Ухвала суду № 35461341, 04.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.

справа № 1170/2а-3702/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Олександрія-водоканал" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення – відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, Комунальне підприємство "Олександрія-водоканал" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року було здійснено заміну позивача – Комунальне підприємство "Олександрія - водоканал" його правонаступником - Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку КП "Олександрія-водоканал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. за результатами якої складено акт від 09.09.2011 р. № 406/23-10/13756426 (а.с.87-107), висновками якого є порушення на думку відповідача п.4.1, 4.2 статті 4, п.п. 7.4.1 - 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок па додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 88 654 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на понадлімітне використання води (перевищення ТНВПВ).

Олександрійською ОДПІ на підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення №1000882310 від 23 вересня 2011р., яким збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 88654 грн. - за основним платежом та 22163,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, всього в сумі 110817,50 грн. (а.с.20).

За результатами планової документальної перевірки відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту в сумі 88 654 грн., в т.ч. липень 2009 р. – 5075 грн., серпень 2009 р. – 8290 грн., вересень 2009 р. 2150 грн., жовтень 2009 р. – 15514 грн., листопад 2009 р. - 2558 грн., грудень 2009 р. - 2567 грн., січень 2010 р. - 7295 грн., лютий 2010 р. - 3024 грн., березень 2010 р. - 6894 грн., квітень 2010 р. - 4397 грн., травень 2010 р. - 9099 грн., червень 2010 р. - 10725 грн., липень 2010 р. - 9638 грн., серпень 2010 р. - 10228 грн.

Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що позивач відносив до складу валових витрат суму витоків та не облікованих втрат води розмірі 42,68% від подачі води по місту та селищам, у тому числі втрати та не обліковані витрати води 40,2% від подачі води місту та селищам. Однак, відповідно до п.п.3.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300 куб.м. на кожну 1000 куб.м., тобто 30%.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що відповідно до пункту 1.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 лютого 2004 р. № 33 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2004 р. за № 1557/10156, поточний ІТНВПВ у водопровідному господарстві - максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при підйомі, очищенні та транспортуванні 1000 куб. м (одиниці виміру) води на спорудах і мережами, які знаходяться на балансі або обслуговуються підприємством, втрат води при її транспортуванні і реалізації абонентам через дану систему питного водопостачання, витрат питної води на власні потреби працівників та на утримання території зон санітарної охорони (далі - ЗСО) і споруд в належному санітарному стані.

Підпунктом 3.3 розділу 3 Галузевих технологічних нормативів (в редакції, яка діяла до 23.08.2008 р.) визначено, що без спеціальних додаткових обґрунтувань поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300 куб. м на кожну 1000 куб. м питної води, поданої в систему ПРВ.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.08.2008 р. № 750/15441 внесено зміни в пункт 3.3 розділу 3 "Без спеціальних додаткових обґрунтувань" вилучити.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно вказано на те, що після 24.08.2008 р. пункт 3.3 розділу 3 Галузевих технологічних нормативів став діяти в такій редакції: "Поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300 куб. м на кожну 1000 куб. м питної води, поданої в систему ПРВ", а відтак, встановлено граничний розмір віднесення до складу податкового кредиту обсяг технологічних витрат води.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту протягом перевіреного періоду суму витоків та не облікованих втрат води, які знаходяться поза межами 30% визначених п.п. 3 розділу 3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 лютого 2004 р. № 33 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2004 р. за № 1557/10156.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність висновків відповідача щодо збільшення позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 88654 грн. – за основним платежом.

П. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 р. N 2755-VI передбачається, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Отже, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкцій в сумі 22163,50 грн. (88654 грн. х 25%).

Проаналізувавши дані обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги позивача є цілком незаконними та необґрунтованими, а отже у їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»- залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко