Рішення № 35458201, 18.11.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Кіровський районний суд міста Макіївки

Донецької області

Провадження № 2/268/519/13

Справа № 268/600/13-ц Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддя Перевєрзєв М.М.

за участю відповідача ОСОБА_1

при секретаріПокашовій В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу збитків, повязаних з виплатою страхового відшкодування і фактичних витрат, суми сплачених судового збору і правової допомоги, поновлення строку позовної давності,

у с т а н о в и в:

11 лютого 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулось до суду з уточненим позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу збитків, повязаних з виплатою страхового відшкодування і фактичних витрат, суми сплачених судового збору і правової допомоги; поновлення строку позовної давності, мотивуючи свої вимоги відмовою відповідача відшкодувати страхову виплату та понесені при цьому позивачем витрати, пропущенням з поважної причини строку звернення до суду для захисту порушеного права.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності юридичної особи, підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, наведені в позовній заяві, та зазначив, що 02 вересня 2009 року приблизно о 09.45 годині на вулиці Леніна у м. Макіївка з вини водія ОСОБА_1, який керував автобусом „ГАРЗ, номерний знак НОМЕР_1, відбулася дорожньо-транспортна пригода зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої транспортні засобі отримали механічні пошкодження. Інформація про факт та обставини дорожньої пригоди підтверджена документами, виданими компетентним органом Державтоінспекції, а винуватість ОСОБА_1 у даному ДТП - постановою судді Кіровського районного суду м. Макіївки від 23.09.2009 про притягнення його до адміністративної відповідальності. На момент дорожньої пригоди ОСОБА_1 як власник транспортного засобу у порушення вимог законодавства не мав чинного договору цивільно-правової відповідальності. Розмір завданої пошкодженням застрахованого автомобіля за висновком Незалежної судової авто товарознавчої експертизи «СПД-ФО ОСОБА_4С.», складеного 18 вересня 2009 року, становить 14081,76 грн.

За заявою ОСОБА_3, у відповідності до положень статті 41 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодувало ОСОБА_3 завдані збитки, перерахувавши йому згідно наказу № 122 від 22.01.2010 платіжним дорученням страхове відшкодування у сумі 12799,11 грн. За послуги аварійного комісара МТСБУ сплачено 720,00 грн. Моторне (транспортне) страхове бюро України листом від 17.02.2010 звернулось до ОСОБА_1 з вимогою про виплату заподіяної шкоди, однак відповідач у добровільному порядку відмовився від сплати страхового відшкодування і понесених МТСБУ фактичних витрат.

Представник позивача вважає, що строк позовної давності пропущено з поважної причини, оскільки Моторному (транспортному) страховому бюро України не було відомо район у м. Макіївка де проживає ОСОБА_1

Посилаючись на наведені обставини та правове обґрунтування заявлених вимог (стаття 1191 ЦК), представник позивача просить суд в порядку регресу стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України виплачену суму страхового відшкодування і додаткові витрати у загальній сумі 13519,11 грн. та сплачені позивачем судовий збір у сумі 229,40 грн. і витрати на надання правової допомоги в сумі 1000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, пославшись на його безпідставність, та у судовому засіданні стверджував, що 02 вересня 2009 року при дорожньому русі по вулиці Леніна в м. Макіївка аварійну ситуацію спровокував водій ОСОБА_3, який не витримав дистанцію до транспортного засобу, що рухався попереду, та здійснив різку зупинку свого автомобіля, в результаті чого сталося зіткнення, в якому була пошкоджена передня частина його автобуса. Вважає, що сума страхового відшкодування у розмірі 12799,11 грн. МТСБУ встановлена без урахування вимог закону, оскільки ринкова вартість автомобіля ВАЗ-2163, державний номер НОМЕР_2, за висновком автотоварознавчого дослідження складає: до моменту ДТП - 14081,76 грн., а після дорожньої пригоди 1282,65 грн., однак МТСБУ не зменшило розмір збитків у відповідності до грубої необережності самого потерпілого. Крім того, позивачем не було вирішено питання щодо передачі йому спірного автомобіля, який після дорожньої пригоди був фактично фізично знищений, але має певну цінність.

Відповідач вважає, що вимоги до нього про стягнення страхового відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро України предявлені неправомірно, оскільки позивачем пропущено без поважних причин строк звернення з позовом до суду за захистом порушеного права. Він вів письмову переписку з МТСБУ і позивачу достовірно було відомо дійсна адреса місця його проживання. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність та з цієї підстави у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін: представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Між сторонами виникли спірні правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та забезпечення страхового відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, які врегульовані нормами Законів України від 01 липня 2004 року № 1961-ІV „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон № 1961-ІV) та від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-ІV обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно положень статей 4, 5 цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визнавались страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) та потерпілі.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 закону).

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана зокрема: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у порядку, встановленому законодавством (ст.ст. 28, 29 закону).

За правилами статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Постановою судді Кіровського районного суду м. Макіївки від 23 вересня 2009 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 02 вересня 2009 року приблизно о 09.45 годині, керуючи автобусом марки „ГРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Леніна, проти ЗАТ КБ „ПриватБанк, у м. Макіївка, в порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306), не урахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, унаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки „ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та з автомобілем марки „Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Судовим рішенням за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КоАП України, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 340,00 грн.

Постанова судді в апеляційному порядку ОСОБА_1 не оскаржувалась, набрала законної сили та на теперішній час є чинною. Призначене адміністративне стягнення відповідачем сплачено в бюджет держави.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, як власника автомобіля, була застрахована у Донецькій регіональній дирекції відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна, що підтверджено полісом № ВС/3987107 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на період з 08 квітня 2009 року до 07 квітня 2010 року.

Водій ОСОБА_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АНС 227396, виданого відділенням РЕР м. Макіївки при УДАЇ ГУМУС України в Донецькій області 22.08.2008 р., є власником автобуса, однак на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

Вищенаведені обставини визнані сторонами, тому у відповідності до положень частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

У відповідності до норм статей 39, 41 закону „ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів заподіяну майну потерпілого пошкодженням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду повинно відшкодувати Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на умовах, визначених цим Законом.

15 жовтня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування.

Статтею 29 Закону № 1961-ІV закріплено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу, застосовується методика товарознавчої експертизи та оцінки колісного транспортного засобу, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (ОСОБА_2).

За дорученням МТСБУ для зібрання документів по факту даної дорожньо-транспортної пригоди, організації проведення експертизи для встановлення розміру майнової шкоди залучено аварійного комісара ОСОБА_6

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 545/09 від 18 вересня 2009 року вартість матеріальної шкоди без урахування втрати товарної вартості, заподіяної володільцеві автомобіля ВАЗ-021063, реєстраційний номер НОМЕР_2 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на момент проведення дослідження становить: 14081,76 грн.

У висновку автотоварознавчого дослідження № 747/11 від 25 листопада 2009 року ринкова вартість автомобіля ВАЗ-021063, реєстраційний номер НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди, на момент проведення дослідження становить: 1282,65 грн.

За результатами перевірки, проведеної аварійним комісаром, дирекція Моторного (транспортного) страхового бюро України дану дорожньо-транспортну пригоду визнала страховим випадком та наказом від 22 січня 2010 року № 122 прийняла рішення про відшкодування ОСОБА_3 збитків в сумі 12799,11 грн. за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Платіжним дорученням № 242 від 22 січня 2010 року страхове відшкодування у вказаному розмірі перераховано на рахунок ОСОБА_3

До додаткових збитків, понесених у звязку зі страховою подією, позивачем віднесена оплата вартості послуг аварійного комісара. Складені ним документи є обовязковими для вирішення МТСБУ питання про настання страхового випадку, а також для визначення розміру страхового відшкодування. На підставі акту від 21 вересня 2009 року про виконання за дорученням МТСБУ вказаних робіт позивачем за надані послуги аварійному комісару ОСОБА_6 сплачено винагороду в сумі 720 грн., що підтверджено рахунком № 15 від 11.01.2010 р.

Для врегулювання спору в досудовому порядку 17 лютого 2010 року начальник департаменту врегулювання дирекції Моторного (транспортного) страхового бюро України направив ОСОБА_1 письмову претензію щодо повернення ним МТСБУ у добровільному порядку виплаченої суми страхового відшкодування та витрат у розмірі 13519,11 грн., яка відповідачем задоволена не була.

Відповідно до положень частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За правилами статті 38.2 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема: 38.2.1. до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону;

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем у порядку та межах, визначених законом, було здійснено страхову виплату, спрямовану на відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд визнає наявність у Моторного (транспортного) страхового бюро України субєктивного права на стягнення в порядку регресу з ОСОБА_1 витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування.

Твердження ОСОБА_1 щодо його невинуватості у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та необхідності урахування МТСБУ при встановлені розміру виплати страхового відшкодування грубої необережності самого потерпілого ОСОБА_3 судом визнаються неспроможними і не беруться до уваги.

Згідно частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У матеріалах справи відсутні докази притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у звязку з цією дорожньо-транспортною пригодою, його вина у встановленому законом порядку не була визначена, тому доводи відповідача про необхідність врахування МТСБУ його грубої необережності не відповідає фактичним обставинам по справі та вимогам закону.

Посилання відповідача як на підставу відмови у задоволенні вимог МТСБУ на те, що після дорожньо-транспортної пригоди у порушення вимог закону позивачем не було розглянуто питання щодо передачі йому належного ОСОБА_3 транспортного засобу, який фізично знищений, але має певну цінність, суд вважає безпідставними.

У пункті 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У висновках наведених автотоварознавчих досліджень від 18 вересня 2009 року та 25 листопада 2009 року не зазначено, що відновлювальний ремонт автомобиля ВАЗ-021063, реєстраційний номер НОМЕР_2 є технічно неможливим і економічно необґрунтованим. Транспортний засіб фізично знищеним МТСБУ не визнавався. В матеріалах справи згода власника вказаного транспортного засобу ОСОБА_3 про визнання автомобіля фізично знищеним відсутня.

Таким чином, у даній дорожньо-транспортній пригоді сталося тільки пошкодження автомобіля марки ВАЗ-021063, реєстраційний номер НОМЕР_2 та МТСБУ сплатило його власнику ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі вартості відновлюваного ремонту.

Відповідач ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у встановленому порядку з вимогою про необхідність передачі йому даного транспортного засобу не звертався та він не втратив можливості здійснити таке звернення у встановленому законом порядку.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, винний у дорожньо-транспортній пригоді, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, повинен сплатити Моторному (транспортному) страховому бюро України виплачену потерпілому ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 12799,11 грн. та витрати на послуги аварійного комісара у розмірі 720,00 грн., тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Представником позивача ОСОБА_2 заявлено клопотання про визнання у відповідності до вимог частини 5 статті 267 ЦК України причин пропуску строку звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів МТСБУ поважними та їх поновлення, яке аргументовано тим, що позивач первісно 21 січня 2013 року у межах строку позовної давності звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування суми страхового відшкодування, що помилково надісланий на розгляд до Совєтського районного суду м. Макіївки, який ухвалою судді був повернутий МТСБУ позивачу у звязку з непідсудністю справи цьому суду. Вказане мало наслідком того, що у позивача була відсутня точна адреса відповідача, а саме у його відомостях не містилося назви району м. Макіївки, де він проживає. Як було встановлено перед поданням позову з телефонного звернення до відділення поштового звязку м. Макіївки, вулиця Орджонікідзе знаходиться в Совєтському районі м. Макіївки.

Ухвала судді Совєтського району м. Макіївки отримана позивачем 08 лютого 2013 року, після чого мало місце звернення до належного суду першої інстанції.

Відповідач не погодився з позицією позивача, вважає, що у звязку з листуванням з ним у МТСБУ були у наявності достовірні дані щодо адреси його проживання, а тому звернення до Совєтського районного суду м. Макіївки було необґрунтованим. Вважає, що строк позовної давності по спірним правовідносинам сплинув, поважних причин для його поновлення він не вбачає. Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Спірні правовідносини між сторонами, у яких одне зобовязання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, за своєю правовою природою є регресом, тому відрахування строку позовної давності починається з моменту виплати страхового відшкодування тобто з 22 січня 2010 року.

21 січня 2013 року позивач за допомогою засобів поштового звязку у межах трирічного строку позовної давності звернувся до Совєтського районного суду м. Макіївки з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування і фактичних витрат.

Ухвалою судді Совєтського районного суду м. Макіївки від 25 січня 2013 року зазначена позовна заява МТСБУ до ОСОБА_1 повернута позивачеві для звернення до належного суду за місцем проживання відповідача - Кіровського районного суду м. Макіївки.

За змістом статей 256 і 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ч.1 ст. 252 ЦК).

За правилами статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі змісту наведеної норми закону убачається, що переривання перебігу позовної давності шляхом предявлення позову матиме місце у разі його подання, здійсненого у встановленому порядку з додержанням вимог процесуального закону, в тому числі передбачених главою 1 Розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України положень щодо дотримання правил підсудності. Повернення судом позову з цієї підстави за законом не перериває перебігу позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що зазначений позов Моторним (транспортним) страховим бюро України до ОСОБА_1 предявлено до Кіровського районного суду м. Макіївки за межами строку позовної давності.

За приписами частини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За цивільним законодавством поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються такі обставини, які обєктивно не залежать від волевиявлення особи, що звертається з позовною заявою, та повязані з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом порушеного права.

Згідно інформації Центру поштового звязку № 9 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» № 5/2-6 від 06.11.2013 вулиця Орджонікідзе дійсно також є у Совєтському районі м. Макіївка, що обєктивно узгоджується з твердженнями представника позивача.

Доводи ОСОБА_1 про те, що позивач був достатньо обізнаний про його місце проживання в Кіровському районі м. Макіївки, не підтверджені належними доказами. У листі Моторного (транспортного) страхового бюро України від 17.02.2019 № 2999/3-2-05, на яке посилається відповідач, та письмової переписки ОСОБА_1 з посадовими особами позивача не вбачається найменування району м. Макіївки, в якому він проживає.

В документах, що знаходяться в матеріалах справи, відомості щодо місцезнаходження вулиці Орджонікідзе, на якій проживає ОСОБА_1, в Кіровському районі м. Макіївки також відсутні.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 16 січня 2013 року № 10-70/0/4-13 зазначив, що заява позивача про поновлення строку позовної давності (ч.5 ст. 267 ЦПК України) не означає, що подана заява (відповідача) про застосування позовної давності, тобто про сплив позовної давності, є наслідком відмови в позові, якщо він обґрунтований.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд визнає причину пропуску Моторним (транспортним) страховим бюро України строку позовної давності поважною та поновлює йому строк для звернення до суду для захисту порушеного права.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

До судових витрат, як зазначено в пункті 2 частини 3 статті 79 ЦПК України, належать і витрати на правову допомогу.

Позивачем, на користь якого ухвалене рішення, документально підтверджені понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 229,40 грн., які відповідно до вимог частини 1 статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України.

На підставі додаткової угоди № 9 від 14 січня 2013 року до контракту про надання правової допомоги № 64 від 26.09.2012 МТСБУ здійснило по даній справі ФОП ОСОБА_7 1000 грн., що документально підтверджено платіжним дорученням від 12 лютого 2013 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Виходячи з аналізу статей 84 та 88 ЦПК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VІ „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до положень статті 79 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, а саме витрат, повязаних з розглядом справи.

Розгляд справи регламентується Главою 4 «Судовий розгляд» ЦПК України, в статях 158 і 159 якого визначено, що розгляд цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обовязковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Судове засідання відбувається в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду залі засідань. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

У статті 47 цього Кодексу передбачено, що учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Правову допомогу, як визначено в статті 56 ЦПК України, може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Як убачається з представлених матеріалів, позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України підписана на підставі довіреності представником позивача адвокатом ОСОБА_8, а у розгляді справи на підставі довіреності МТСБУ приймав участь ОСОБА_2

За відсутності відповідної заяви суд не постановляв ухвалу про допуск до участі у справі ОСОБА_2 як особи, яка надає правову допомогу. Документ про те, що ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права, суду не наданий.

Зі змісту довіреностей від 05 жовтня 2012 року на імя ОСОБА_8 та від 18 жовтня 2012 року на імя ОСОБА_2 вбачається, що цим фізичним особам МТСБУ надано повноваження представника юридичної особи на ведення справ у судових, слідчих, правоохоронних органах та органах державної виконавчої служби з наданням прав, передбачених в статті 44 ЦПК України. ОСОБА_8 не приймала участі у розгляді справи. Документального підтвердження реального понесення МТСБУ витрат за участь ОСОБА_2 у розгляді справи позивачем суду не представлено.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_8 при підготовці позовної заяви та ОСОБА_2 при розгляді цивільної справи здійснювали представництво інтересів МТСБУ на підставі довіреностей, з повноваженнями представника, а тому сплачені позивачем 1000 грн. ФОП ОСОБА_7 не є витратами на правову допомогу та не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 57, 58, 60, 61, 84, 88, 179, 212, 213-215, 251, 256, 257, 264, 267 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 3-6, 28, 29, 30, 38, 39, 41 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити Моторному (транспортному) страховому бюро України пропущений з поважної причини строк позовної давності для звернення до суду для захисту порушеного права.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний код 21647131): виплачене ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 12799,11 грн.; витрати на послуги аварійного комісара в сумі 720,00 грн.; сплачений судовий збір в сумі 229,40 грн., а у загальному розмірі 13748 (тринадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 51 коп.

У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення судових витрат щодо надання правової допомоги у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.М. Перевєрзєв