Постанова № 35468882, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 904/1197/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Сибіги О.М.- головуючого,

Бакуліної С.В.,

Костенко Т. Ф.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" на постанову та на додаткову постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013у справіГосподарського суду Дніпропетровської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика"провизнання договору на розподіл природного газу укладеним в редакції позивачав судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Черноколенко О.В. (дов. від 15.02.13 № 179 юр),

відповідача: Мирошниченко Н.О. (дов. від 07.02.13),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 17.06.2013р. господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково, договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) № 2013/Т-ПР-12466/137093 від 20.12.2012р. визнано укладеним в редакції позивача з викладенням спірних пунктів у наступній редакції: пункт 3.5 договору - в редакції позивача: "Розподіл підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого оператором обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку якщо газоспоживання здійснюється протягом місяця нерівномірно. При перевитратах добової норми відбору газу (узгодженого графіку нерівномірної подачі газу) без узгодження з Газорозподільним підприємством, Газорозподільне підприємство має право в установленому порядку здійснити примусове обмеження або припинення транспортування газу до відновлення добової норми."; п. 4.3 договору викладено в наступній редакції: "Порядок обліку, порядок обмеження (припинення) транспортування природного газу, а також доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу може регулюватись технічною угодою між Газорозподільним підприємством, постачальником природного газу та споживачем."

- п.7.4 - виключено; п. 9.6 - виключено; п. 11.3 договору викладено в редакції відповідача; в решті позову відмовлено.

Постановою від 30.09.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано в частині п. 4.3 та п. 11.3 спірного договору та визнано їх укладеними в редакції позивача, в решті судове рішення залишено без змін.

Додатковою постановою від 30.09.20013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст. 88 ГПК України прийнято рішення по деяких конкретних пунктах технічної угоди.

Не погоджуючись з постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ТОВ НВК "Практика" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, в грудні 2012 року ПАТ "Дніпрогаз" на адресу ТОВ НВК "Практика" направлено проект договору на розподіл природного газу (транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 20.12.2012р. № 2013/Т-ПР-12466/137093 з додатками.

Листом від 15.01.2013 р. відповідач повернув позивачу вказаний договір в одному екземплярі разом з протоколом розбіжностей, згідно якого ТОВ НВК"Практика" не погоджується з пунктами 3.5, 4.3, 7.4, 9.6 та 11.3 договору, викладеними в редакції ПАТ "Дніпрогаз".

За наслідками розгляду протоколу розбіжностей супровідним листом від 04.02.2013 р. № 721/17-3 ПАТ "Дніпрогаз" направило ТОВ НВК "Практика" два примірники протоколу узгодження розбіжностей.

Не досягнення сторонами згоди щодо розбіжностей при укладенні договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) №2013/Т-ПР-12466/137093 від 20.12.2012р. в частині редакції пунктів 3.5, 4.3. 7.4, 9.6 та 11.3 стало підставою для звернення ПАТ "Дніпрогаз" з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно врахували приписи ст.ст. 179, 181 ГК України, а також Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", Правила користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1181 від 13.09.2012 р. (надалі Правила №1181), Правила обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005 року (надалі Правила №618).

Так, відповідно до п.п.5.3.1, 5.3.2, п.п.5.3.3 п.5.3 Правил №1181 документом, який регулює відносини між газорозподільним підприємством, що здійснює свою діяльність на закріпленій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території, і споживачем (замовником) та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін є договір на розподіл природного газу. Договір на розподіл природного газу укладається відповідно до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 06.09.2012 р. № 1164.

Розподіл природного газу без укладення договору на розподіл природного газу не допускається, а тому обґрунтованим є висновок судів, що договір на розподіл природного газу є обов'язковим.

Судами встановлено, що основним видом економічної діяльності позивача - публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, що підтверджується довідкою АБ №717102 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В п. 1.3 Правил № 1181 термін "Розподіл природного газу" визначено як господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з транспортуванням природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам.

Приймаючи оскаржувану постанову господарський суд апеляційної інстанції визнав пункти 4.3 та 11.3 договору укладеними в редакції позивача, а саме:

"П.4.3. Порядок обліку, порядок обмеження (припинення) транспортованого газу, а також доступу представників газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу, регулюється технічною угодою між газорозподільним підприємством та споживачем".

П.11.3. Додатки до цього договору:

Додаток 1 "Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання";

Додаток 2 "Договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ на 2013 рік";

Додаток 3 "Розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі";

Додаток 4 "Технічна угода на здійснення контролю за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу" є невід"ємними частинами договору.".

При цьому суд правомірно послався на приписи п.1 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" яким передбачено, що державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Згідно з п.12.1 Правил № 618 перевірки технічного стану комерційних вузлів обліку газу та правильності розрахунків протранспортованого та реалізованого споживачу газу проводяться уповноваженими представниками облікової організації і споживача у порядку та терміни, що передбачені умовами договору або окремою технічною угодою до цього договору.

Пунктом 4.3 Типового договору на розподіл природного газу передбачено можливість врегулювання Технічною угодою між Газорозподільним підприємством, постачальником природного газу та споживачем порядку обліку, порядку обмеження (припинення) транспортування природного газу, а також доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів природного газу.

Відповідно до п.3.12.6 Правил №1181 технічна перевірка комерційних вузлів обліку газу та правильності розрахунків обсягу споживання /розподілу/ транспортування природного газу проводиться уповноваженими представниками газопостачального /газорозподільного/ газотранспортного підприємства і споживача у порядку та строки, що передбачені умовами договору або окремою технічною угодою до договору.

Згідно з п. 1.3 Правил №1181 комерційний облік газу - це визначення в точці комерційного обліку газу обсягу переданого (прийнятого) газу для оформлення сторонами договору (технічної угоди) актів приймання-передачі (надання послуг, звітності) для проведення комерційних взаєморозрахунків.

Врахувавши наведені приписи чинного законодавства, а також дослідивши усі положення спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у розділі ІV договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) №2013/Т-ПР-12466/137093 не в повній мірі конкретизовані умови щодо порядку обліку газу, доступу представників газорозподільного підприємства до газового обладнання комерційних вузлів обліку природного газу та для проведення перевірок технічного стану таких вузлів, порядку та термінів проведення таких перевірок, а також щодо порядку обмеження (припинення) транспортування природного газу та правильності розрахунків обсягу споживання газу.

З врахуванням зазначеного вище вмотивованим є висновок суду апеляційної інстанції про доцільність в даному випадку укладення сторонами технічної угоди.

Відповідно до ч.2 ст.179 Кодексу передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

В той же час, за приписами ч.4 вказаної статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом держаної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що внесення в додатки до спірного договору на розподіл природного газу технічної угоди, предметом якої є здійснення газорозподільним підприємством контролю за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу замовнику, не суперечить вказаним вище нормам та лише конкретизує умови типового договору, не змінюючи їх.

До того ж, п. 5.6 Правил № 1181 передбачено, зокрема, що до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами можуть бути оформлені додатки, у яких можуть обумовлюватись технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами. При цьому перелік додатків, викладений у наведеному пункті, не є вичерпним.

З огляду на те, що відповідач заперечував проти укладення технічної угоди в цілому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано надав правову оцінку усім її положенням, виклавши деякі з її пунктів у власній редакції, змінивши їх відповідно до приписів чинного законодавства, або виключивши їх з тексту угоди, в тому числі і шляхом прийняття додаткової постанови.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на той факт, що резолютивна частина спірних постанов не містить висновків щодо усіх пунктів спірної угоди є безпідставним, оскільки в постанові від 30.09.2013 р. зазначено, що пункти 4.3 та 11.3 договору є укладеними на умовах, запропонованих позивачем, з конкретизацією окремих пунктів технічної угоди відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на вказане, постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 30.09.2013 р. та додаткову постанову від 30.09.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/1197/13-г залишити без змін.

Головуючий Сибіга О.М.

Судді Бакуліна С.В.

Костенко Т.Ф.