Постанова № 35455063, 21.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р. № 820/10830/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Даньшиної Г.О.,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0000452220 та № 0000462220.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Ліга» за період з 01.0.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої був складений акт перевірки № 603/20-36-22-03-07/37579211 від 05.09.2013 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0000452220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 850342, 50 грн., в тому числі 566895, 00 грн. за основним платежем та 283447,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000462220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 674875, 00 грн., в тому числі 539900,00 грн. - за основним платежем; 134975,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає, що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню у повному обсязі.

Крім того, позивач не погоджується з доводами відповідача, який у висновках акту перевірки зазначив, що позивачем в порушення п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга» на суму 566895 грн. та ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 539900 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що обставини, які викладені у акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені вищезазначеними нормами Податкового кодексу України, оскільки вищевказані порушення встановлені відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити та зазначила,що в основу встановленого відповідачем порушення слугували складені податковими органами акти перевірок № 340/22-207/24483948 від 28.03.2013 р. та № 568/22-207/24483948 від 15.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Ліга», відповідно до яких перевіряючими, нібито зроблені висновки щодо відсутності факту реального вчинення ТОВ «Ліга» господарських операцій з постачальниками та покупцями за період з 01.0.2012 року по 30.04.2012 року.

Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що обґрунтування податковим органом нікчемності правочину з підстав вказаних вище не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки.

Представник позивача вказує на те, що відповідач при складанні акту перевірки вийшов за межі повноважень, встановлених діючим законодавством України та самостійно, поза судовою процедурою, визнав договір, укладений між позивачем та ТОВ «Ліга» недійсним.

У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0000452220 та № 0000462220 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання свого представника не направив, заперечень до суду не надав.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Архбудекспертиза», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 37579211, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова.

Відповідно довідки Головного управління статистики у Харківській області, видами діяльності ТОВ "Архбудекспертиза" за КВЕД є надання інших комерційних послуг, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесених до інших групувань, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірки ТОВ «Архбудекспертиза» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ 24483948) за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої податковим органом був складений акт перевірки від 05.09.2013 р. № 603/20-36-22-03-07/37579211 (т. 1 а.с. 10-19).

На підставі вказаного акту перевірки до Індустріальною ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0000452220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 850342, 50 грн., в тому числі 566895, 00 грн. за основним платежем та 283447,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000462220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 674875, 00 грн., в тому числі 539900,00 грн. - за основним платежем; 134975,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 8,9).

Як зазначено у висновках акту перевірки № 603/20-36-22-03-07/37579211 від 05.09.2013 р., позивачем в порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга» на суму 566895 грн., у т.ч.: у І кварталі 2012 року на суму 175875 грн., у І півріччі 2012 року на суму 566895 грн. та в порушення ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України ТОВ «Архбудекспертиза» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, чим занижено податок на додану вартість на суму 539900 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2012 року - на суму 167500 грн., березень 2012р. на суму 205400 грн., квітень 2012р. на суму 167000 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугували відображені в акті перевірки від 05.09.2013 р. № 603/20-36-22-03-07/37579211 висновки про порушення підприємством позивача п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим, на думку податкового органу, занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга» на суму 566895 грн. та ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 539900 грн.

Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки складених податковими органами актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - контрагента позивача - ТОВ «Ліга»: в акті № 340/22-207/24483948 від 28.03.2013 р. за період лютий 2012 року та №568/22-207/24483948 від 15.08.2012 р. за період березень-травень 2012 року.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 05.09.2013 р. № 603/20-36-22-03-07/37579211 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Згідно з п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з наведених норм, суд приходить до висновку, платник податку має право включити до податкового кредиту витрати, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій, встановлених Податковим кодексом України.

Між тим, суд зазначає, формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарським операціями з метою подальшого визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинно бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

За змістом ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Конкретний склад витрат, порядок їх визнання, а також витрати, які не враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, визначено в ст. 138 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати згідно з п 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144-148, 150, 153, 155-161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею (підпункт 138.12.1 Податкового кодексу України); інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат (підпункт 138.12.2 Податкового кодексу України).

В п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України зроблено застереження з приводу того, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що ТОВ «Архбудекспертиза» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Ліга». Так, за матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ "Ліга" (виконавець) та ТОВ "Архбудекспертиза" (замовник) укладено договір про надання послуг № 001 від 01 лютого 2012 року. Згідно умов договору "Виконавець" зобов'язується за завданням "Замовника" надати інформаційно-консультаційні послуги щодо маркетингового плану по розвитку діяльності замовника в регіонах України (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Чернігівська, Житомирська, Тернопільська, Миколаївська, Одеська, Хмельницька, Львівська, Івано- Франківська, Волинська область), в порядку та на умовах, визначених договором.

Зазначеним договором передбачені умови, строки надання послуг: з 01.02.2012р. по 31.12.2012 року, порядок розрахунків та об'єм послуг, що надаються.

Суд відмічає, факт реальності здійснення господарської операції по вказаному договору, оскільки на виконання договорів ТОВ "Ліга" були виконані замовлені роботи по наданню послуг, що оформлені належним чином актами здачі-надання послуг, податковими накладними та відповідними звітами маркетингових досліджень, які містяться в матеріалах маркетингових досліджень (т. 2 а.с. 79-191).

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Архбудекспертиза" були отримані в повному обсязі послуги, обумовлені договором, частково послуги сплачені, що підтверджується рахунками - фактурами, протоколами узгодження ціни, банківськими виписками (т. 2 а.с. 1-23).

Актом перевірки підтверджено факт укладання між ТОВ "Архбудекспертиза" та ТОВ «Ліга» договору. Судом з'ясовано, що податковим органом досліджувались декларація, договір, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), податкові накладні, банківські виписки.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що його було укладено між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечать закону, предметом цього правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, спірний договір визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення умов правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

З акту перевірки не вбачається зауважень з боку податкового органу до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які були сторонами правочину.

Предметом правочину є послуги, які не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін укладеного правочину не суперечить закону.

Банківські виписки засвідчують факт часткового виконання ТОВ "Архбудекспертиза» зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Суд зазначає, що первинні документи по взаємовідносинам підприємства позивача та ТОВ «Ліга» оформлені належним чином, у відповідності до приписів діючого законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Судом встановлено, що ТОВ «Архбудекспертиза» фактично здійснює підприємницьку діяльність по наданню послуг населенню з обслуговування фонду учасників (фізичних осіб, які уклали з ТОВ «Архбудекспертиза» відповідні договори), метою якого є надання учасникам безвідсоткової позики. Позивач має мережу консультаційних пунктів в багатьох регіонах України.

Позивач зазначає, що ТОВ «Ліга» було складено детальний маркетинговий план щодо доцільності філій замовника, які можуть діяти в регіоні, складено попередній кошторис, необхідний для організації діяльності підприємства позивача, тощо. Проміжна інформація по дослідженню та вивченню ринку споживачів регіонів України надавалась в електронному вигляді, про що сторони домовились та відобразили це у договорі. Факт надання проміжних звітів підтверджується актами здачі - прийняття робіт, що підписані сторонами без зауважень.

Крім того, на підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем також у судовому засіданні надані договори зі споживачами - учасниками програми, які доручають підприємству ТОВ "Архбудекспертиза" в їх інтересах та за їх рахунок вчинити певні дії, зокрема, обслуговувати Фонд Учасників та надавати безвідсоткові позики учасникам на умовах, передбачених у договорі.

Позивач зазначає, що ТОВ "Ліга" виконало свої зобов'язання за договором про надання послуг №-001 від 01 лютого 2012 року, а ТОВ "Архбудекспертиза" прийняло послуги за цим договором.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання послуг у ТОВ «Ліга» за лютий 2012 року - 167500 грн., за березень 2012 року - 205400 грн., за квітень 2012 року - 167000 грн., та правомірно, з урахуванням понесених витрат, визначило податок на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга» на суму 566895 грн., у т.ч.: у І кварталі 2012 року на суму 175875 грн., у І півріччі 2012 року на суму 566895 грн., оскільки надані первинні документи є дійсними, а тому засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Суд вказує, що відповідачем не надано жодного доказу, який міг би свідчити про укладання договорів, які не спрямовані на настання правових наслідків.

До того ж, право платника податку на формування показників в податковій звітності платника податку не залежить від податкового обліку (стану) його контрагентів, питання формування податкового зобов'язання (кредиту) та валових доходів (витрат) вирішується самостійно окремо взятим платником податку і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом його контрагентами.

Отже, суд приходить до висновку, що встановлені відповідачем у висновках акту перевірки порушення ТОВ «Архбудекспертиза» п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга» на суму 566895 грн. та ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим, на думку відповідача, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 539900 грн. - не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, а за таких обставин висновки податкового органу не підтверджуються жодним доказом та носять характер суб'єктивних припущень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року №0000452220 та № 0000462220, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.09.2013 року № 0000452220 та № 0000462220, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2013 року.

Суддя Заічко О.В.