Ухвала суду № 35464063, 20.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 821/2793/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Горшков В.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Вербицької Н.В. та Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області (далі УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1641,60 грн. та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8582,72 грн..

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований платником страхових внесків в УПФУ. Заборгованість відповідача по страховим внескам, нарахованим відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить - 1641,60 грн..

Відповідно до ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" позивачем виставлена вимога за №Ф-657-2У від 27 січня 2011 року на вищезазначену суму, яка станом на час звернення сплачена не була.

Також, встановлено, що протягом 2011-2012 років відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування та повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В зв'язку з несплатою єдиного внеску, 21 січня 2013 року відповідачу було виставлено вимоги про сплату боргу за № Ф-127-1 від 24 січня 2012 року на суму 4572,42 грн. та Ф109-1 від 02 квітня 2012 року на суму 4010,30 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Несплата ОСОБА_1 заборгованості по страховим внескам та вимоги про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і стало підставою для звернення УПФУ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має статус фізичної особи-підприємця та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а отже повинен сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі відповідні внески.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.67 Конституції України та положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Згідно до абз.5 ч.7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (набув чинності з 01 січня 2011 року), стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому базовим періодом для позивача є календарний місяць.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.106 Закону № 1058, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

На виконання вимог ст.106 Закону України № 1058 УПФУ відносно відповідача виставлена вимога сплату нарахованих страхових внесків за № Ф-657-2 У від 27 січня 2011 року на суму 1641,60 грн.

Отже, приймаючи до уваги наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків, колегія суддів приходить до висновку про правомірність стягнення останньої з відповідача на користь УПФУ у розмірі 1641,60 грн..

Щодо стягнення з відповідача єдиного внеску, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно до вимог п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року за № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закон №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Також, положеннями ч.2 ст.6 Закону №2464-VI до обов'язку платника єдиного внеску віднесене, на ряду з іншим, своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску.

Отже, враховуючи вказані положення норм чинного законодавства та обставини справи, зокрема, щодо наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця, колегія суддів приходить до висновку, що вимога пенсійного органу стосовно сплати сум єдиного внеску в сумі 8582,72 грн.. є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню. Наведені положення узгоджуються з принципами збору та ведення обліку єдиного внеску, встановленими ст.3 Закону №2464-VI, зокрема, щодо обов'язковості сплати єдиного внеску.

Стосовно ж правового статусу Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень п.12 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, набуття статусу юридичної особи та затвердження його статуту, повинно було здійснюватись протягом п'яти років із дня набрання чинності Закону №1058.

Пунктом 12 "Прикінцевих положень" Закону №1058-IV встановлено, що у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм названого Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подачі позову Пенсійний фонд України не перетворено у самоврядну неприбуткову організацію, така організація не зареєстрована у встановленому законом порядку.

Таким чином, на даний момент Пенсійний фонд України має статус органу державної влади та діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 384/2011, який на даний час не втратив чинності.

Згідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 384/2011, Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Судова колегія не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька К.В. Кравченко