Постанова № 35458596, 22.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 804/10769/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.

представника позивача: Савченко Г.В.

представників відповідача: Гунько Л.П., Пелевіної С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми «МГТ»

до начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Н.М.

про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство фірма «МГТ» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Н.М., в якому просило визнати протиправними дії начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Н.М. при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій від 16.04.2013 року №110 та скасувати це рішення.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 16.04.2013 року №110 за результатами проведеної планової перевірки позивача, результати якої відображено в акті від 12.03.2013 року №36. Так норми закону, які були застосовані відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме пункт 3 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), втратили чинність відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). При цьому Закон №2464-VІ передбачає, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Однак у позивача відсутня означена заборгованість, а навпаки наявна переплата. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій в порядку виконання п.3 ч.9 ст.106 Закону №1058-VІ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідачем була проведена планова перевірка позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2010 року по 01.01.2013 року, за результатами якої складений акт від 12.03.2013 року № 36. Означеним актом зафіксовано виявлені перевіркою порушення позивачем повноти відображення у звітності сум фактичних витрат на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески у розмірі 33,2% та 2% у сумі 20320,02 грн., чим порушено п.2 ст.20 Закону України №1058. На підставі акту перевірки та відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663, відповідачем було винесено рішення про застосування до ПП фірми «МГТ» фінансових санкцій від 16.04.2013 року № 110. Означене рішення винесено з урахуванням того, що фактично абз.6 ч.7 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ було запроваджено зворотну дію норм Закону №2464- VІ в частині визначення повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими органи Пенсійного фонду були наділені до набрання чинності цим Законом. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження у ньому про таке підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1/99-рп. Отже оскаржуване рішення є правомірним, а дії щодо його прийняття - законними та вчиненими у межах повноважень.

Представники відповідача у судовому засіданні також заперечували проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство фірма «МГТ» (код ЄДРПОУ 20257864) зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі направлення Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області від 24.01.2013 року № 21, відповідно до ст.13 та абз.6 п.7 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, а також згідно плану проведення перевірок платників єдиного внеску працівником відповідача була проведена планова перевірка Приватного підприємства фірми «МГТ» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2010 року по 01.01.2013 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт від 12.03.2013р. №36, яким, зокрема, зафіксоване встановлене перевіркою порушення позивачем приписів п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VІ, ч. 3 п.5 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 та п.4.9 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2 (а.с.33-75).

З акту перевірки від 12.03.2013р. №36 вбачається, що при перевірці документів за період з 01.01.2010 року по 01.01.2013 року, а саме відомостей нарахування заробітної плати, касових книг та касових документів, банківських витягів за 2011-2012 роки, реєстрів документів банка за 2010 рік, платіжних доручень, чекових книжок ЛЖ №90938701 - ЛЖ 9093725, наказів по підприємству, статутних документів, копій паспортів директорів та вибірково працівників підприємства, довідки про присвоєння класу професійного ризику виробництва, індивідуальних відомостей про застрахованих осіб, розрахунків по внескам згідно додатку №4 було виявлено наступне.

Відповідно до п.2 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VІ обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Із звіту сум фактичних витрат на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески у розмірі 33,2% та 2% згідно додатку №4 за січень, червень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2010 року, вбачається, що заробітна плата відображена з відхиленням у сумі 20320,02 грн., що є порушенням п.2 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VІ.

У зв'язку із цим та на підставі п. 3 ч. 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VІ, п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ начальником Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозовою Н.М. було винесено рішення №110 про застосування до позивача фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески від 16.04.2013 року та застосовано фінансові санкції у розмірі 20320,02 грн. (а.с.7).

Означене рішення відповідача було оскаржене позивачем в досудовому порядку до органів Пенсійного фонду. Так, остаточним рішенням Пенсійного фонду України від 25.07.2013р. №19386/09-10 у задоволенні скарги ПП фірми «МГТ» було відмовлено (а.с.5-6). Це рішення було отримано позивачем 28.07.2013р., отже, враховуючи, що позовом ПП фірма «МГТ» звернулася 09.08.2013р., строк звернення до суду пропущено не було.

Вирішуючи позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними дії начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Н.М. відносно прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 16.04.2013 року №110, суд зважає на наступне.

Так, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663, встановлено, що за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу). При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 15 цієї Інструкції. Підставою для прийняття такого рішення є акт документальної перевірки або акт звірки з органами податкової служби.

Згідно п. 9.5. цієї Інструкції рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Таким чином, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень, наданих чинним законодавством, а, отже, позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними дій відповідача відносно прийняття оскаржуваного рішення задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд вбачає підстави для задоволення частини позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, воно винесено на підставі п.3 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VІ, яким передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дійсно, за період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом №1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження, якими вони були наділені до набрання чинності Законом №2464-VІ щодо стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених на суму такої заборгованості і вони зберігаються лише на період до повного стягнення заборгованості із сплати таких страхових внесків.

При цьому судом встановлено, що застосування до позивача штрафних санкцій відбулося не у зв'язку із наявністю у нього заборгованості зі сплати страхових внесків, оскільки у ПП фірми «МГТ» така заборгованість відсутня, а, навпаки, навіть наявна переплата (а.с.8-9).

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що оскаржуване рішення від 16.04.2013р. №110 про застосування до позивача фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, за 2010 рік на підставі пункту 3 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV є протиправним, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом №2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Органи Пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону №1058-VІ, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. та від 19.02.2013р. у справі №21-432а12, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2013р. у справі №К/800/24284/13.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, а отже про його скасування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 229,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), разом з тим, ч.3 ст.94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, тому судові витрати із сплати судового збору, понесені ПП фірмою «МГТ» та підтверджені вищенаведеними належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Приватного підприємства фірми «МГТ» до начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Н.М. про визнання протиправними дій та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески від 16 квітня 2013 року №110.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми «МГТ» (код ЄДРПОУ 20257864) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова