Постанова № 35470063, 20.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4207/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Першого проректора-проректора з науково-педагогічної роботи Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Коробка Богдана Олеговича про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Першого проректора-проректора з науково-педагогічної роботи Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Коробка Богдана Олеговича про визнання дій протиправними щодо відмови у задоволенні запиту на інформацію.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зазначивши, що вважає дію відповідача щодо відмови у задоволенні запиту на інформацію протиправною та такою, що порушує право позивача на доступ до публічної інформації, передбачене Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні, зазначивши, що запит на інформацію який надійшов від Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки не є запитом у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» та вимоги цього запиту є неправомірними, оскільки затребувана у запиті інформація не належить до публічної, а є статутною та організаційно-розпорядчою.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" в особі його структурного підрозділу - Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки - 06 березня 2013 року було направлено запит на інформацію за № 219/1-13 до Ректора Полтавського національного технічного університету ім.. Юрія Кондратюка, в якому, посилаючись на ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", просив надати належним чином засвідчені копії документів, що мають відношення до зарахування до зазначеного вищого навчального закладу (далі за текстом - ВНЗ), з метою здійснення правового аналізу документів, моніторингу та громадського контрою за проведенням приймальної компанії до вищих навчальних закладів України, дотримання державних стандартів освіти, забезпечення належного рівня знань, тощо. В запиті Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки просило надати: Статут ВНЗ; Свідоцтво про реєстрацію ВНЗ; Довідку про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензію ВНЗ та додатків до неї; довідку з ЄДРПОУ; Правила прийому до ВНЗ у 2013 році; Положення про приймальну комісію ВНЗ; Наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ; план роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ; дислокацію приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ; встановлені квоти прийому до ВНЗ різних категорій осіб (а.с.82).

Крім того, з наданого запиту вбачається, що позивач просив надіслати перепустки до ВНЗ на прізвища, закріплених представників від Комітету та Управління, а саме: а) Марієна Ігоря Степановича; б) Тетерєвої Марини Сергіївни; в) Шевчук Віти Олександрівни; г) Кузьмінчук Тетяни Миколаївни; забезпечити розміщення на інформаційних стендах ВНЗ об'яв Управління; забезпечити запрошення представників від Комітету та Управління на засідання приймальної комісії, інші заходи, пов'язані з проведенням приймальної кампанії до ВНЗ.

Як свідчать матеріали справи, листом від 15 березня 2013 року № 47-11-521 відповідач повідомив позивача про можливість отримання запитуваної інформації на офіційному веб-сайті університету в мережі Інтернет.

Аналізуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд виходить до наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI (далі по тексту - Закон України від 13.01.2011р. № 2939-VI).

Основною метою прийняття Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на надання публічної інформації, поетапний порядок доступу до неї, надає визначення таким поняттям, як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Так, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію (ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до положень статті 12 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 13 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Полтавський національний технічний університет ім.. Юрія Кондратюка є державним вищим навчальним закладом, який знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію політики у сфері вищої освіти (ст. 18 Закону України «Про вищу освіту»). Повноваження МОН визначені Законом України «Про вищу освіту", Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013 та іншими нормативно-правовими актами. Чинним законодавством не передбачено делегування повноважень МОН іншим органам влади, установам та організаціям, в тому числі і їх керівникам.

Стаття 1 Закону України «Про вищу освіту» визначає вищий навчальний заклад державної форми власності як вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади. Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України «Про вищу освіту» власник делегує свої повноваження керівникові вищого навчального закладу. А відповідно до статті 32 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор.

Отже, відповідач є розпорядником інформації в розумінні статті 13 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI.

До обов'язків розпорядників інформації, зокрема, віднесено надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (пункт 6 частини 1 статті 14 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації, до яких належать фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, позивач у даній справі - ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» належить до суб'єктів, які мають право запитувати інформацію в порядку, встановленому вказаним Законом.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI не надано повна та всебічна відповідь на запит, що негативно вплинуло на здійснення позивачем наданих йому повноважень.

Суд критично ставиться до вказаних тверджень позивача та не приймає їх до уваги, оскільки така позиція позивача спростовується наявним в матеріалах справи листом відповідача від 15 березня 2013 року № 47-11-521 та доказами його направлення позивачу.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Стаття 12 цього Закону визначає суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації, зокрема, запитувачів інформації (п.1 ч.1). Це фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Позивач є громадським об'єднанням зі статусом юридичної особи, має ідентифікаційний код 35416341, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (арк.с. 138).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, підлягає реєстрації в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Зі змісту ст.. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" слідує, що його дія поширюється на державну реєстрацію юридичних осіб - об'єднань громадян з урахуванням особливостей, визначених іншими Законами.

Частиною 2 статті 17 даного Закону передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо прізвища, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Згідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», письмовий запит подається в довільній формі, проте повинен містити ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З огляду на вказані норми позивач, реалізовуючи своє право на отримання публічної інформації, повинен був подати відповідний запит, в якому було б зазначено, що запитувачем є ВГО «Комітет конституційно - правового контролю України» та який би містив підпис особи, уповноваженої діяти від імені організації.

Як свідчать матеріали справи, наказом від 28 серпня 2007 року Головою ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» призначено Марієна Ігора Степановича.

Відповідно до статуту ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України», голова видає довіреності від імені Комітету та діє без довіреності від імені Комітету, представляє інтереси Комітету у відносинах з іншими юридичними особами.

Відповідно до витягу із протоколу № 1 Установчої конференції правом діяти від імені Комітету без довіреності наділений Голова Комітету.

З матеріалів справи слідує, що запит на інформацію від 06 березня 2013 року № 219/1-13 підписано Снігир Т., начальником Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки.

Судом зазначається, що з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки, яке є структурним підрозділом ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» не є самостійним суб'єктом відносин у сфері доступу до публічної інформації.

Як було встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, до вказаного запиту не були додані документи, які підтверджують повноваження особи, що його підписала. Як свідчать матеріали справи, в додатках до запиту на інформацію відповідна довіреність не зазначена. Також не були надані відомості з ЄДРПОУ щодо повноважень начальника Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки Снігир Т. на вчинення дій від імені позивача.

Спірний запит викладений на бланку вказаного Управління містить прохання надати інформацію саме до управління, посада особи, яка його підписала, зазначена як «начальник управління».

Таким чином, судом робиться висновок, що запит на інформацію був поданий особою, яка не належить до запитувачів публічної інформації, зазначених п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а отже, посилання позивача на Закон України «Про доступ до публічної інформації», як на нормативно-правовий акт, що зобов'язував відповідача надати начальнику управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» Снігир Т. запитувану ним інформації, є необґрунтованими.

Крім того, суд не погоджується із посиланням позивача про втрату системності у проведенні перевірок, що мало негативні наслідки в роботі позивача, призвело до настання низки негативних наслідків для нього, а саме, невиконання позивачем договірних відносин з іншими суб'єктами, оскільки жодного доказу на підтвердження цих обставин позивачем не надано, та під час судового розгляду судом не встановлено. Крім того, суд прийняв до уваги пояснення відповідача, що публічна інформація стосовно правил вступу до університету абітурієнтами на момент проведення вступної компанії та роботи приймальної комісії знаходилась на офіційному сайті університету, що відповідно до ст.. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є шляхом забезпечення доступу до інформації.

Також суд звертає увагу на положення пункту 23.2 Умов прийому до вищих навчальних закладів України в 2013 році, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1244 від 5 листопада 2012 року щодо надання можливості із ознайомленням з документами, які стосуються роботи приймальної комісії.

Зокрема, п. 23.2. зазначених Умов прийому передбачено, що громадські організації можуть звернутися до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України із заявою про надання їм права вести спостереження за роботою приймальних комісій. Громадські організації, яким таке право надано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, можуть направляти на засідання приймальних комісій своїх спостерігачів.

Однак, позивачем ні під час звернення до відповідача з відповідним запитом на інформацію, ні під час судового розгляду справи не надано жодного належного та допустимого доказу наявності в нього відповідного права на ведення спостереження за роботою приймальних комісій, а витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів не передбачено чинним законодавством України.

Разом з тим, запитувані позивачем правила прийому до ВНЗ, дислокацію приміщень, які задіяні до підготовки та проведення зарахування, встановлені квоти прийому різних категорій осіб були розміщені на офіційному сайті Університету, тобто зазначена інформація була у вільному доступі, про що і було зазначено у відповіді.

Таким чином судом робиться висновок, що запитувані позивачем: графік засідань приймальної комісії, перепусток на ім'я представників позивача та інші документи, що стосуються зарахування до ВНЗ, можуть надаватись лише тим громадським організаціям, яким Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України надало право вести спостереження за роботою приймальних комісій.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність своїх дій, внаслідок чого суд має достатні підстави вважати, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Першого проректора-проректора з науково-педагогічної роботи Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Коробка Богдана Олеговича про визнання дій протиправними - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова