Рішення № 35454550, 04.11.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

04.11.0213

Справа № 335/3070/13-ц

2/335/1324/2013 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., при секретарі Шляніній А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову МКП „Основаніє, Запорізька міська рада, ТОВ „ЗМБТІ про визнання незаконними розпорядження про приватизацію частини квартири, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу частини квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7, Орджонікідзевської районної адміністрації, треті особи: Запорізька міська рада, Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 1» про визнання частково незаконною приватизації та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу. Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: 69091, АДРЕСА_1. Зазначають, що за вказаною адресою раніше також були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_610 грудня 2008 року головою Орджонікідзевської районної адміністрації видано розпорядження № 1520р про зміну договорів найму житла Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 1», в якому вказано укласти окремий договір найму житлового приміщення (одна кімната житловою площею 14,6 кв.м.) № 10 по вул. Тбіліська, буд. 31 з ОСОБА_5. При видачі свідоцтва про право власності на житло № 171 від 13.02.2009 року до складу власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було включено лоджію площею 7,8 кв.м. З посиланням на обставини викладені у позовній заяві та приписи ст.ст. 15, 203, 215 ЦК України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивачі просять визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло № 171 від 13 лютого 2009 року, видане на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 19 вересня 2011 року, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_8 (зареєстровано у реєстрі за № 2404); визнати частково недійсним свідоцтво про право власності №26505606 від 20 вересня 2011р. на імя ОСОБА_7

Позивачі у судовому засіданні надали заяву про уточнення позовних вимог.

Згідно уточнених позовних вимог позивачі просять визнати незаконним рішення органу місцевого самоврядування Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, а саме: розпорядження Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради № 171р від 13.02.09р. про приватизацію частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 на імя ОСОБА_5 і ОСОБА_6; визнати незаконним свідоцтво про право власності на житло № 171 від 13.02.09р., видане Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради на імя ОСОБА_5 і ОСОБА_6; скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності: 39/200 частин квартири на імя ОСОБА_5 і 39/200 частин квартири на імя ОСОБА_6, здійснену ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 20.02.2009р. в книзі № 248 запис 36852, реєстраційний номер обєкта № 26505606; визнати недійсним договір купівлі-продажу 39/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3, укладений 19.09.2011р. між ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 О.І.; скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності 39/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2, на імя ОСОБА_7, здійснену ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 20.09.2011р. в книзі № 248 запис 36852, реєстраційний номер обєкта № 26505606.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не зявилися, надавши письмову заяву про слухання справи у їх відсутність.

Представник відповідача - ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надавши письмові заперечення у яких зазначає, що спірний балкон не заходився у загальному користуванні сторін, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-14/2008 від 15.07.2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-3500/2008р. від 25.09.2008р., ця частина квартири не визначена, як місце загального користування. Спірний балкон відноситься до кімнати № 6, яка була виділена ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вихід на лоджію можливий лише через зазначену кімнату. Залишення балкону у загальному користуванні є неможливим, як з правової, так і з технічної точки зору, оскільки єдиним доступом до цього балкону є кімната № 6 право на користування якою у позивачів відсутнє. Зазначив, що позивачами по справі на надано жодних доказів того, що відповідачами під час отримання свідоцтва про право власності на житло № 171 та укладення спірного договору купівлі-продажу від 19.09.2011р. не було додержано вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що під час приватизації частини спірної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, не було допущено жодних порушень чинного законодавства, на момент здійснення приватизації, в спірній квартирі мешкало два наймача, а отже у відповідності до приписів ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спірна квартира могла бути приватизована в частині кімнат у цій квартирі.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, надіславши письмову заяву про слухання справи у його відсутність , у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача - районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району у судове засідання не зявився, звернувся до суду з заявою про слухання справи за відсутності представника та прийняття рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи Запорізької міської ради у судове засідання не зявився, звернувся до суду з заявою про слухання справи за відсутності представника.

Представник третьої особи - МКП „Основаніє у судовому засіданні просить суд прийняти рішення на розсуд суду,

Представник третьої особи ТОВ „ЗМБТІ у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

У 2001 р. ОСОБА_5, який діяв в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «ВРЕЖО № 1» м. Запоріжжя, Запорізької міської ради, треті особи: орган опіки та піклування Комунарської районної адміністрації м. Запоріжжя, орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації м. Запоріжжя про зміну договору найму житлового приміщення.

У свою чергу ОСОБА_1 у квітні 2003 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-14/2008 від 15.07.2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-3500/2008р. від 25.09.2008р., первісний позов ОСОБА_5 було задоволено у повному обсязі, змінено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_4, виділено ОСОБА_5та ОСОБА_6 у проживання ізольовану кімнату площею 14,6 кв.м., залишено у загальному користуванні кухню, ванну кімнату, туалет, коридор. Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Згідно свідоцтва про право власності на житло № 171 від 13.02.2009 року, виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради, 39/100 частин квартири спільного заселення, яка знаходиться за адресою: 69091, АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності в рівних долях громадянам: ОСОБА_5 39/200 частин, ОСОБА_6 39/200 частин. В спільну часткову власність в рівних долях громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 переходять кімната № 6 площею 14,60 кв.м., балкон площею 2,34кв.м. Підсобні приміщення спільного користування коридор № 1 площею 8,60 кв.м., вбиральня № 2 площею 0,90 кв.м., ванна № 3 площею 2,20 кв.м., кладова № 4 площею № 0,30 кв.м., кухня № 5 площею 9,30 кв.м. залишаються у спільному користуванні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно частини першої статті 2 цього Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Судом встановлено, що на момент приватизації частини спірної квартири у ній мешкало два наймача.

Виходячи з того, що в спірній квартирі мешкають два наймача та вимог ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спірна квартира могла бути приватизована в частині кімнат у квартирі, отже, посилання позивачів на порушення порядку здійснення приватизації є безпідставними.

Посилання позивачів на незаконне включення балкону до складу власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, Державними будівельними нормами України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005», які затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005р. № 80 визначено, що балкон виступаюча з площини стіни фасаду обгороджена площадка, що служить для відпочинку влітку.

З технічного паспорту на квартиру № 10 у житловому будинку № 31 по вул. Тбіліській у м. Запоріжжя вбачається, що спірний балкон має єдиний вихід в кімнату № 6 площею 14,6 кв.м., тобто ізольовану кімнату, яка рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-14/2008 від 15.07.2008 року була виділена ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Як вже зазначалось раніше, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Тобто, балкон в розумінні приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не належить до обєктів приватизації та не підлягає окремій приватизації, оскільки він не є ані приміщенням, ані кімнатою, а є виступаючою з площини стіни фасаду обгородженою площадкою.

Порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян врегульований Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, який затверджений Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. № 396.

Згідно п. 6.1. цього Порядку загальна площа квартири (будинку), що передається у власність, визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас, які враховуються з використанням коефіцієнтів, визначених розділом 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. за № 582/5773.

Системний аналіз приписів зазначених вище норм свідчить про те, що балкон не виступає окремим обєктом приватизації, але при приватизації його площа з використанням коефіцієнтів враховується до загальної площі приміщення, що передається у власність.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що спірний балкон було правомірно включено до складу майна, що підлягало приватизації, оскільки він належав до частини спірної квартири, яка рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-14/2008 від 15.07.2008 року була виділена ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Твердження позивачів про те, що спірний балкон знаходився у спільному користуванні мешканців квартири № 10 у житловому будинку № 31 по вул. Тбіліській у м. Запоріжжя також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, з матеріалів справи, зокрема, з технічного паспорту на квартиру № 10 у житловому будинку № 31 по вул. Тбіліській у м. Запоріжжя вбачається, що спірний балкон має єдиний вихід в кімнату № 6 площею 14,6 кв.м.

З рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-14/2008 від 15.07.2008 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-3500/2008р. від 25.09.2008р. вбачається, що у загальному користуванні мешканців квартири залишаються наступні частини житлового приміщення, а саме: кухня, ванна кімната, туалет, коридор.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-14/2008 від 15.07.2008 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-3500/2008р. від 25.09.2008р. є обовязковим, а отже у загальному користуванні на теперішній час повинні залишатися лише чітко визначені частини житлового приміщення, а саме: кухня, ванна кімната, туалет, коридор.

Відтак суд погоджується із твердженням відповідачів про те, що залишення балкону у загальному користуванні є неможливим, як з правової так і з технічної точки зору, оскільки єдиним доступом до цього балкону є кімната № 6, право на користування якою у позивачів відсутнє. Інший доступ до спірного балкону, ніж через кімнату № 6, у квартирі відсутній.

Під час розгляду справи позивачі обґрунтовуючи свої вимоги неодноразово зазначали, що спірний балкон, як на момент здійснення приватизації, так і на теперішній час повинен знаходитись у загальному користуванні, оскільки на спірний балкон існує вхід не тільки із кімнати, що була виділена у користування ОСОБА_6, а й з кухні, яка знаходиться у спільному користуванні у сторін.

Суд не приймає до уваги вказані твердження позивачів, оскільки вони нічим не підтверджені, крім того жодних доказів на отримання згоди від наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і дозволу виконавчого комітету Запорізької міської ради на встановлення двері з кухні на балкон матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 8 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Враховуючи зазначені вище обставини та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами по справі на надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачами під час отримання свідоцтва про право власності на житло № 171 та укладення спірного договору купівлі-продажу від 19.09.2011р. не було додержано вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Твердження позивачів про те, що під час приватизації відповідачами було порушено приписи ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки не було отримано письмової згоди позивачів на приватизацію балкону, суд вважає хибними, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було приватизовано частину житлового приміщення, яка ними використовувалась на умовах найму. Балкон у даному випадку був приватизований як складова частина житлового приміщення. Що стосується позовних вимог про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності: 39/200 частин квартири на імя ОСОБА_5 і 39/200 частин квартири на імя ОСОБА_6, здійснену ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 20.02.2009р. в книзі № 248 запис 36852, реєстраційний номер обєкта № 26505606; скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності 39/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2, на імя ОСОБА_7, здійснену ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 20.09.2011р. в книзі № 248 запис 36852, реєстраційний номер обєкта № 26505606, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки позивачами по справі не наведено наявності жодних правових підстав для цього.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову МКП „Основаніє, Запорізька міська рада, ТОВ „ЗМБТІ про визнання незаконними розпорядження про приватизацію частини квартири, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу частини квартири, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Рибалко Н.І.