість односторонньої відмови від договору у будь-який час за умови письмового попередження іншої сторони за один місяць та враховуючи дотримання позивачем умов угоди щодо письмового попередження відповідача, то відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України угоду, укладену 01.06.2008рю. між ПФ"Скорпіон-Сервіс" та підприємцем Валянською Зінаїдою Василівною, необхідно вважати розірваною.

На день розгляду спору відповідачем не подано суду доказів повернення торговельної площі ПФ"Скорпіон-Сервіс".

Згідно розрахунку позивача (перевіреного судом) неустойка відповідно до ст.785 ЦК України нарахована за період з 15.01.2013р. по 23.04.2013р. в сумі 3 944,00грн. (а.с.27), яка підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, виходячи з наведених обставин справи, норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в повному об'ємі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 867,50грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 207, 258, 526, 598, 625, 627-629, 651, 653, 785 ЦК України, ст.ст.180, 193 ГК України, 32, 33, 34, 43 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з підприємця Валянської Зінаїди Василівни (45624, Луцький район, с. Великий Омеляник, вул.. Володимирська, 58-А, код 2181400020) на користь Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" (43001, м. Луцьк, вул.. Шевченка, 35, р/р 26006300536913 в філії ВОУ АТ «Державний ощадний банк України», свід. 02612065, ІПН 305844703185 МФО 303398, код 30584471)

25 327,79грн., в т.ч. 19 467,38грн. - заборгованості по оплаті за користування торговою площею, 979,71грн. - 3% річних, 453,58грн. інфляційних збитків, 482,21грн. пені та 3 944,91грн. неустойки за незвільнену торгову площу, а також 2 867,50грн. - в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Зобов'язати підприємця Валянську Зінаїду Василівну повернути Приватній фірмі "Скорпіон-Сервіс" торговельну площу №95 розміром 17, 5кв.м. на пішохідно-торговій зоні ринку ПФ "Скорпіон-Сервіс" між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука в м. Луцьку, на якій знаходиться тимчасова споруда (металева конструкція), що належить фізичній особі-підприємцю Валянській З.В. шляхом її демонтажу, розібрання та/або вивезення цієї тимчасової споруди з території пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-Сервіс".

Повний текст рішення складено

25.11.13

Головуюча суддя Л. О. Черняк

Суддя Костюк С.В.

Суддя Гончар М.М.