Постанова № 35454939, 30.10.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2488/13-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Петричкович К.І.

за участі:

представника позивача - Лозан Василя Михайловича;

представника відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 30 жовтня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 листопада 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арніка" (далі по тексту позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби - далі по тексту відповідач), якою просить суд: 1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області та її посадових осіб по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 31 травня 2013 року № 760-2232/32467865 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2013 року № 552/0000822200/3567; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2013 року № 552/0000822200/3567 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на 269075 грн., а саме за основним платежем 215260 грн. і 53815 грн. за штрафними санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що не отримував передбаченого статтею 78 пунктом 78.1 підпунктом 78.1.1 ПК України письмового запиту, на який у 10-денний термін необхідно було надати пояснення та документальні матеріали. Таким чином у відповідача не було законодавчо передбачених підстав для проведення документальної позапланової перевірки. Крім того, позивач зазначив, що висновок контролюючого органу про порушення податкового законодавства позивачем зроблено лише на підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 4723/22-1/35921869 без дослідження первинних документів.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, надав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позовну заяву повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченнях проти позову. Зокрема представник відповідача пояснив, що при перевірці правильності визначення податкового кредиту за період з 01 червня 2012 року по 31 липня 2012 року встановлено, що відповідно до реєстру отриманих податкових накладних за червень-липень 2012 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму по виписаним постачальником ТОВ "Нові технології ТПВ" податкових накладних. Проведеним аналізом встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань ТОВ "Нові технології ТПВ". Згідно бази даних "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" перевіркою встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва до системи співставлення внесено акт № 4723/22-1/35921869 від 08 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Нові технології ТПВ" щодо підтвердження господарських відносин за травень-липень 2012 року". Згідно акту перевірки ТОВ "Нові технології ТПВ" встановлено, що товариством не надано підтверджуючих документів здійснення фінансово-господарської діяльності та формування податкового кредиту та податкових зобов'язань на письмовий запит ДПІ у Печерському районі, у зв'язку із відсутністю за податковою адресою, також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень-липень 2012 року. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Нові технології ТПВ" позивачеві у зв'язку із відсутністю будь-яких первинних бухгалтерських документів та податкових накладних.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 07 травня 2013 року відповідачем був сформований письмовий запит № 2763/20-00 "Про надання інформації та її документального підтвердження". Вказаний запит був отриманий представником позивача 07 травня 2013 року, про що свідчить підпис такого на запиті (Т. 2 а.с. 18).

Відповідно до статті 78 пункту 78.1 підпункту 78.1.1 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем не було надано документів, про які йшлося у запиті контролюючого органу від 07 травня 2013 року за № 2763/20-00.

Таким чином, у контролюючого органу були всі законодавчо встановлені підстави для проведення документальної позапланової перевірки, передбачені статтею 78 ПК України.

В період з 28 травня 2013 року по 31 травня 2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Нові Технології ТПВ" за період з 01 червня 2012 року по 21 липня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 760-2232/32467865 від 31 травня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем статті 198 пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 215260 грн., в тому числі за червень 2012 року 68208 грн. та за липень 2012 року в сумі 147052 грн. (Т. 1 а.с.а.с. 42-51).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13 червня 2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 552/0000822200/3567, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215260 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 53815 грн. (Т. 1 а.с. 53).

У зв'язку з тим, що у відповідача були наявні всі необхідні законодавчо встановлені підстави для проведення документальної позапланової перевірки (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.1 ПК України), то у задоволенні позовної заяви в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області та її посадових осіб по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 31 травня 2013 року № 760-2232/32467865 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2013 року № 552/0000822200/3567 необхідно відмовити.

Щодо позовної заяви в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2013 року № 552/0000822200/3567 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на 269075 грн., а саме за основним платежем 215260 грн. і 53815 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в статті 21 пункті 21.1. ПК України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як вбачається із змісту акту перевірки, перевіркою правильності визначення податкового кредиту за період з 01 червня 2013 року по 31 липня 2013 року встановлено його завищення на суму 215260 грн., в тому числі за червень 2012 року в сумі 68208 грн. та за липень 2012 року в сумі 147052 грн.. Позивачем (Покупець) для проведення перевірки не надано договір поставки, укладений з ТОВ "Нові технології ТПВ" (Продавець) та податкові накладні. Стан платника - ТОВ "Нові технології ТПВ" згідно "системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" - "30" (в стані переходу до іншої ДПІ). Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних за червень-липень 2012 року, перевіркою встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму по виписаним постачальником ТОВ "Нові технології ТПВ" податковим накладним. Проведеним аналізом встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту ТОВ "Арніка" та податкових зобов'язань ТОВ "Нові технології ТПВ". Згідно бази даних "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" перевіркою встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва до системи співставлення внесено акт № 4723/22-1/35921869 від 08 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Нові технології ТПВ" щодо підтвердження господарських відносин за травень-липень 2012 року", у зв'язку з чим і виникли наведені вище розбіжності між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. Згідно вказаного акту перевірки ТОВ "Нові технології ТПВ" встановлено наступне: "… виходячи з того, що ТОВ "Нові технології ТПВ" не надано підтверджуючих документів здійснення фінансово-господарської діяльності та формування податкового кредиту та податкових зобов'язань на письмовий запит ДПІ у Печерському районі, у зв'язку із відсутністю за податковою адресою, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень, червень та липень 2012 року". В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Нові технології ТПВ" позивачеві у зв'язку із відсутністю будь-яких первинних бухгалтерських документів та податкових накладних.

Судом встановлено, що 03 січня 2012 року між позивачем як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД" як Покупцем був укладений договір поставки за № 01. Відповідно до вказаного договору позивач як Постачальник передає у власність Покупцеві, а в свою чергу Покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами договору у видаткових накладних та рахунках фактурах, що є невід'ємною частиною укладеного договору. Загальна сума договору складається із суми видаткових накладних (Т. 1 а.с.а.с. 172-174).

18 червня 2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" був укладений договір № 18/6-1, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" (продавець) зобов'язується передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка" (покупець) темні і світлі нафтопродукти, комплектуючі до радіообладнання, будівельні матеріали. В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Арніка" зобов'язується прийняти та оплатити товар (Т. 1 а.с. 5).

Реальний характер вказаного вище договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, про що свідчать наявні в матеріалах справи підтвердні документи, а саме реєстром отриманих податкових накладних, (Т. 1 ас.а.с. 67, 68, 86-88), копіями податкових накладних та видаткових накладних (Т. 1 а.с.а.с. 93-141).

Придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" товарно-матеріальні цінності були в подальшому реалізовані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД" у відповідності до договору поставки № 01 від 03 січня 2012 року. Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, а також реєстром видаткових та отриманих податкових накладних, товарно-транспортними накладними та довіреностями (Т. 1 а.с.а.с. 64, 65, 80-84, 175-239).

Таким чином судом встановлено, що господарські відносини позивача з його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД" є реальними, а придбані позивачем товарно-матеріальні цінності використані ним в господарській діяльності.

Разом з тим, суд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер спірних договорів укладених між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД", наявність акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС (на який посилається відповідач у своєму акті перевірки за № 760-2232/32467865 від 31 травня 2012 року (Т. 1 а.с.а.с. 47)), № 4723/22-1/35921869 від 08 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Нові технології ТПВ" щодо підтвердження господарських відносин за травень-липень 2012 року" (у зв'язку з відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" за юридичною адресою) не є достатньою підставою для визначення спірних правовідносин такими, що не мали місця бути.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідачем суду не надано будь-якого рішення відповідного суду, яким би були визнані недійсними вищевказані договори.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, що ухвалена в адміністративній справі № 2а-9946/12/1370 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Києві Державної податкової служби щодо: проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ"; відображення акта № 4723/22-1/35921869 від 08 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нові технології ТПВ" щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" (Т. 1 а.с.а.с. 142-144).

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, вищевказана постанова Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, що ухвалена в адміністративній справі № 2а-9946/12/1370, залишена без змін (Т. 1 а.с.а.с. 145-147).

Таким чином, посилання контролюючого органу (відповідача) на акт, який складений в результаті протиправної перевірки, а також у зв'язку з протиправністю дій контролюючого органу щодо відображення самого акта, є безпідставним. Такий акт, на думку суду, не носить доказової інформації.

Так, відповідно до статті 15 пункту 15.1 ПК України, платниками податків визнаються, зокрема, юридичні особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України обов'язок ведення обліку доходів та витрат, складання та подання податкової звітності, сплати податків і зборів покладено на кожного окремого платника податку. Згідно зі статтею 109 ПК України, податковими правопорушеннями платників податків є їх протиправні діяння (дія чи бездіяльність), та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Таким чином ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.

Суд відхиляє доводи відповідача, про відсутність факту передачі товарів від продавця до покупця (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології ТПВ" позивачеві), за обставин, що викладені в акті перевірки, оскільки податковим законодавством встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення ним податкового обліку.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології ТПВ".

Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року за № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (діє з 31 січня 2011 року, зареєстрований в Мінюсті України 12 січня 2012 року за № 34/18772, далі - Порядок), та згідно пункту 4 Розділу I Порядку - акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Розділу I Порядку встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно пункту 5.2 Розділу II Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Статтею 71 частиною 2 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Однак у даному випадку відповідач в ході документальної перевірки не довів факту завищення податкового кредиту за період з 01 червня 202 року по 31 липня 202 року.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом № 760-2232/32467865 від 31 травня 2013 року, підстав для висновку контролюючого органу щодо порушення позивачем статті 198 пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ПК України, в результаті чого збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 269075 грн. в акті не відображені, в ньому відсутні будь-які обґрунтування зменшення податкового кредиту чи збільшення податкових зобов'язань, як і посилання на первинні документи.

За наведених обставин, протиправним є також донарахування позивачу ПДВ у сумі 269075 грн., оскільки підстави, правомірність та визначення суми такого не зазначена актом № 760-2232/32467865 від 31 травня 2013 року в зв'язку з допущеними при його прийнятті порушеннями вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Суд констатує, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарських операцій позивача у податковому обліку фактичним обставинам, в той час як стаття 71 КАС України обов'язок доведення цього покладає на контролюючий орган як суб'єкта владних повноважень.

Відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача як платника податку при укладенні та виконанні вищевказаних договорів. Суд вважає, що якщо позивач, як отримувач відповідних товарів (робіт, послуг) є платником податку на додану вартість, який не знав і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами, то він має право на формування податкового кредиту за результатами здійснення спірних господарських операцій. Аналогічної позицію займає Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 р. по справі "Булвес" АД проти Болгарії (скарга № 3991/03), де вказує: "оскільки компанія-заявник в повному обсязі і своєчасно виконала свої зобов'язання по дотриманню встановлених державою норм по відношенню ПДВ, не мала способів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім свої зобов'язань, то вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на вирахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику".

Відповідно до статті 85 пункту 85.2. ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Контролюючим органом в акті перевірки (а.с. 49) констатовано, що: "… в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Нові Технології" до ТОВ "Арніка", в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) будь-яких первинних бухгалтерських документів та податкових накладних".

Однак відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що останній звертався до позивача з відповідною вимогою (про надання документів) саме після початку перевірки.

Відповідно до статті 198 пункту 198.2 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата отримання платником податку товарів-послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на те, що факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології ТПВ" підтверджується відповідними належним чином оформленими податковими накладними, суд вважає правомірним включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Технології ТПВ".

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тому суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість, а висновки акту перевірки № 760-2232/32467865 від 31 травня 2012 року в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

Вимоги позову підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, підтвердженими належними та допустимими доказами.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 162 частини 2 пункту 1 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень про скасування рішення чи окремих його положень.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору.

Керуючись статтями 70, 71, 72, 86, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2013 року № 552/0000822200/3567 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на 269075 грн., а саме за основним платежем 215260 грн. і 53815 грн. штрафних санкцій.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн., що сплачені 08 липня 2013 року відповідно до платіжного доручення за № 409.

У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.Є. Гаврилко