Рішення № 35471834, 19.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17596/13 19.11.13 р.

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯМУР"

до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

про повернення виконаного у зобов'язанні.

Суддя Зеленіна Н.І.

при секретарі судового засідання Бутенко О.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дементьєв І.Т. за довіреністю № б/н від 15.08.2013 р.;

від відповідача: Хлєбніков С.Г. за довіреністю № б/н від 01.07.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.09.2013 р. до господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯМУР" з позовом до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про повернення виконаного у зобов'язанні.

Позовні вимог мотивовані безпідставністю сплати позивачем платежів у сумі 45 000,00 грн. за Договором № КБР-08/07/11 від 01.07.2011 р. у зв'язку з його неукладенням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/17596/13, розгляд справи призначено на 26.09.2013 р.

Ухвалою суду від 26.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 03.10.2013 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відрядженні справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 03.10.2013 р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2013 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. у зв'язку з поверненням з відрядження справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 14.10.2013 р. суддею Зеленіною Н.І. справу прийнято до провадження.

04.10.2013 р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

29.10.2013 р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, та додаткове пояснення по справі.

В судовому засіданні 29.10.2013 р. оголошувалась перерва до 19.11.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2013 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні 19.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯМУР" (надалі - позивач) з позовом до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - відповідач).

У поданій позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 45 000,00 грн. безпідставно одержаних коштів.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на наступне.

01.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЯМУР" (Користувач) та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП) було укладено договір № КБР-08/07/11 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом - Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону.

Позивач посилається на те, що у вказаному Договорі Сторони не визначили предмет Договору (а саме, у Договорі не визначено конкретний перелік творів, права публічного виконання яких передаються Користувачу), у зв'язку з чим Договір являється неукладеним, а сплачені за ним платежі підлягають поверненню позивачу як безпідставно отримані кошти.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.

Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору, і отже, він є неукладеним.

Аналогічна позиція з даного приводу викладена у постанові Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності».

Дослідивши Договір № КБР-08/07/11 від 01.07.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЯМУР" та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав", суд встановив, що у вказаному договорі дійсно відсутній конкретний перелік творів (оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань), права публічного виконання яких за Договором передаються відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Договір № КБР-08/07/11 від 01.07.2011 р. являється неукладеним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за вищевказаним Договором було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 45 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, кошти, сплачені позивачем за Договором № КБР-08/07/11 від 01.07.2011 р., підлягають поверненню платнику.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинами справи, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин та керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8; код ЄДРПОУ 37396233) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯМУР" (03186 м. Київ, бул. Чоколівський, 20; код ЄДРПОУ 37024650) 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 19 коп. безпідставно отриманих коштів та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Повний текст рішення складено 22.11.2013 р.

Суддя Н.І. Зеленіна