Постанова № 35471458, 19.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2013 року Справа № 812/9226/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Чиркіна С.М.,

при секретарі: Камінській М.В.

за участю :

представника позивача: Корольової Д.О.,

представник відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії за ВП № 34035176, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії за ВП № 34035176.

В обґрунтування заявлених позовних вимог послався на бездіяльність відповідача, який з моменту накладання 21.01.2013 року арешту на автотранспорті засоби не вчиняв жодних дій щодо оцінки та подальшої реалізації арештованого майна, передбачених Законом України " Про виконавче провадження".

Позивач уточнив формулювання 1-го пункту позовних вимог без зміни предмету позову, просив визнати протиправною бездіяльність про не призначення експерта з 21.01.2013 у виконавчому провадженні ВП №34035176 (а.с.26).

Відповідач позов не визнав надав заперечення в якому послався на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вчинені всі передбачені законом дії.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві.

За клопотанням представника відповідача зупинялося провадження по справі, останньому надавався час для надання додоатквих доказів, у тому числі зведеного виконавчого провадження, але останній у призначений час в судове засідання не з'явився, надав суду лише заперечення проти позову (а.с.39-42).

Враховуючи вимоги ст. 128 КАС України та обмежений законом термін розгляду справ, суд вважав за можливе завершити розгляд справи за відсутності представника відповідача, який був обізнаний пр час розгляду справи та надавав пояснення в судовому засіданні 12.11.2013 року.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Сторонам були роз'яснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

Судом приймались заходи для повного об'єктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребовування документів, надання сторонам часу для надання доказів.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (далі - Закон № 2677).

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи є платником податків та зборів (а.с.23-41).

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, дії на підставі Закону України «Про виконавче провадження» інших нормативних актів України, на нього покладені обов'язки з примусового виконання рішень (а.с.41).

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (у новій редакції).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (або Закон № 2677) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №2677 державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно із ст. 25 Закону України № 2677, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

28 серпня 2012 року на підставі виконавчого листа, виданого за наслідками розгляду адміністративної справи № 2а/1270/4907/2012. відповідачем з посиланням на вимоги статей 17, 19, 20, 25 Закону України 2677 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано строк для самостійного виконання (а.с.6, 7, 23).

Згідно із ст. 27 Закону України № 2677, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Термін добровільного виконання збіг 04.09.2012 року.

Згідно із статтею 11 Закону України № 2677 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином з 04.09.2012 року відповідач зобов'язаний був вчиняти дії з примусового виконання.

Згідно із ст. 32 Закону № 2677, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України № 2677 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» за загальними правилами стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Частиною 4 ст. 57 Закону 2677 передбачений арешт майна боржника, у тому числі шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

21 січня 2013 року державним виконавцем накладено арешт на майно боржника та було складено акт опису та арешту, а саме автотранспортних засобів : ГАЗ 52 , д/н 08792АР та ИЖ 2125 , д/н ВВІ654 ВС (а.с.18-22), зазначений акт містить відмітку про необхідність залучення експерта для остаточної оцінки майна.

Таким чином відповідачем не був складений безпосередньо після 04.09.2012 року акт опису майна, який не є предметом спору по даній справі, але є підставою для залучення експерта.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2677, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року затверджена Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Розділ 4 зазначеної інструкції передбачає для визначення вартості, оцінка майна боржника залучення суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

28.10.2013 відповідачем винесена постанова про призначення експерта (а.с. 17).

З системного аналізу зазначених нормативних актів убачається обов'язок відповідача протягом шести місяців, починаючи з 28.08.2013 року, вчинити передбачені законом дії з виконання рішення суду до яких зокрема відноситься і залучення експерта для оцінки арештованого майна.

Подальше приєднання виконавчих документів до зведеного виконавчого провадження не відтерміновує зазначений строк, оскільки розповсюджується на загальне виконання зведеного виконавчого провадження.

Таким чином експерт для оцінки арештованого майна був залучений після збігу шести місячного строку з моменту арешту майна, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача протягом зазначеного часу.

Вчинення відповідачем у зазначений період інших дій направлених на примусове виконання рішення, серед яких арешт, стягнення та перерахування коштів, не є підставою для відмови в задоволені позову, оскільки зазначені дії не перешкоджали залученню експерта для оцінки арештованого майна (а.с.39-42).

У зв'язку із залученням відповідачем експерта станом на момент розгляду справи, відсутні підстави для задоволення позову в зазначеній частині.

23.10.2013 року позивач ознайомився з зазначеним виконавчим провадженням (а.с.27-29) під час якої дізнався про зазначену бездіяльність та 04.11.2013 року звернувся до суду. У зв'язку із тривалістю бездіяльності в часі суд вважає строк звернення позивача до суду не пропущеним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Питання про судові витрати не вирішується у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії за ВП № 34035176 задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції з не призначення з 21.01.2013 року експерта у виконавчому проваджені ВП № 34035176.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 22 листопада 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін