Ухвала суду № 35469414, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/67404/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі № 2а-2270/637/11

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»доІзяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької областіпроскасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі по тексту - позивач, СТОВ «Україна») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі по тексту - відповідач, Ізяславська МДПІ Хмельницької області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0052061701/3 від 22.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 289375,20 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 96458,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 192916,80 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки СТОВ «Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007 по 31.12.2009 та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009, відповідачем складено акт від 16.03.2010 №86-23/1-30801165.

За наслідками перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.03.2010 №0052061701/0, від 28.05.2010 №0052061701/1, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 341462,73 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 113820,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 227641,82 грн., а також скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.03.2010 №0052061701/0, від 28.05.2010 №0052061701/1 в частині донарахованої суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17362,51 грн. і штрафних санкцій у сумі 34725,02 грн. та винесено податкові повідомлення-рішення від 03.08.2010 №0052061701/2, від 22.10.2010 №0052061701/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 289375,20 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 96458,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 192916,80 грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 1.2, пп. 1.15, пп. 1.18 ст. 1, пп. 3.4 ст. 3, пп. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, ст. 16, ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 113820,91 грн. з отриманого рухомого майна (паливно-мастильних матеріалів та міндобрив) в обмін на корпоративні права товариства від фізичної особи-засновника. При цьому, податковий орган виходив з того, що отриманий платником податку дохід має бути оподаткований за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи, є витратами, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що статутний капітал СТОВ «Україна» відповідно до установчих документів на момент його створення (28.01.2000) складав 10000,00 грн. Протоколом загальних зборів ТОВ «Україна» від 15.02.2008 №2 прийнято рішення про затвердження нової редакції статуту, створення статутного фонду в сумі 700000,00 грн., в результаті чого до статутного фонду ОСОБА_2 було внесено добрива та пальне, а саме: відповідно до договору безвідсоткової позички від 02.01.2008, актів прийому - передач від 02.01.2008 - нітроамофоску в кількості 3000 кг., від 02.02.2008 нітроамофоску в кількості 64300 кг аміачну селітру в кількості 32472 кг., від 04.04.2008 - сульфат амонію в кількості 3800 кг, від 15.04.2008 - дизельне паливо в кількості 22301 л., від 17.04.2008 - аміачну селітру в кількості 99528 кг. та КАС 30000 л. Зазначені товарно-матеріальні цінності обліковуються по СТОВ «Україна» як внески до статутного фонду.

Відповідно до пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування є інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах.

Підпунктом 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Зазначеною нормою передбачено, що операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Таким чином, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Вказані операції не належать до операцій купівлі-продажу майна відповідно до норм ст. ст. 11, 12 вказаного Закону.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для включення суми майнових внесків до оподаткованого доходу позивача.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2011 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров