Постанова № 35458906, 06.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 р. Справа № 804/11073/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача представників відповідача Дербічової І.А. Шевченко А.І., Польщі О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» вернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті 05.08.2013 року Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001312210 про донарахування податку на додану вартість у сумі 38 412,18 грн. та за №0001322210 про донарахування податку на прибуток у сумі 983,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з ТОВ «БК Созідатель- проект ВКС» підприємство було зареєстроване в установленому порядку, у тому числі як платник податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, Публічне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, зазначаючи про те, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про нереальність правочинів, та порушення податкового законодавства Публічним акціонерним товариством «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат».

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог, просили суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» зареєстроване 25.06.1991 р. Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

З 03.07.2013 р. по 09.07.2013 р. відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» по взаємовідносинам з ТОВ « БК Созідатель -проект ВКС » за період листопад, грудень 2009 року, травень-липень 2010 року.

За результатами перевірки Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 16.07.2013 року складено акт №534/222-00383372, в якому встановлено нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ПАТ «Дніпровський КПК» товарів (робіт, послуг) у Будівельної Компанії «Созідатель -проект ВКС» ; порушення п.п. 8.1.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого підприємством безпідставно нараховано амортизацію за 1 квартал 2011 року в загальній сумі 1 020,35 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 234,68 грн.; п.144.1 статті 144 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством безпідставно нараховано амортизацію на загальну суму 7 920,32 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 460,22 грн.; порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 25 608,12 грн.

На підставі акту перевірки від 16.07.2013 року №534/222-00383372, відповідачем 05.08.2013 року були прийняті та направлені позивачу податкове повідомлення-рішення №0001312210 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 38 412,18 грн., з яких 25 608,12 грн. основний платіж, 12 804,06 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0001322210 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 983,68 грн., з яких 694,90грн. основний платіж, 288,78 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган визначив нереальність господарської операції між Позивачем та Будівельною Компанією «Созідатель -Проект ВКС», в результаті порушень якого своїх податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, складені ним первинні документи не мають статусу первинних і носять протиправний характер.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні

поліпшення землі.

Пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України зазначено, що амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів; вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України; вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств; вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

В періоді до 01 січня 2011 року (на момент існування спірних правовідносин) порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначався Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум

податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів

(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 01.09.2009 року між позивачем та ТОВ «БК Созідатель-проект ВКС» був укладений договір №ОКС-000415, предметом якого є виконання робіт по ремонту м'якої покрівлі крохмального цеху та цеху рафінації.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції на виконання умов договору.

Так на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «СК Созідатель-проект ВКС» на адресу позивача надало послуги, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень, червень, липень 2010 року. Відповідно рахунків-фактур від 01.06.2010 року, 07.07.2010 року, 10.05.2010 року, 07.04.2010 року, 05.05.2010 року було видано податкові накладні за №№160702, 160701, 140605,260505. Оплата за надані послуги була здійснена відповідно платіжних доручень за №№ 871,870,96,464,375.

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «БК Созідатель-проект ВКС», сумнівність якої зазначена в акті перевірки.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ПАТ «Дніпровський крохмале-патоковий комбінат» та ТОВ «СБК Созідатель-проект ВКС» не мають реального характеру став акт ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ТОВ «БК Созідатель-проект ВКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 30.06.2011 року.

При цьому, суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що даний акт перевірки ТОВ «БК Созідатель-проект ВКС» є безумовним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність ТОВ « БК Созідатель-проект ВКС» і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Судом також не може бути прийнятий як безумовний доказ нереальності вчиненого правочину вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2012 року по справі №1/422/31/2012, з огляду на те, що даним вироком не встановлено вини позивача у здійсненні фіктивного підприємництва по взаємовідносинам з ТОВ «БК Созідатель-проект ВКС», відповідно він не може підтверджувати фіктивність чи то нереальність господарських операцій останнього.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, що позивачем укладено нереальні правочини з зазначеним контрагентом.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції з надання послуг від ТОВ «БК Созідатель-проект ВКС» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ПАТ «Дніпровський крохмале-патоковий комбінат» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість та на віднесення сум наданих послуг на збільшення сум основних засобів.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Окремо суд звертає увагу, що враховуючи вимоги п.102.1 статті 102 Податкового кодексу України, за результатами даної перевірки податковим органом не можуть бути донараховані грошові зобов'язання з ПДВ за травень 2010 року, листопад-грудень 2009 року у сумі 13 941,48 грн.

Дана обставина була зазначена актом перевірки, але податкове повідомлення-рішення було прийняте на повну суму встановленого актом перевірки заниження ПДВ у розмірі 25 608,12 грн. за листопад-грудень 2009 року та травень-липень 2010 року.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 393,96 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001312210 про донарахування податку на додану вартість у сумі 38 412,18 грн. та за № 0001322210 про донарахування податку на прибуток у сумі 983,68 грн., винесені відповідачем 05.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" , сплачений ним , судовий збір в розмірі 393,96 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року

Суддя С.І. Озерянська