Рішення № 35462907, 15.11.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: №22-ц/791/3595/13 Головуючий в І інстанції: Охтень А.А.

Категорія 45 Доповідач: Слюсаренко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року листопада місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого : Радченко С.В.

суддів : Вербицької Л.І.

Слюсаренко О.В.

при секретарі Сікорі О.В.

за участю прокурора Волкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним (незаконним) та скасування розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки у власність держави,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року прокурор Голопристанського районного суду Херсонської області в інтересах держави звернувся до суду із цивільним позовом до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4,посилаючись на те, що розпорядженням першого заступника голови Голопристанської районної державної адміністрації №433 від 07 вересня 2007 передано у власність ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 земельні ділянки загальною площею 8.50 га для ведення особистого селянського господарства на території Рибальчеської сільської ради. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.

В подальшому зазначені особи здійснили відчуження належних їм земельних ділянок відповідачам у справі.

Посилаючись на те, що указане розпорядження від 07.09.2007 року прийнято з порушенням вимог ст. 88, 90 Водного кодексу України, ст.118 ЗК України, являється фіктивним правочином та правочином , що порушує публічний порядок прокурор просив визнати незаконним (недійсним) та скасувати розпорядження першого заступника голови Голопристанської РДА №433 від 07.09.2007 року, визнати недійсними державні акти , що посвідчують право власності відповідачів на земельні ділянки та повернути земельні ділянки у власність держави.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження першого заступника голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області № 433 від 07.09.2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам». Визнані недійсними видані 27.07.2010 року ОСОБА_3 : державний акт серії ЯИ № 801249 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:004:0040); державний акт серії ЯИ № 801250 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:004:0041). Визнані недійсними видані 06.11.2007 року ОСОБА_4: державний акт серії ХС № 063837 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0003), державний акт серії ХС № 063838 на право власності на земельну ділянку площею 0,50га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0004), державний акт серії ХС № 063841 на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га. (кадастровий номер 6522384500:09:005:0002). Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути у державну власність зазначені земельні ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційну скаргу належить задовольнити , враховуючи наступне.

Задовольняючи позові вимоги суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки у власність відповідачів перейшли з порушенням вимог земельного та водного законодавства , що є підставою для скасування розпорядження органу виконавчої влади та державних актів на право власності на земельні ділянки.

Проте до такого висновку суд дійшов без повного з"ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що Розпорядженням першого заступника голови Голопристанської районної державної адміністрації № 433 від 07.09.2007 року із земель запасу передано у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Рибальченської сільської ради ( а.с. 6)

На підставі зазначеного розпорядження 18 вересня 2007 року переліченим особам видано державні акти на право власності на земельні ділянки ( а.с. 11-15)

ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 29.09.2007 року продали належні їм земельні ділянки ОСОБА_4.( а.с. 16-18)

26.06.2009 р. ОСОБА_10 продав земельну ділянку ОСОБА_3.( а.с. 19)

ОСОБА_5 26.06.2009 року подарувала ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку.(а.с. 20)

На підставі зазначених цивільно- правових договорів ОСОБА_3 27.07.2010 року та ОСОБА_4 06.11.2009 року були видані державні акти на право власності на земельні ділянки, які пройшли державну реєстрації( а.с. 21-25)

Чинним законодавством України передбачено вичерпний перелік випадків визнання недійсними рішень уповноважених органів щодо розпорядження землею.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам є наслідком порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Тобто відповідне рішення може визнаватися недійсним лише у разі порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Оскаржуваним розпорядженням питання встановлення чи зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не вирішувалося.

Статтею 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушення законодавства при підготовці прийняття такого акту, у тому числі відсутність належних документів для надання земельної ділянки, є підставою для визнання акту (рішення) недійсним.

Підставою для визнання недійсним оскаржуваного розпорядження прокурор зазначає порушення вимог водного законодавства щодо особливостей землекористування у водоохоронній зоні та прибережній смузі, та порушення вимог закону при підготовці його прийняття.

За змістом статей 60, 61 ЗК України та статей 88, 89 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення й засмічення та збереження їх водності. На цих смугах, як природоохоронних територіях, з вищезазначеною метою встановлюється режим обмеженої господарської діяльності.

Відповідно до ст. 87 ВК України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 .

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях (частина сьома статті 87 ВК України).

Таким чином, фактичні розміри і межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення. Для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду, законодавством визначено певний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Зазначених вище вимог закону суд не врахував та не з'ясував обставин, які мають значення для справи, зокрема: чи встановлювалися водоохоронна зона, прибережна захисна смуга в межах Рибальчеської сільської ради відповідно до такого порядку, чи відносяться спірні земельні ділянки до земель водного фонду і чи розташовані вони в межах зазначених зон, чи виділення земельних ділянок у власність громадян відбулося із збереженням або ж зі зміною їх цільового призначення.

Крім того, визнаючи недійсним та скасовуючи розпорядження першого заступника голови Голопристанської районної державної адміністрації №433 від 07 вересня 2007 року суд першої інстанції залишив поза увагою те, що зазначеним розпорядженням передані земельні ділянки у власність ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які в подальшому здійснили їх відчуження відповідачам у справі. Отже суд вирішив питання про права та обов'язки зазначених осіб, проте вони не приймали участь у справі.

На порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. 33, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд не роз'яснив позивачу право на уточнення позовних вимог і не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, чим порушив вимоги процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до участі у справі співвідповідачів на стадії апеляційного розгляду справи.

Порушення норм процесуального права, якого припустився суд першої інстанції, унеможливило встановлення судом апеляційної інстанці фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули права власності на земельні ділянки на підставі нотаріально посвідчених оплатних договорів куплі-продажу та договору дарування, і саме ці цивільно-правові угоди, вимоги щодо визнання яких недійсними не заявлялися і які не є предметом спору , були підставою для видачі їм оспорюваних державних актів.

Вимоги щодо визнання недійсними державних актів на право власності ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на земельні ділянки, які є правовстановлюючими документами і посвідчували їх право власності на спірні земельні ділянки на час укладення договорів куплі-продажу та договору дарування , прокурором не заявлені.

За таких обставин помилковим є висновок суду про визнання недійсними державних актів про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на земельні ділянки як таких, що видані на підставі незаконного розпорядження. Інших підстав для визнання недійсними цих дежавних актів суд не зазначив.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами земельних ділянок , права власності на які набули на підставі цивільно- правових угод, доказів недійсності яких матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні земельні ділянки вважаються отриманими відповідачами безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України, на яку суд послався, зобов'язуючи відповідачів повернути земельні ділянки до державної власності.

Вимоги прокурора про визнання недійсним оскаржуваного розпорядження як правочину з визначених ст 228 ЦК України підстав та ознак його фіктивності , і про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді зобов'язання відповідачів повернути земельні ділянки державі, є необґрунтованими, оскільки розпорядження першого заступника голови Голопристанської районної державної адміністрації №433 від 07 вересня 2007 року не є правочином у розумінні вимог ЦК України і за правилами визнання правочинів недійсними такий акт органу державної влади не може бути визнаний недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущенні судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального закону призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п 1,4 ч 1 ст. 309 , 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову прокурора Голопристанського району Херсонської області відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене протягом 20 днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

головуючий:

судді: