Постанова № 35461157, 19.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3608/13-а

19 листопада 2013 року 17год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Прищепа О.С. ,

відповідача: представник Якимчук Д.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсета"

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсета» (далі по тексту постанови - ТОВ «Інсета») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту постанови - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 02.09.2013 форми «В2» №0000261544, яким ТОВ «Інсета» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 108 007 грн.;

від 02.09.2013 форми «В3» №0000251544, відповідно до якого ТОВ «Інсета» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113 651 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01.08.2013 року по 14.08.2013 року ДПІ у м. Рівному була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Інсета», від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку за червень 2013 року, за результатами якої складено акт №611/17-16-15-01/37531777.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: ТОВ «Інсета» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2013 року на 113 651 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за липень 2012 року на 96 858 грн., за жовтень 2012 року на 2951 грн., за грудень 2012 року на 7853 грн., за січень 2013 року на 1345 грн.

Вказує, що у періоді, за який проводилася перевірка, ТОВ «Інсета» надавало послуги міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом та послуги перевезення вантажів на території України.

Згідно з поданою ТОВ «Інсета» до ДПІ у м. Рівному податковою декларацією з ПДВ за червень 2013 року з додатками: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 5 411 грн. та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларована за рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди складає 119 122 грн., а саме: за липень 2011 в сумі 6 373 грн., за серпень 2011 в сумі 11 119 грн., за вересень 2011 в сумі 15 232 грн., за жовтень 2011 року в сумі 12 208 грн., за листопад 2011 в сумі 9 357 грн., за грудень 2011 в сумі 6 227 грн., за січень 2012 в сумі 4 889 грн., за лютий 2012 в сумі 8 081 грн., за березень 2012 в сумі 8 282 грн., за квітень 2012 в сумі 9 467 грн., за травень 2012 в сумі 8 247 грн., за червень 2012 в сумі 5 760 грн., за вересень 2012 в сумі 432 грн., за листопад 2012 в сумі 7 853 грн., за грудень 2012 в сумі 124 грн., за травень 2013 в сумі 5 471 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, обсяг яких оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до абз. «а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) у липні-грудні 2011 року, січні-червні 2012 року, вересні, листопаді, грудні 2012 року, травні, червні 2013 року.

Зокрема, результатами перевірки не підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 113 651 грн.

Позивач зазначає, що Податковий кодекс України не ставить для платника податків обов'язкової умови заявляти до бюджетного відшкодування від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду виключно в наступному податковому періоді. Натомість, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Вказаний висновок підтверджується також тим, що п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено право платника податку на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення, фактично сплаченого постачальникам товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах, тобто не лише в попередньому податковому періоді.

Під час перевірки ТОВ «Інсета» було надано всі первинні документи, які підтверджують сплату ним сум податку на додану вартість у попередніх звітних періодах, в яких виникло право на бюджетне відшкодування.

Крім того, положеннями п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, позивач наголошує на тому, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми «В2» від 02.09.2013 року №0000261544, яким ТОВ «Інсета» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 108 007 грн. та форми «В3» від 02.09.2013 року №0000251544, відповідно до якого ТОВ «Інсета» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113 651 грн. прийняті всупереч вимог Податкового кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надав суду додаткові пояснення. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав про що подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивачем на порушення вимог п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2013 року на 113 651 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2012 року на суму 95 858 грн., за жовтень 2012 року на суму 2951 грн., за грудень 2012 року на суму 7853 грн., за січень 2013 року на суму 1345 грн.

Отже, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками проведення перевірки від 02.09.2013 форми «В2» №0000261544, яким ТОВ «Інсета» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 108 007 грн.; форми «В3» №0000251544, відповідно до якого ТОВ «Інсета» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113 651 грн. є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях, надали суду додаткові пояснення. Просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 01.08.2013 року по 14.08.2013 року ДПІ у м. Рівному була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Інсета», від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку за червень 2013 року, за результатами якої складено акт №611/17-16-15-01/37531777.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: ТОВ «Інсета» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2013 року на 113 651 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за липень 2012 року на 96 858 грн., за жовтень 2012 року на 2951 грн., за грудень 2012 року на 7853 грн., за січень 2013 року на 1345 грн.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Рівному було винесено податкові повідомлення-рішення форми «В2» від 02.09.2013 року №0000261544, яким ТОВ «Інсета» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 108 007 грн. та форми «В3» від 02.09.2013 року №0000251544, відповідно до якого ТОВ «Інсета» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113 651 грн.

17.09.2013 року ТОВ «Інсета» було подано первинну скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

За результатами розгляду скарги прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні скарги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівному від 02.09.2013 форми «В3» №0000251544 та форми «В2» №0000261544.

Судом також встановлено, що ТОВ «Інсета» зареєстроване 28.01.2011 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 28.01.2001 року серії АО1 №539893.

У періоді, за який проводилася перевірка, ТОВ «Інсета» надавало послуги міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом та послуги перевезення вантажів на території України.

Згідно з поданою ТОВ «Інсета» до ДПІ у м. Рівному податковою декларацією з ПДВ за червень 2013 року з додатками: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 5 411 грн. та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларована за рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди складає 119 122 грн., а саме: за липень 2011 в сумі 6 373 грн., за серпень 2011 в сумі 11 119 грн., за вересень 2011 в сумі 15 232 грн., за жовтень 2011 року в сумі 12 208 грн., за листопад 2011 в сумі 9 357 грн., за грудень 2011 в сумі 6 227 грн., за січень 2012 в сумі 4 889 грн., за лютий 2012 в сумі 8 081 грн., за березень 2012 в сумі 8 282 грн., за квітень 2012 в сумі 9 467 грн., за травень 2012 в сумі 8 247 грн., за червень 2012 в сумі 5 760 грн., за вересень 2012 в сумі 432 грн., за листопад 2012 в сумі 7 853 грн., за грудень 2012 в сумі 124 грн., за травень 2013 в сумі 5 471 грн.

Як свідчать матеріали справи, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, обсяг яких оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до абз. «а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) у липні-грудні 2011 року, січні-червні 2012 року, вересні, листопаді, грудні 2012 року, травні, червні 2013 року.

Зокрема, результатами перевірки не підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 113 651 грн.

З висновками ДПІ у м. Рівному суд не погоджується з таких підстав.

Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 розділу І Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно із п.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (абз.4 п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Абзацом 1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз.2 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Згідно абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (пп. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

У відповідності до абз.1 п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Окрім того, судом встановлено, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню попереднього звітного (податкового) періоду в розмірі 113 651 обліковувалася позивачем у рядку 24 Декларації з податку на додану вартість.

Пунктом 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналізуючи вказані положення Податкового кодексу України можна дійти висновку, що законодавець не ставить для платника податків обов'язкової умови заявляти до бюджетного відшкодування від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду виключно в наступному податковому періоді. Натомість, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача з приводу того, що подавши заяву на отримання бюджетного відшкодування у червні 2013 року згідно поданої декларації з ПДВ, ним не було порушено вимоги п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України.

Вказаний висновок підтверджується також тим, що п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено право платника податку на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення, фактично сплаченого постачальникам товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах, тобто не лише в попередньому податковому періоді.

Доводи податкового органу щодо необхідності ТОВ «Інсета» скористатися правом на отримання бюджетного відшкодування саме в липні 2012 року не заслуговують на увагу так як фактично посадовими особами ДПІ у м. Рівному наявне право позивача на отримання бюджетного відшкодування перекручується та тлумачиться як обов'язок в супереч приписам п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України.

Окрім того, так як судом встановлено, що ТОВ «Інсета» не було порушено вимоги п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України та правомірно подано заяву на бюджетне відшкодування у розмірі 113 651 грн. у червні 2013 року, то відповідач не мав права збільшувати суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, оскільки відповідно до п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України це є правом платника податку самостійно прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Під час перевірки ТОВ «Інсета» було надано всі первинні документи, які підтверджують сплату ним сум податку на додану вартість у попередніх звітних періодах, в яких виникло право на бюджетне відшкодування.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність заявлення до повернення суми бюджетного відшкодування у червні 2013 року в розмірі 113 651 грн. та безпідставність висновків податкового органу про заниження бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за липень 2012 в сумі 95 858 грн., за жовтень 2012 в сумі 2951 грн., за грудень 2012 в сумі 7853 грн., за січень 2013 в сумі 1345 грн.

Крім того, положеннями пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівному від 02.09.2013 форми «В2» №0000261544, яким ТОВ «Інсета» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 108 007 грн.; форми «В3» №0000251544, відповідно до якого ТОВ «Інсета» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113 651 грн.

Суд присуджує на користь позивача судові витрати відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 02.09.2013 р. форми "В2" №0000261544 та форми "В3" №0000251544.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсета" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2216,58 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.