Рішення № 35462514, 19.11.2013, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/497/13-ц

Провадження № 2/455/246/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 листопада 2013 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі: головуючої - судді Ніточко Л.Й.

при секретарі - Сенеті Г.Н,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника відповідача - Дем»янчук С.М.,

третьої особи ОСОБА_3»яна Володимировича, начальника управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3»ян Володимирович, начальник управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації, про поновлення на роботі, оплату за вимушений прогул, стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 02.04.2013 року звернувся до суду з позовом до управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він був прийнятий на посаду інспектора з капітального будівництва і комерції відділу народної освіти Старосамбірського районного виконкому відповідно до наказу відділу освіти № 257к від 15.06.1992 року. Згідно наказу відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації від 13.01.2012 року №15-к переведений на посаду інженера-будівельника інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району.

Розпорядженням голови Старосамбірської районної державної адміністрації від 31.10.2012 року відділ освіти Старосамбірської районної державної адміністрації (надалі відділ освіти) з 02.01.2013 року реорганізовано в управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації (надалі управління освіти), про що внесено запис у його трудову книжку.

13.03.2013 року наказом управління освіти №74-к він був звільнений з роботи 13.03.2013 року за п.1 ст.40 КЗпП України у звязку зі скороченням штату інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації. Вважає дане звільнення незаконним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно посадової інструкції - інженера-будівельника інженерно- господарської групи обслуговування закладів освіти району, його робота була пов'язана із здійсненням технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт, прийманням закінчених об'єктів від підрядних будівельних організацій, перевіркою достовірності виконаних об'ємів робіт, списанням будівельних матеріалів згідно діючих норм.

Одночасно у видатках на заклади освіти Старосамбірського району на 2013 рік відповідно до розрахунку, передбачені кошти на:

-будівельні матеріали 117 тисяч гривень;

-поточні ремонти 138,4 тисячі гривень.

Формулювання наказу відділу освіти № 1 від 03.01.2013 року не відповідає дійсності, адже на проведення поточних ремонтів і закупівлю будівельних матеріалів кошти у кошторисі відділу освіти передбачені.

Пунктом 2 цього наказу передбачено провести вивільнення працівників інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації, у тому числі його.

У наказі про внесення змін до штатного розпису інженерно- господарської групи № 1 від 03.01.2013 року не вказано, коли буде проведено вивільнення працівників (з якого числа, місяця, року), що суперечить ст. 49-2 КЗпП України .

Крім цього вважає, що наказ відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації «Про внесення змін до штатного розпису інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району відділу освіти Старосамбірської райдержадміністрації» № 1 від 03.01.2013 року, виданий з порушенням законодавства. Відповідно до розпорядження голови Старосамбірської районної державної адміністрації від 31.10.2012 року № 84-о/с-01-07 відділ освіти 02.01.2013 року реорганізовано в управління освіти. Проте, наказ № 1 від 03.01.2013 року підписаний начальником відділу освіти, а не начальником управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації.

Станом на 03.01.2013 року він був працівником управління, а наказ про попередження № 1 від 03.01.2013 року та акт від 03.01.2013 року про мою відмову ознайомлення з вищезазначеним наказом, підписували керівник та працівники неіснуючого відділу.

Також управлінням освіти не було надіслане письмове подання первинній профспілковій організації управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації про розірвання з ним трудового договору. На засідання профкому його ніхто не запрошував.

Отже, управлінням освіти незаконно видано наказ № 74-к від 13.03.2013 року про звільнення його з роботи, оскільки на це не було згоди виборного органу первинної профспілкової організації управління освіти.

Посадові обов'язки виконував добросовісно і у повному обсязі. Зауважень до його роботи зі сторони роботодавця не було.

Просить поновити його на роботі на посаді інженера будівельника інженерно-господарської групи управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації, стягнути з управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2013 року до дня поновлення на роботі.

В подальшому позивач подав заяву про доповнення позову ще одною вимогою просить стягнути з відповідача також і моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, дали суду пояснення, аналогічні, викладеним в позовній заяві та в уточненні до неї (а.с.84), а також додатково пояснив, що при звільненні, при наявності вакансії - спеціаліста по роботі з кадрами, - йому не було запропоновано дану нововведену посаду, вважає, що він би справився з обов»язками цієї посади, так як має вищу педагогічну освіту та закінчив технікум механізації та електрифікації сільського господарства.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, дала пояснення аналогічні, викладеним в запереченні проти позовної заяви(а.с.31-33), а також пояснила, що ОСОБА_1 звільнено з дотриманням всіх норм трудового законодавства, зокрема, в 2-х місячний термін він був персонально попереджений про наступне вивільнення, йому не було запропоновано іншу роботу, так як не було вакантної посади за відповідною його професією чи спеціальністю, відділ освіти надав інформацію профспілці щодо скорочення посади на якій працював позивач, профспілка повинна була дане подання розглянути у 15-ти денний строк та про рішення повідомити роботодавця у 3-х денний строк, чого нею не було зроблено, а у разі пропуску строку вважається, що виборний орган профспілки дав згоду на розірвання договору, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, а тому просила в його позові відмовити.

Ухвалою суду від 25.04.2013 року в судовому засіданні було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3»яна Володимировича, начальника управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації.

Третя особа - ОСОБА_3»ян Володимирович, начальник управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації проти позову також заперечив, посилаючись на мотиви, аналогічні, які дала у своїх поясненнях представник відповідача.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_4»янчук С.М., третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку , що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із послідуючими змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно зясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не повязували звільнення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у цьому пункті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно роз»яснень, викладених у абзаці першому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із послідуючими змінами), розглядаючи трудові спори, пов»язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов»язані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, слідує з матеріалів справи, що:

позивач з 15.06.1992 року працював інспектором з капітального будівництва і комерції відділу освіти, а з 13.01.2013 року був переведений на посаду інженера-будівельника інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району. з ним був укладений безстроковий трудовий договір(а.с.8-11);

за час праці до нього застосовувалося дисциплінарне стягнення у виді догани(а.с.136);

згідно розпоряджень голови Старосамбірської районної державної адміністрації від 31.10.2012 року та від 14.12.2013 року (а.с.36-38) відділ освіти та відділ у справах сім»ї, молоді та спорту реорганізовано шляхом злиття в управління освіти, молоді та спорту;

наказом відповідача від 13.03.2013 року № 74-к позивача звільнено з посади інженера-будівельника інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації 13 березня 2013 року у зв»язку з скороченням штату інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району управління освіти, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку, підставами зазначено наказ від 03.01.2013 року №1 «Про внесення змін до штатного розпису інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району відділу освіти Старосамбірської райдержадміністрації» та листок непрацездатності позивача(а.с.66);

Реорганізація це форма припинення юридичної особи, під час якої юридична особа припиняється, але всі її права та обов»язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Реорганізація може відбутися через злиття, приєднання, поділ чи виокремлення.

Відповідно до ч.4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також, у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виокремлення. Перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1ст.40 КЗпП України).

Пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 із змінами також вказує, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Наказом відповідача № 1 від 03.01.2013 року (а.с.6-7) затверджено наступний штатний розпис інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району, а саме: юрисконсульт-1 штатна одиниця (далі-шт.од.); спеціаліст по роботі з кадрами 1 шт.од.; комірник 1 шт.од.; секретар-діловод 1 шт.од.; водій - 1 шт. од.; технічний працівник 1 шт. од., скорочені посади, а саме: керівник групи 1 шт.од.; енергоменеджера 1 шт.од.; інженера-будівельника 2 шт.од.; різноробочого 1 шт. од..

При порівнянні штатних розписів до і після звільнення ОСОБА_1 (а.с. 23, 24, 6-7, 68, 117-118), чого не заперечували сторони та третя особа, вбачається, що при реорганізації мало місце скорочення посади, яку займав позивач, кількість штатних одиниць інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району відповідача зменшилася з 10-ти (до реорганізації) на 6 (після реорганізації), тобто було скорочено 5 посад і введено одну спеціаліст по роботі з кадрами.

З попередження та акту №3 (а.с.69, 70) відомо, що ОСОБА_1 03.01.2013 року було зачитано повний текст наказу відповідача від 03.01.2013 року, повідомлено його про майбутнє вивільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з скороченням чисельності працівників, однак, позивач відмовився отримати попередження про вивільнення, копію наказу від 03.01.2013 року та засвідчити своїм підписом отримання даних документів. В попередженні також повідомлено позивача про те, що вакантних посад у структурних підрозділах відділу освіти немає.

Отже, 03.01.2013 року у відповідності зі статтею 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 був попереджений про майбутнє вивільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

З довідок (а.с.129, 135), які були видані для пред»явлення в суд, вбачається, що відповідач інформував суд про те, що на день звільнення в управлінні освіти була вакантна посада спеціаліста по роботі з кадрами, але не було вакантних місць за професією чи спеціальністю ОСОБА_1..

Отже, в порушення вимог ч.2 ст.40 КЗпП України відповідач, маючи можливість перевести ОСОБА_1 на іншу роботу, а позивач був згідний про перевід на іншу посаду, в тому числі спеціаліста по роботі з кадрами, яку міг виконувати, маючи диплом про закінчення Львівського державного інституту фізичної культури за спеціальністю фізична культура і спорт та диплом про закінчення з відзнакою Стрийського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства по спеціалізації механізація сільського господарства(а.с.139-140), а також великий досвід трудової діяльності у відповідача, в тому числі на посаді начальника групи по централізованому господарському обслуговуванню загальноосвітніх шкіл відділу освіти Старосамбірського райвиконкому та заступника завідуючого Старосамбірського райВНО з питань будівництва(1989-1992роки)/а.с.10,11/, взагалі йому нічого не запропонував. Судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_1, на посаду спеціаліста по роботі з кадрами, яка була вакантною, було прийнято людину з педагогічною освітою, чого не оспорювали сторони та третя особа у судовому засіданні.

Також всупереч положенню ч.2 ст.49-2 КЗпП України, згідно якого звільнення з ініціативи власника у випадку реорганізації можливе тільки при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, або у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації - позивач був звільнений з роботи, що є безумовною підставою його поновлення з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом не беруться до уваги твердження позивача в позовній заяві та в судовому засіданні на незаконність наказу відділу освіти «Про внесення змін до штатного розпису інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації» від 03.01.2013 року №1 щодо питань, що: даний наказ підписаний начальником відділу освіти, а не начальником управління освіти, молоді та спорту; не вказано дату вивільнення працівників; начальнику відділу освіти не надано повноваження скорочувати чисельність працівників; на сесії районної ради не розглядалось питання про можливе скорочення чисельності працівників та зменшення видатків на заробітну плату; відділом освіти при звільненні з посади позивача не подавалось подання до профспілкового органу, профспілка не була повідомлена про передбачуване вивільнення працівників; п.1 ст. 40 КЗпП України не передбачає такої підстави для вивільнення з ініціативи роботодавця як зміни штатного розпису чи внесення змін у штатний розпис, оскільки позивач звертався з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування даного наказу, де ним були підняті всі ці питання. Даний суд 26.02.2013 року виніс постанову, де в мотивувальній частині зазначив, що не вбачає підстав для скасування наказу № 1 «Про внесення змін до штатного розпису інженерно-господарської групи з обслуговування закладів освіти району відділу освіти Старосамбірської райдержадміністрації» від 03.01.2013 року, а тому постановив в задоволенні позовних вимог відмовити. Дана постанова вступила в законну силу і є чинною(а.с.74-75).

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у відповідності до чинного законодавства підлягають задоволенню.

Обчислюючи розмір середньомісячної заробітної плати, суд виходив з наступного. Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі /календарні/ дні на кількість відпрацьованих робочих днів.

З урахуванням довідки про заробітну плату позивача /а.с.14/ його одноденний заробіток за два попередні місяці до звільнення /січень, лютий 2013 року/ становив: /(1488.37 + 1413.20) : 41/ = 70 гривень 77 коп./, то сума заробітку за час вимушеного прогулу на день постановлення рішення становитиме: 70.77 х 169 днів( робочі дні, починаючи з 14.03.2013 року по день постановлення рішення 19.11.2013 року) = 11960 гривень13 копійок (без вирахування суми прибуткового податку та інших обовязкових платежів, виплаченої вихідної допомоги в сумі 1483 гривні 86 копійок).

Ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки незаконність звільнення визнається судом, тобто мається констатація порушення трудових прав позивача, тому суд приходить до висновку про наявність душевних страждань у позивача, спричинених незаконним звільненням його з роботи. Відсутність роботи, яку втратив позивач не за власним бажанням, призвів до моральних страждань з його боку, до втрати нормальних життєвих звязків, до відсутності заробітної плати, до нормального людського спілкування в колективі та у суспільстві. Для відновлення попереднього нормального стану необхідні час і зусилля.

При вирішенні питання про розмір моральної шкоди, суд враховує роз»яснення постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, а саме п. 9, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оцінюючи викладене, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, глибину душевних страждань, тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь порушення способу його життя, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає , що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з відповідача підлягають задоволенню частково, в розмірі 1000.00 гривень, оскільки, як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, яку він просить стягнути з відділу освіти на його користь, а також не подано доказів про те, що загострення його хвороби виникло із-за того, що відповідач його звільнив з роботи.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

В силу ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому суд вважає, що з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір.

Відповідно до п.2 та п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за місяць підлягає виконанню негайно.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 61,ч.3 ст. 88, 209,212,214-215,218, п.2 та п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України, п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» , п.1ч.1 та ч.2 ст.40, ст.ст.44, 49-2, 232,233,235, 237-1 КЗпП України, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера-будівельника інженерно-господарської групи управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації.

Стягнути з управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації юридична адреса: поштовий індекс 82000, м. Старий Самбір, вул. Л.Галицького, 40, Старосамбірського району Львівської області, р/р 35417003005792 у Головному управлінні Державного казначейства у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 02144720, в користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1»а», Старосамбірського району Львівської області, поштовий індекс 82000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а саме:

- середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 11960 (одинадцять тисяч дев»ятсот шістдесят) гривень13 копійок, але за мінусом з цієї суми прибуткового податку та інших обовязкових платежів, та за мінусом виплаченої вихідної допомоги в сумі 1483(однієї тисячі чотириста вісімдесят три) гривні 86 копійок;

- моральну шкоду в сумі 1000.00 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської районної державної адміністрації юридична адреса: поштовий індекс 82000, м. Старий Самбір, вул. Л.Галицького, 40, Старосамбірського району Львівської області, р/р 35417003005792 у Головному управлінні Державного казначейства у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 02144720, в дохід держави 229 (двісті двадцять дев»ять) гривень 40 копійок

В решті позовних вимогах, - відмовити

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення заробітної плати в межах місячного платежу звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Старосамбірський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.Й.Ніточко