Постанова № 35461303, 07.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2641/13-а

07 листопада 2013 року 09год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

СПД ОСОБА_1 доДержавна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі, - СПД ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000241745 від 24 січня 2012 року та №0000471745 від 05 березня 2013року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки № 520/1745/НОМЕР_1 від 16.12.11р. та покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив суду, що СПД ОСОБА_1 з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» було укладено договір поставки. Стверджує, що бухгалтерські документи виписані ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», за результатом господарської операції з СПД ОСОБА_1 в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Пояснив суду, СПД ОСОБА_1 придбані у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» товарно-матеріальні цінності в подальшому реалізував своїм контрагентам, що підтверджується відповідними первинними документами. У зв'язку з чим стверджує, що господарські операції з даними контрагентами є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. Пояснив суду що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки № 42/1745/НОМЕР_1 від 18.02.2013р. та покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив суду, що СПД ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 було укладено заявка-договір. Стверджує, що бухгалтерські документи виписані ФОП ОСОБА_2, за результатом господарської операції з СПД ОСОБА_1 в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Пояснив суду, що ФОП «ОСОБА_2 на замовлення СПД ОСОБА_1 перевозив товарно-матеріальні цінності, що підтверджується відповідними первинними документами. У зв'язку з чим стверджує, що господарська операція з даним контрагентом є реальною і підстав вважати її безтоварною немає. В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акта перевірки від 16.12.2011 року, акта перевірки від 18.02.2013 року про порушення СПД ОСОБА_1 п.198.1 ст. 198.3 п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України та відповідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України безпідставними, а податкові повідомлення - рішення №0000241745 від 24 січня 2012 року та №0000471745 від 05 березня 2013року протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами документальної невиїзної перевірки згідно акту № 520/1745/НОМЕР_1 від 16.12.11р. встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого СПД ОСОБА_1 безпідставно віднесено до податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2011 року по безтоварним операціям з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» ПДВ в сумі 6905,62 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк». Вказує на те, що ДПІ у м.Рівному від Бориспільської ОДПІ м.Борисполя отримано акт перевірки від 19.07.2011 року, складені за результатами перевірок ТОВ «Комплектспецтрейдмарк». Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» за юридичною адресою відсутнє, у даного товариства відсутні необхідні умови ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні первинні та бухгалтерські документи. Даним актом перевірки констатовано, що ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» здійснювало діяльність на ухилення від сплати податків, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку з чим, ДПІ у м.Рівному в акті перевірки від 19.07.2011 року було зроблено висновок, що укладений позивачем з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» право чин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача пояснив суду, що за результатами документальної невиїзної перевірки згідно акту № 42/1745/НОМЕР_1 від 18.02.2013р. встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого СПД ОСОБА_1 безпідставно віднесено безпідставно віднесено до податкового кредиту червня 2012 року - ПДВ в сумі 183.33 грн. по операціях з ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_2). Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 Вказує на те, що ДПІ у м.Рівному від Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС отримано акт перевірки від 20.12.2012 року, складені за результатами перевірок ФОП ОСОБА_2 Зі змісту витягу з акту перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_2 за податковою адресою не знаходиться, не доведена реальність операцій, яка підтверджується реальністю часу здійснення операцій, наявність трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій. Даним витягом з акту перевірки констатовано, що ФОП ОСОБА_2 укладені угоди на подальшу реалізацію даних послуг мають протиправний характер. Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та податкової інформації, одержані в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту покупцям. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, 12.09.2003р. ОСОБА_1 зареєструвався фізичною особою підприємцем, що підтверджується відповідним свідоцтвом. 22.09.2003 року позивача взято на облік платника податків форми №4-ОПП. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстровано відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 від 06.09.2010р.

З матеріалів вбачається, що з 06.12.2011 року по 12.12.2011 року ДПІ у м.Рівному проведно документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 520/1745/НОМЕР_1 від 16.12.11р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомленн-рішення: №0000241745від 24 січня 2012 року, згідно яким СПД ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8632,03грн., з яких 6905,62 грн. - основного платежу та 1726,41 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000241745 від 24 січня 2012 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження СПД ОСОБА_1 оподаткованого доходу за квітень 2011 рік на загальну суму 6905,62 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій СПД ОСОБА_1 з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», висновків Бориспільської ОДПІ м.Борисполя на які податковий орган посилається у акті перевірки № 520/1745/НОМЕР_1 від 16.12.11р. та ґрунтується на порушеннях позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

З описової частини акта перевірки № 520/1745/НОМЕР_1 від 16.12.11р. вбачається, що ДПІ в м.Рівному від Бориспільської ОДПІ м.Борисполя було отримано акт перевірки ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» від 19.07.2011 року № 519/23-2/35023063 за березень-травень 2011р. Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» за юридичною адресою відсутнє, відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а тому на думку податкового органу вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру.

Поряд з цим, актом перевірки № 520/1745/НОМЕР_1 від 16.12.11р. ДПІ в м.Рівному констатовано, що СПД ОСОБА_1 для проведення перевірки було надано первинні документи (договір поставки, податкові та видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки), що підтверджують взаємовідносини СПД ОСОБА_1 з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк».

Однак, на підставі акту перевірки Бориспільської ОДПІ м.Борисполя від 19.07.2011р. за №519/23-2/35023063 ДПІ в м.Рівному в акті від 16.12.2011р. прийшла до висновку, що відповідно до ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України укладений СПД ОСОБА_1 з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» договір має ознаки нікчемності і не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлені ним.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20 січня 2011 року між ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» (Постачальник) та СПД ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки товару за №1/53 , згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Пунктом 3.2. даного договору встановлено, що факт передачі товару підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної.

На виконання умов даного договору сторонами оформлено: податкові накладні № 33 від 07.04.2011р., № 77 від 22.04.2011р. та № 79 від 22.04.2011р. , видаткові накладні №РН-0000266 від 14 квітня 2011р., №РН-0000287 від 22 квітня 2011р.,№РН-0000290 від 26 квітня 2011р. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями №15 від 17.02.2011р., №93 від 05.07.2011р. . Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк»

З матеріалів вбачається, що з 11.02.2013 року по 12.02.2011 року ДПІ у м.Рівному проведено документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_2» у червні 2012 року, за результатами якої складено акт № 42/1745/НОМЕР_1 від 18.02.2013р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

· №0000471745 від 05 березня 2013року, згідно яким СПД ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 275,00 грн, з яких 183,33 грн. - основного платежу та 91,67 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000471745 від 05 березня 2013року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження СПД ОСОБА_1 оподаткованого доходу за червень 2012 рік на загальну суму 183,33 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій СПД ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2, висновків Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС на які податковий орган посилається у акті перевірки № 42/1745/НОМЕР_1 від 18.02.2013р. та ґрунтується на порушеннях позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

З описової частини акта перевірки № 42/1745/НОМЕР_1 від 18.02.2013р. вбачається, що ДПІ в м.Рівному від Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС було отримано акт №5049/17-2/НОМЕР_2 від 20.12.2012 року про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2012р. Зі змісту акту перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_2 за податковою адресою не знаходиться. Таким чином, при перевірці контрагентів-постачальників не доведена реальність операцій, не підтверджується часу здійснення операцій, наявність трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а тому на думку податкового органу вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру.

Поряд з цим, актом перевірки № 42/1745/НОМЕР_1 від 18.02.2013р. ДПІ в м.Рівному констатовано, що СПД ОСОБА_1 для проведення перевірки було надано первинні документи (заявка-договір, акт здачі-прийняття виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, товарно-транспортні накладні), що підтверджують взаємовідносини СПД ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2

Проте, на підставі акту перевірки Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС №5049/17-2/НОМЕР_2 від 20.12.2012 року ДПІ в м.Рівному в акті від 18.02.2013р. прийшла до висновку, що відповідно до ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України укладений СПД ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 договір має ознаки нікчемності і не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлені ним.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) та СПД ОСОБА_1 (Замовник) було укладено договір перевезення товару , згідно з умовами якого Перевізник зобов'язується нести повну відповідальність за вантаж в момент перевезення товару з м.Києва в м. Рівне, а Замовник зобов'язується оплатити товар. Умовами договору встановлено адреса розвантаження відбувається згідно ТТН.

На виконання умов даного заявки-договору сторонами оформлено: акт № КУ-0001866 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) від 08.06.2012р., податкова накладна № 67 від 08.06.2012р.,, видаткова накладна №2902 від 07 червня 2012р., товарно-транспортні накладні від 07 червня 2012р. Оплата за перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку та платіжним дорученням №520 від 11.06.2012р. Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ФОП ОСОБА_2

Статтею 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (ч .1).

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (ч.2). Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (ч.3).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (ч.4).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 4.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку, витрати банківських установ.

В силу вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України).

Пункт 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлюється вичерпний перелік витрат платника податку, що не що не враховується при визначенні оподаткованого прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, які були виключені відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.140.5 ст. 140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

В силу вимог пп.. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи договір, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення в силу ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказаний договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджуються і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ФОП ОСОБА_2 і на даний час останні мають цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та були платниками ПДВ. Відтак, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату товарно-матеріальних цінностей, відповідає вимогам ст.. 138, ст.. 139 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, суд вважає протиправним виключення відповідачем сум, зі складу витрат СПД ОСОБА_1, сплачених позивачем ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» в ціні товару та ФОП ОСОБА_2 в ціні послуг.

Суд також критично оцінює твердження відповідача про безтоварність операцій між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк».

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що видами діяльності позивача є торгівля іншим промисловим обладнанням.

Надані до матеріалів справи позивачем документи свідчать про подальшу реалізацію позивачем з відповідною націнкою придбаних у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» товарно-матеріальних цінностей, зокрема, для ТОВ «ПАСТА І БАСТА», ТОВ «Міура», ТОВ «Шоко Тайм», що підтверджується відповідними договорами поставки, видатковими накладним, довіреностями. За результатами даних операцій позивачем сформовано відповідні податкові зобов'язання з ціни продажу, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій. Докази того, що товарно-матеріальні цінності, придбані СПД ОСОБА_1 у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано. У зв'язку з наведеним, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум, сплачених в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складу витрат СПД ОСОБА_1 за 2011 рік.

Суд також критично оцінює твердження відповідача про безтоварність операцій між СПД ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

Надані до матеріалів справи позивачем документи свідчать про придбання уТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОБУТТЕХНІКА», ТОВ «Профмаг» товарно-матеріальних цінностей, перевезення яких здійснював ФОП ОСОБА_2, що підтверджується відповідними, видатковими накладними. За результатами операцій позивачем сформовано відповідні податкові зобов'язання з ціни транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між СПД ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, використання позивачем у власній господарській діяльності транспортно-експедиційних послуг при придбанні товарно-матеріальних цінностей та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій. Докази того, що транспортно-експедиційні послуги, надані СПД ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2, з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано. У зв'язку з наведеним, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум, сплачених в ціні наданих транспортно-експедиційних послуг зі складу витрат СПД ОСОБА_1 за січень-липень 2012 року.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір, укладений між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», а також договір укладений між СПД ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є нікчемним, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Верховним судом України в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» констатовано, що правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її, надрами, іншими природними ресурсами правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші право чини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, не є такими що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Жодних доказів того, що СПД ОСОБА_1 та/або ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» та/або ФОП ОСОБА_2 під час під час укладання договору завідома (з прямим або непрямим умислом) діяли в супереч інтересам держави і суспільства суду щодо позивача та/або посадових осіб ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» та/або ФОП ОСОБА_2 постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини в їх сукупності, суд вважає висновки податкового органу про нікчемність правочину укладеного СПД ОСОБА_1 з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» та правочину укладеного СПД ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Суд також критично оцінює твердження податкового органу про те, що СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», а також, СПД ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 уклали між собою право чин лише про людське око, знаючи заздалегідь, що вони будуть виконані, з метою, іншою ніж та, що ними передбачена.

Статтею 234 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином є фіктивним право чином, який може бути визнаний судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий право чин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсним. Закон такі правочини не визнає нікчемними. Докази того, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» та/або первинні документи (видаткові, податкові накладні, платіжні документи) по даним господарським операціям визнані судом недійсними - відсутні. Докази того, що договір, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та/або первинні документи (видаткові, товарно-транспорті накладні, платіжні документи) по даним господарським операціям визнані судом недійсними - відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку що податкове повідомлення - рішення №0000241745 від 24 січня 2012 року та податкове повідомлення - рішення №0000471745 від 05 березня 2013року не відповідає вказаним критеріям правомірності.

З урахуванням встановленим в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення СПД ОСОБА_1 п.138.4 ст. 138, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню №0000241745 від 24 січня 2012 року, суд також виходить з нижченаведеного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про завищення СПД ОСОБА_1 податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 6905,62 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій СПД ОСОБА_1 з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», висновків Бориспільської ОДПІ м.Борисполя викладених в акті № 519/23-2/35023063 від 19.07.2011 року та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню №0000471745 від 05 березня 2013року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про завищення СПД ОСОБА_1 податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 183,33 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій СПД ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2, висновків Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС на які податковий орган посилається у акті перевірки № 42/1745/НОМЕР_1 від 18.02.2013р. та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (сигнальної арматури, реле, запальника, термометра, опори, реле тиску, термопари, датчика тиску, дифманометру тощо) відсутні.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» товарно-матеріальних цінностей та по отриманих позивачем від ФОП ОСОБА_2 наданих транспортно-експедиційних послуг повністю підтверджено відповідними податковими накладними.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що податкові накладні виписані ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» для СПД ОСОБА_1 та податкові накладні виписані ФОП ОСОБА_2 для СПД ОСОБА_1 не створюють правових наслідків, з огляду на таке.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Даний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної є вичерпний та не підлягає розширеному тлумаченню.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» та ФОП ОСОБА_2 для СПД ОСОБА_1 містять всі необхідні обов'язкові реквізити. Крім зобов'язання за договорами поставки та перевезення були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договору, заборгованість СПД ОСОБА_1 перед ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» та ФОП ОСОБА_2 відсутня.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» та ФОП ОСОБА_2 податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-от, відсутність за юридичною адресою, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків СПД ОСОБА_1 права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей та отримання транспортно-експедиційних послуг.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0000241745 від 24 січня 2012 року та податкове повідомлення-рішення №0000471745 від 05 березня 2013 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000241745 від 24 січня 2012 року та податкового повідомлення-рішення №0000471745 від 05 березня 2013 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення -рішення №0000241745 від 24 січня 2012 року та податкового повідомлення -рішення №0000471745 від 05 березня 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби за:

№0000241745 від 24 січня 2012 року, згідно з яким суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8632,03 грн. з яких 6905.62 грн. - основного платежу та 1726,41 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

№0000471745 від 05 березня 2013 року згідно з яким суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 275,00 грн. з яких 183.33 грн. - основного платежу та 91,67 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити на користь позивача СПД ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114,7 грн

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.