Постанова № 35468819, 21.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 924/451/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О. (доповідач), суддівГоголь Т.Г., Мачульського Г.М.розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.09.13у справі№ 924/451/13 Господарського суду Хмельницької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кам'янець-Подільської міської ради Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 провизнання недійсним пункту договору оренди землі

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.13 розгляд касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 було відкладено на 21.11.13 на 12 год. 00 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_6 (дов. від 02.11.13),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7 (дов. від 03.06.13).

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулася з позовом до Кам'янець - Подільської міської ради про визнання недійсним пункту 8.1. договору оренди землі від 02.08.10, укладеного між сторонами у справі. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваного пункту договору, яким на частину орендованої позивачем земельної ділянки встановлено обмеження у використанні, вимогам чинного законодавства та порушенням прав позивача. При цьому позивач посилалась на приписи статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, статей 12, 98, 99, 100 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.06.13, ухваленим суддею Димбовським В.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана умова договору є погодженим позивачем сервітутом, відображеним в технічній документації та зареєстрованим у встановленому законом порядку. З огляду на що, суд дійшов висновку про недоведеність порушення прав позивача. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215, 401, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, статей 98, 99, 100 Земельного кодексу України, статей 4, 15, 16 Закону України "Про оренду землі".

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Грязнов В.В. - головуючий, Савченко Г.І., Мельник О.В., постановою від 13.09.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оспорюваного обтяження земельної ділянки вимогам чинного законодавства. Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішенням міської ради від 27.07.10 № 60 позивачу передана в оренду земельна ділянка без будь-яких застережень. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 203, 215, 217, 402, 229, 626, 628 Цивільного кодексу України, статей 98, 111, 116 Земельного кодексу України, статей 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного суду, третя особа у справі - Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на недоведеність матеріалами справи порушення прав позивача спірною умовою договору, а відтак і відсутність підстав для задоволення позову. Водночас скаржник зазначає про те, що чинним законодавством не встановлена форма договору сервітуту, з огляду на що, визначення у договорі оренди землі умови щодо обмеження користування позивачем земельної ділянки є правомірним. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, 93, 98, 100 Земельного кодексу України, статті 15 Закону України "Про оренду землі".

На адресу Вищого господарського суду України від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказала про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу третьої особи - без задоволення.

Також від Кам'янець - Подільської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача та третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.08.10 між Кам'янець-Подільською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, згідно з пунктами 1.1., 2.1., 3.1. якого орендодавець на підставі рішення від 27.07.10 № 60 передає, а орендар приймає в строкове платне користування терміном на 5 років земельну ділянку (несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови) загальною площею 71 кв.м, яка знаходиться в м. Кам'янець - Подільський, по проспекту Грушевського, 27/16. Відповідно до пункту 8.1 договору на частину орендованої земельної ділянки площею 9 кв.м встановлено обмеження у використанні - безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі. Вказаний договір зареєстровано в Кам'янець-Подільському міському відділі Хмельницької філії Центр ДЗК, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 17.08.10 № 041074400224. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Кам'янець - Подільської міської ради про визнання недійсним пункту 8.1. договору оренди землі від 02.08.10. Підставою позову підприємцем визначено порушення оспорюваною умовою договору його права на користування орендованою земельною ділянкою. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. При цьому, обов'язок доведення наявності таких обставин покладається на позивача. В процесі розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що 22.12.09 позивач звернулася до відповідача із заявою про затвердження графічного матеріалу та містобудівного обґрунтування на земельну ділянку загальною площею 71 кв.м, в тому числі і за встановленням сервітуту за вищевказаною адресою та просила надати дозвіл на розробку проекту відведення цієї земельної ділянки. У виконаному на замовлення позивача проекті землеустрою земельної ділянки відображено межі земельної ділянки площею 0,0009 га, на яку встановлено сервітут (обмеження) - безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі. Судом також встановлено, що зазначений проект землеустрою затверджений рішенням Кам'янець-Подільської міськради № 60 від 27.07.10, на виконання якого між сторонами і укладено договір оренди. Вказаний сервітут зареєстрований у встановленому законом порядку. Право земельного сервітуту унормовано Главою 16 Земельного кодексу України. Так, відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Порядок встановлення земельного сервітуту унормовано статтею 100 зазначеного Кодексу. Так, вказаною нормою Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду, сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут), земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки, договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. З аналізу правової норми вбачається, що користувач земельної ділянки, окрім власника, може обтяжити земельну ділянку сервітутом лише на час свого користування, і лише у разі коли законом або договором йому передано право розпорядження земельною ділянкою. З іншого боку, відносно земельної ділянки, наданої в користування третій особі, власник може встановити сервітут лише за згодою користувача. Місцевий суд установив погодження з позивачем умови щодо обмеження у використанні частини орендованої земельної ділянки; рішенням Кам'янець-Подільської міської ради № 60 від 27.07.10 затверджено проектну документацію із землеустрою з вказаним сервітутом, який зареєстрований у встановленому законом порядку. З огляду на що, висновок місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову, визнається правомірним. Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. При цьому колегія суддів визнає помилковим висновок апеляційного суду щодо необхідності укладення окремого договору сервітуту, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язкового укладення такого договору під час укладання договору оренди землі. Водночас, у договорі оренди землі можуть бути обумовлені будь-які умови щодо використання земельної ділянки. Враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок Господарського суду Хмельницької області про відсутність підстав для задоволення позову. За таких обставин, постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Хмельницької області - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.13 у справі № 924/451/13 Господарського суду Хмельницької області скасувати.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.06.13 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 802,90 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Т. Гоголь

Г. Мачульський