Постанова № 35468796, 21.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 927/373/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Капацин Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року у справі № 927/373/13 за позовом дочірнього підприємства "УкрСіверБуд" закритого акціонерного товариства "ДСК" до комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, третя особа: Чернігівська міська рада, про зобов'язання до виконання умов договору,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до відповідача про зобов'язання виконати умови договору про передачу майнових прав від 15.08.2012 року, у зв'язку з їх невиконанням у строк, передбачений договором.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача виконати підпункт 3.4 пункту 3 договору про передачу майнових прав від 15.08.2012 року щодо передачі інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, що передбачені підпунктом 1.1 пункту 1 цього договору у комунальну власність м. Чернігова.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.05.2013 року (суддя Фетисова І.А.) позов задоволено та зобов'язано відповідача виконати підпункт 3.4 пункту 3 договору про передачу майнових прав від 15.08.2012 року шляхом вчинення всіх дій направлених на передачу інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, а саме зовнішні мережі водопостачання, зовнішні мережі каналізації, улаштування зовнішнього електрозабезпечення, зовнішні мережі теплозабезпечення, мережі газопостачання, що передбачені підпунктом 1.1 пункту 1 договору від 15.08.2012 року у комунальну власність м. Чернігова.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року (судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А., Ільєнок Т.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі третя особа вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.11.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 15.08.2012 між ДП "УкрСіверБуд" ЗАТ "ДСК" (позивач) та КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (відповідач) укладено договір про передачу майнових прав, за умовами якого позивач передає відповідачу майнові права на інженерні мережі та об'єкти інженерної інфраструктури по будівництву багатоквартирного житлового будинку з улаштуванням автономного джерела теплопостачання в кожній квартирі, із офісними приміщеннями на першому поверсі та цокольному поверхах, господарськими приміщеннями на кожному поверсі і критою автостоянкою по вул. В.Інтернаціоналістів, 41, які фактично виконані згідно проектно-кошторисної документації: зовнішні мережі водопостачання, зовнішні мережі каналізації, улаштування зовнішнього електрозабезпечення, зовнішні мережі теплозабезпечення, мережі газопостачання.

Відповідно до п. 2.1 загальна вартість інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, які передаються відповідачу становить 1 435 457 грн.

Пп. 1.2 п. 1 договору сторони погодили, що інженерні мережі та об'єкти інженерної інфраструктури, що передбачені п.п. 1.1 п. 1 договору передаються для участі відповідача, як замовника будівництва відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів у зв'язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку з улаштуванням автономного джерела теплопостачання в кожній квартирі, із офісними приміщеннями на першому та цокольному поверхах, з господарськими приміщеннями на кожному поверсі і критою автостоянкою по вул. В. Інтернаціоналістів, 41 в м. Чернігові для подальшої передачі у комунальну власність.

У відповідності до пп. 3.1 п. 3 договору позивач зобов'язується передати відповідачу майнові права на інженерні мережі та об'єкти інженерної інфраструктури, що передбачені пп. 1.1. п. 1 договору.

У свою чергу, відповідно до пп. 3.2 п. 3 договору відповідач зобов'язується прийняти від позивача майнові права на інженерні мережі та об'єкти інженерної інфраструктури, що передбачені пп. 1.1. п. 1 договору та використати їх згідно п. 1.2 Договору.

Відповідно до пп. 3.3 п. 3 договору відповідач зобов'язується компенсувати (сплатити) на умовах абзацу 2 ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивачу різницю між здійсненими витратами по будівництву інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, що передбачені пп. 1 п. 1 договору розміром пайової участі відповідача (замовника) у створенні та розвитку інженерно-транспортної соціальної інфраструктури міста Чернігова.

Згідно з пп. 3.4 п. 3 договору відповідач зобов'язується до 31 грудня 2012 року передати інженерні мережі та об'єкти інженерної інфраструктури, що передбачені договором у комунальну власність м. Чернігова.

За пп. 7.1 п. 7 договору майнові права на інженерні мережі та об'єкти інженерної інфраструктури, що передбачені договором, вважаються переданими з моменту підписання цього договору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про зобов'язання відповідача виконати підпункт 3.4 пункту 3 договору про передачу майнових прав щодо передачі інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, що передбачені підпунктом 1.1 пункту 1 цього договору у комунальну власність м. Чернігова.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про задоволення позову мотивовано недоведеністю відповідачем обставин виконання ним пп. 3.4 п. 3 договору щодо передачі зазначених об'єктів у комунальну власність м. Чернігова.

Проте, прийнявши рішення про зобов'язання відповідача виконати підпункт 3.4 пункту 3 договору про передачу майнових прав від 15.08.2012 року шляхом вчинення всіх дій направлених на передачу інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, а саме зовнішні мережі водопостачання, зовнішні мережі каналізації, улаштування зовнішнього електрозабезпечення, зовнішні мережі теплозабезпечення, мережі газопостачання, що передбачені підпунктом 1.1 пункту 1 договору від 15.08.2012 року у комунальну власність м. Чернігова суди обох інстанцій в порушення конституційного принципу диспозитивності сторін у судовому процесі, закріпленому в статті 129 Конституції України, вийшли за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача вчинити дії, які позивачем не заявлялися у поданому позові.

Крім того, задовольняючи позов за недоведеністю обставин виконання відповідачем пп. 3.4 п. 3 договору щодо передачі об'єктів інженерної інфраструктури у комунальну власність м. Чернігова, суди не врахували положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, за якими особа звертається до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак звертаючись до суду, позивач вказує у позовній заяві, яке саме його майнове або немайнове право (охоронюваний законом інтерес) є порушеним, та яким чином це право буде захищено та відновлено у спосіб, вказаний позивачем.

Водночас приймаючи рішення у спорі, суд повинен встановити дійсні обставини справи, тобто, об'єктивну наявність чи відсутність того права, за захистом якого звернувся позивач, та порушень цього права.

Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало встановити, яке саме право існувало у позивача на момент звернення з позовом та було порушено, і яким чином буде відновлено порушені права та законні інтереси позивача в результаті задоволення позову судом.

До того ж, судам слід було мати на увазі вимоги ст. 511 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Отже, при прийнятті оскаржених рішень судами було порушено конституційний принцип судочинства, такий як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що встановлений ст. 129 Конституції України, а також вимоги ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 21.05.2013 року скасувати, і справу № 927/373/13 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

Н.Капацин