Постанова № 35461152, 31.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/688/13-а

31 жовтня 2013 року 17год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Брагіна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язати нарахувати та виплатити втрачений середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,, -ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дій Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (надалі - УМВС України в Рівненській області) щодо невиплати втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, зобов'язання УМВС України в Рівненській області нарахувати та виплатити втрачений середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 у адміністративній справі № 2а/1770/2750/2012, яка набрала законної сили, скасовані накази відповідача про зарахування його у розпорядження, призначення на нижче оплачувану посаду, про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлено на посаді старшого інспектора з особливих доручень сектору ДПС ВДАІ УМВС, та з відповідача стягнуто на його користь різницю недоотриманого доходу за час виконання нижче оплачуваної роботи та середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення з посади старшого інспектора з особливих доручень сектору ДПС ВДАІ, тобто з 01.11.2011, по день винесення рішення у справі.

Постановою державного виконавця від 08.01.2013 йому відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду.

Рішення суду в частині виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу та різниці недоотриманого доходу відповідач до цього часу добровільно не виконав, чим порушив його права.

Крім того зазначає, що після поновлення за рішенням суду на посаді, з серпня по грудень 2012 року проходив службу в УМВС України в Рівненській області, і за вказаний період грошового забезпечення не отримав.

Вважає, що протиправними діями відповідача щодо невиплати йому грошового забезпечення за період проходження служби та за час вимушеного прогулу, йому завдано моральну шкоду в розмірі 22000 грн.

Відповідачем подано суду письмові заперечення, у яких він просить у позові відмовити повністю у зв'язку з його безпідставністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та подав уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого просив стягнути на користь позивача втрачений середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 32 234, 14 грн., за період з листопада 2011 року по грудень 2012 року, та моральну шкоду в сумі 22000 грн. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав викладених у письмових запереченнях, просила у позові відмовити повністю.

Ухвалою суду від 31.10.2013 закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2011 року по 15.08.2012 року оскільки захист прав позивача за цими вимогами здійснено судом в адміністративній справі № 2а/1770/2750/2012, рішення в якій набрало законної сили..

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в УМВС України в Рівненській області, з 21.12.2010 по 01.11.2011 перебував на посаді старшого інспектора з особливих доручень сектору ДПС ВДАІ УМВС, маючи спеціальне звання «майор міліції».

Наказом УМВС від 04.11.2011 № 226 о/с у зв'язку з організаційно-штатними змінами позивача було зараховано у розпорядження УМВС, з 01.11.2011.

Наказом УМВС від 10.11.2011 № 231 о/с позивача призначено на посаду дільничного інспектора міліції СДІМ Сарненського РВ.

Наказом УМВС від 13.04.2012 № 436 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення службової дисципліни позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та прийнято рішення про звільнення його з органів внутрішніх справ.

Зазначений наказ було виконано (реалізовано) наказом УМВС від 21.06.2012 № 130 о/с, яким позивача звільнено з ОВС.

Усі вищевказані накази були оскаржені позивачем до суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 у адміністративній справі № 2а/1770/2750/2012 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС від 04.11.2011 № 226 о/с в частині зарахування ОСОБА_3 в розпорядження УМВС шляхом звільнення його з посади старшого інспектора з особливих доручень сектору ДПС та організації розшуку викраденого автотранспорту відділу ДАІ УМВС.

Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС від 10.11.2011 № 231 о/с в частині призначення ОСОБА_3 на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сарненського РВ.

Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС від 13.04.2012 № 436 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора міліції СДІМ Сарненського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_3».

Визнано протиправним на скасовано наказ УМВС від 21.06.2012 № 130 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3

Зобов'язано УМВС поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора з особливих доручень сектору дорожньо-патрульної служби та організації розшуку викраденого автотранспорту ВДАІ УМВС.

Стягнуто з УМВС на користь ОСОБА_3 різницю недоотриманого доходу за час виконання нижче оплачуваної роботи та середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення з посади старшого інспектора з особливих доручень сектору ДПС ВДАІ УМВС по день винесення рішення у справі.

Постанова суду першої інстанції набрала законної сили відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012.

На виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 у адміністративній справі № 2а/1770/2750/2012 був виданий наказ УМВС від 31.08.2012 № 204 о/с, яким ОСОБА_3 поновлено на посаді старшого інспектора з особливих доручень сектору дорожньо-патрульної служби та організації розшуку викраденого автомототранспорту ВДАІ УМВС.

Рішення суду у адміністративній справі № 2а/1770/2750/2012 в частині стягнення з УМВС України в Рівненській області на користь позивача різниці недоотриманого доходу за час виконання нижче оплачуваної роботи та середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення з посади старшого інспектора з особливих доручень сектору ДПС ВДАІ УМВС України в Рівненській області по день винесення рішення - відповідачем у добровільному порядку виконано не було.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Рівненській області від 08.01.2013 (ВП № 35890015) позивачу відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду.

Дана постанова позивачем оскаржена не була.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з наступного дня після винесення рішення у адміністративній справі № 2а/1770/2750/2012 по день фактичного поновлення на службі, тобто з 16.08.2012 по 30.08.2012.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача грошового забезпечення за період проходження служби в УМВС України в Рівненській області після поновлення за рішенням суду, тобто з вересня по грудень 2012 року, суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відразу після поновлення, наказом УМВС від 31.08.2012 № 204 о/с ОСОБА_3 зараховано у розпорядження УМВС відповідно до п.40 «в» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (в зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів).

На підставі наказу УМВС від 07.12.2012 № 309 о/с ОСОБА_3 за його бажанням було відряджено для подальшого проходження служби у розпорядження УМВС України у Черкаській області.

Наказом УМВС України у Черкаській області від 11.12.2012 № 292 о/с ОСОБА_3 призначено на посаду дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Золотоніського МВ (з обслуговування м. Золотоноша і Золотоніського району) УМВС України у Черкаській області, з посадовим окладом 650 грн. та надбавкою згідно з наказом МВС України № 499-2007 за виконання особливо важливих завдань - 50%.

Таким чином, позивач після поновлення в ОВС перебував у розпорядженні УМВС України в Рівненській області з 31.08.2012 по 07.12.2012.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, до нього включений період з серпня по грудень 2012, і розраховує його позивач виходячи з розміру грошового забезпечення по посаді старшого інспектора з ОД сектору ДПС ВДАІ УМВС (тобто 3 376,91 грн. щомісяця), що на думку суду є помилковим, оскільки позивачем не враховано факт зарахування його у розпорядження УМВС з 31.08.2012.

Умови та порядок проходження служби в органах внутрішніх справ України регламентується Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міліцію» форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Форми та розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова).

Відповідно до п.1 зазначеної Постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 цієї Постанови визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, та іншими відповідними державними органами.

Наказом МВС України від 31.12.2007 N 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 205/14896, «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» затверджено, серед іншого, Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. (надалі - Інструкція).

Порядок і умови виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу за час перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ визначено п. 3.4 Інструкції.

Так, відповідно до пп. 3.4.1. Інструкції, при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

Підпунктом 3.4.2. Інструкції передбачено, що у виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ України.

Згідно з пп. 3.4.3. Інструкції керівниками підрозділів здійснюється облік робочого часу осіб, які перебувають у розпорядженні за відповідними посадами. Виплата грошового забезпечення вказаним особам проводиться з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, протягом строку, установленого Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Особам, які перебувають у розпорядженні і не виходять на службу без поважних причин або стосовно яких до фінансових підрозділів не надано відомості про облік їх робочого часу, грошове забезпечення не виплачується.

За приписами пп. 3.4.6. Інструкції при виплаті грошового забезпечення в період перебування в розпорядженні не зараховується, серед іншого, час перебування у черговій відпустці та час перебування на стаціонарному лікуванні.

Як пояснила суду представник відповідача, у період перебування позивача у розпорядженні УМВС України в Рівненській області з 31.08.2012 по 07.12.2012 позивач на службу не виходив, листків тимчасової непрацездатності не подавав.

Як вбачається із копій листків непрацездатності, що надані представником позивача у судовому засіданні, позивач перебував на лікуванні в медичних закладах поза межами Рівненської області, а саме амбулаторному лікуванні з 21.09.2012 по 01.10.2012, з 05.10.2012 по 15.10.2012, з 26.10.2012 по 15.11.2012, а з 16.10.2012 по 25.10.2012 - на стаціонарному лікуванні.

За періоди з 31.08.2013 по 20.09.2012, з 02.10.2012 по 04.10.2012, з 16.11.2012 по 06.12.2012 - відсутні листки тимчасової непрацездатності, і в ці періоди позивач на службу не виходив, доказів поважності причин відсутності на службі суду не надано.

Дорученням начальника УМВС України в Рівненській області від 01.11.2012 № 1/4041 визначено, що про необхідність лікування не у відомчому закладі охорони здоров'я (крім випадків екстреної госпіталізації), працівник повинен повідомляти безпосереднього начальника (командира) рапортом, який візується лікуючим лікарем та вклеюється в амбулаторну карту хворого. Довідки про видачу листків непрацездатності в інших лікувально-профілактичних закладах підлягають обов'язковій реєстрації в поліклініці УМВС України в Рівненській області протягом трьох діб після закінчення лікування.

Як вбачається із копій листків непрацездатності, що надані суду, в них відсутня відмітка про реєстрацію в поліклініці УМВС, доказів подання листків непрацездатності чи інформування відповідача про свою тимчасову непрацездатність, позивачем не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно не нараховувалось і не виплачувалось позивачу грошове забезпечення за період часу з вересня по грудень 2012 року, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими

Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення 22000 грн. моральної шкоди. Суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, від 27 лютого 2009 року № 1) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При застосуванні норм КЗпП щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 1167 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до стаття 276 Цивільного кодексу України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Оскільки Позивачем не наведено жодних доказів заподіяння йому моральної (немайнової) шкоди в сумі 22000 грн., а саме не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо того, що стан його здоров'я значно погіршився, а тому він зобов'язаний постійно проходити лікування та відповідно витрачати значні кошти на закупівлю лікарських засобів, то суд не вбачає законних підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судові витрати відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області щодо невиплати втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язати Управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 втрачений середній за час вимушеного прогулу за період 16.08.2012 по 30.08.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 34 грн.41 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.